Рішення

від 08.04.2013 по справі 919/129/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року справа № 919/129/13-г

За позовом прокурора Балаклавського району міста Севастополя

(вул. 7 листопада, 3, м. Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі

Інкерманської міської ради

(вул. Шевкопляса, 37, м. Севастополь, Інкерман, 99703)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин»

(вул. Малиновського, 20, м. Севастополь, 99703)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008) та

Міністерства аграрної політики та продовольства України

(вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001)

про витребування земельної ділянки.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - Шульга А.М., посвідчення від 25.09.2012 №005749;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Єзерська О.В., довіреність від 18.01.2013;

Єловський С.О., довіреність від 18.01.2013;

від третьої особи (регіональное відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) - Кульбачний І.А., довіреність від 14.01.2013 №13;

від третьої особи (Міністерство аграрної політики та продовольства України) -

не з'явився.

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Інкерманської міської ради (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» (далі - Відповідач, ТОВ «ІЗМВ») про витребування земельної ділянки площею 5,6326 га, що розташована по вул. Маліновського, 20, м. Інкерман із чужого незаконного володіння та користування на користь Інкерманської міської ради.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 13, 14 Конституції України, статті 2, 92, 116, 124, 125, 126, 141, 152 Земельного кодексу України, статті 104, 387, 1212 Цивільного кодексу України, статтю 59 Господарського кодексу України, обґрунтовані відсутністю у Відповідача будь-яких правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Прокурор при визначені у позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначив про те, що Інкерманська міська рада у земельних відносинах за законом набуває повноважень суб'єкта права комунальної власності на землю, виконуючи надані їй державою повноваження і, відповідно, набуває статусу виконавчого органу влади у системі органів самоврядування на території населеного пункту. У зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства при використанні Відповідачем земель міської ради порушується принцип регулювання земельних відносин в Україні, закріплений Конституцією України та Земельним кодексом України, у зв'язку із чим держава в особі уповноваженого органу - Інкерманської міської ради позбавлена можливості здійснювати свої повноваження власника земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, що в значній мірі порушує інтереси держави та є підставою для звернення прокурора з цією заявою до господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.01.2013 позовна заява Прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/129/13-г.

Ухвалою суду від 12.02.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Регіональне відділення ФДМ).

Ухвалою суду від 28.03.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Міністерство аграрної політики та продовольства України (далі - Міністерство).

Відповідач у відзиві на позов від 12.02.2013 №10-10/459/1 проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема зазначаючи, що він є орендарем цілісного майнового комплексу державного підприємства «Інкерманський завод марочних вин» (далі - ДП «ІЗМВ») і правонаступником всіх його майнових прав, у тому числі й права постійного користування спірною земельною ділянкою, посвідченого державним актом на право постійного користування землею І-КМ №001597 від 17.02.2000 /том 1, арк.с. 40-43/.

Регіональне відділення ФДМ у своїх поясненнях від 18.03.2013 №12-03-00961 підтримало заперечення Відповідача, вважає позовні вимоги Прокурора необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Додатково до доводів Відповідача Регіональне відділення ФДМ вказує на належність спірної земельної ділянки до державної власності, і, як наслідок, - відсутність порушення будь-яких прав Позивача, як органу місцевого самоврядування, на цю земельну ділянку /том 2, арк.с. 3-4/.

Позивач у своїх письмових поясненнях від 27.03.2013 №312 зазначає про збереження за Відповідачем, як правонаступником ДП «ІЗМВ», права на спірну земельну ділянку, але зі зміною права постійного користування на право оренди цієї земельної ділянки протягом строку дії договору оренди цілісного майнового комплексу. Крім того, у своїх поясненнях Позивач також вказує на відсутність у нього права розпорядження спірною земельною ділянкою, як об'єктом державної власності /том 2, арк.с. 16-18/.

Ухвалою суду від 28.03.2013 розгляд справи відкладено на 08.04.2013.

Позивач та Міністерство явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце засідання суду повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники Відповідача проти позову заперечують, просять суд у позові відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Регіонального відділення ФДМ вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача та Регіонального відділення ФДМ, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.07.1995 здійснена державна реєстрація ДП «ІЗМВ» (ідентифікаційний код 00411909) /том 1, арк.с. 55/.

20.01.2000 Інкерманською міською Радою народних депутатів Балаклавського району міста Севастополя прийнято рішення №8/94 про надання із земель державної власності ДП «ІЗМВ» земельної ділянки площею 5,6326 га у постійне користування /том 1, арк.с. 14 - зворотній бік/.

17.02.2000 ДП «ІЗМВ» виданий державний акт серії І-КМ №001597 на право постійного користування 5,6326 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для обслуговування виробничих будівель і споруд заводу по вул. Малиновського, 20 з віднесенням земельної ділянки до категорії земель населених пунктів, наданих для підприємств іншої промисловості відповідно до п. 1.10.5 Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ). Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №17 /том 1, арк.с. 29-30/.

25.06.2004 між Регіональним відділенням ФДМ (Орендодавець) та ТОВ «ІЗМВ» (Орендар) укладений договір оренди цілісного майнового комплексу державного орендованого майна (далі - Договір оренди ЦМК) /том 1, арк.с. 18-24/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди ЦМК Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного орендного майна «Інкерманський завод марочних вин» (надалі - Орендоване майно), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки (Додаток №1), протоколу про результати інвентаризації (Додаток №2), та передавального балансу Орендованого майна (Додаток №3), складених станом на 30.11.2003, вартість якого становить 12 731,5 тис. грн.

