Рішення

від 16.04.2013 по справі 911/903/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа №911/903/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком компонентс», Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда», Київська обл., м. Буча

про стягнення 42 979,92 гривень

за участю представників:

.від позивача: Білецький Р.С. (довіреність б/н від 01.04.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроком компонентс» (далі-ТОВ «Євроком компонентс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда» (далі-ТОВ «Бучанський завод Веда»/відповідач) про стягнення 42 979,92 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013р. порушено провадження у справі №911/903/13 та призначено справу до розгляду на 02.04.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 16.04.2013р.

В судові засідання 02.04.2013р. та 16.04.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2010-2011 років позивач поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 42 979,92 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на видаткових накладних:

- №ЄК-0316 від 09.04.2010р. на суму 468,00 грн.,

- №ЄК-0987 від 11.06.2010р. на суму 486,00 грн.,

- №ЄК-0769 від 29.03.2011р. на суму 6 627,60 грн.,

- №ЄК-0768 від 29.03.2011р. на суму 3 686,40 грн.,

- №ЄК-0803 від 01.04.2011р. на суму 3 787,20 грн.,

- №ЄК-2452 від