Згідно з пунктом 1.4 Договору оренди ЦМК Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства «Інкерманський завод марочних вин», відповідно до договору оренди та передавального балансу Орендованого майна, складеного станом на 30.11.2003.

Цей Договір є підставою для виникнення у разі приватизації Орендованого майна приоритетних прав орендаря на довгострокову оренду земельних ділянок, на яких розміщене орендоване майно, з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства. Орендоване майно передається в оренду з метою виробництва та реалізації продукції виноградарства та виноробства (пункти 1.5, 1.8 Договору оренди ЦМК).

Пунктом 10.1 Договору оренди ЦМК встановлено, що він діє з дати підписання та укладений строком до 31.12.2014.

Згідно з актом приймання-передачі орендованого майна від 02.07.2004 ТОВ «ІЗМВ» на підставі Договору оренди ЦМК прийняло в термінове платне користування цілісний майновий комплекс ДП «ІЗМВ», розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Маліновського, 20 /том 1, арк.с. 80-125/.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 15.12.2004 №460 припинено діяльність юридичної особи ДП «ІЗМВ» шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ «ІЗМВ». Визначено ТОВ «ІЗМВ» правонаступником прав та обов'язків ДП «ІЗМВ» /том 1, арк.с. 16/.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа ДП «ІЗМВ» є припиненою /том 1, арк.с. 55/.

Пунктом 1.3 статуту ТОВ «ІЗМВ», зокрема встановлено, що ТОВ «ІЗМВ» є корпоративним підприємством приватної форми власності у вигляді господарського товариства. Товариство є правонаступником прав та обов'язків ДП «ІЗМВ», у зв'язку з припиненням юридичної особи ДП «ІЗМВ» шляхом його реорганізації через приєднання до Товариства /том 1, арк.с. 58/.

У вересні 2012 року Державною інспекцією сільського господарства у м. Севастополі перевірено дотримання ТОВ «ІЗМВ» вимог земельного законодавства. За результатами цієї перевірки встановлено, що Відповідач в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України використовує земельну ділянку площею 5,6326 га без правовстановлюючих документів, оскільки ДП «ІЗМВ», якому вказана земельна ділянка була раніш надана у постійне користування, - припинено, а договір оренди цієї земельної ділянки до теперішнього часу ТОВ «ІЗМВ» не укладений.

Вказані обставини і стали причиною звернення Прокурора до господарського суду з даним позовом.

На думку суду, до правовідносин, які є предметом спору у даній справі слід застосовувати спеціальні норми матеріального права, які регулюють питання оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Так, за приписами статті 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 4 Закону, зокрема встановлено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

За приписами статей 14, 15 Закону припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря. При цьому, орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди.

З урахуванням викладених вище норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що ТОВ «ІЗМВ» на час дії Договору оренди ЦМК правомірно, з відповідною правовою підставою (Договір оренди ЦМК), користується земельною ділянкою, на якій розташоване орендоване нерухоме майно, а тому твердження Прокурора про незаконність заволодіння останнім цією земельною ділянкою, - є безпідставними.

Спірна земельна ділянка необхідна Відповідачу для досягнення мети оренди цілісного майнового комплексу - здійснення підприємницької діяльності, а ситуація, за якою він би не мав права користування цією землею, - суперечить правовій природі інституту оренди цілісного майнового комплексу.

Частинами першою та другою статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно з підпунктом «а» пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки на яких, зокрема, розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, є Держава в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерства аграрної політики та продовольства України, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягами про реєстрацію цього права /т.1, арк.с. 126-164/, а відтак спірна земельна ділянка перебуває у державній власності.

За таких обставин, суд погоджується з доводами Позивача та Регіонального відділення ФДМ про відсутність у Позивача права розпорядження земельною ділянкою площею 5,6326 га, що розташована по вул. Маліновського, 20 у м. Інкерман, і, як наслідок, - порушення прав останнього у разі фактичного користування цієї земельною ділянкою Відповідачем.

В пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», зокрема зазначено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Суд наголошує, що вказана позиція пленуму Вищого господарського суду України стосується саме процесуальних правовідносин звернення прокурора до суду за захистом прав та законних інтересів в межах відносин представництва, і не розповсюджується на матеріальні правовідносини - відсутність порушень прав позивача.

Так, якщо суд з'ясовуючи наявність у особи, в інтересах якої подано позов до суду, суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, прийде до висновку про відсутність порушення цього права, - в позові слід відмовляти. Разом з тим, якщо суд дійде висновку, що позов подано поза межами представництва іншої особи, позов з цих підстав слід залишити без розгляду.

Таким чином, оскільки в даній справі встановлені саме обставини відсутності порушення суб'єктивного матеріального права Позивача, на захист якого Прокурором подано позов, а не порушення останнім меж представництва інтересів держави, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі викладеного вище, у зв'язку з недоведеністю Прокурором обставин незаконного заволодіння Відповідачем спірною земельною ділянкою та наявності порушення прав Позивача, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора Балаклавського району міста Севастополя про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Інкерманський завод марочних вин» земельної ділянки площею 5,6326 га, що розташована по вул. Маліновського, 20 у м. Інкерман із чужого незаконного володіння та користування на користь Інкерманської міської ради, - відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.04.2013.

Суддя О.М. Архипенко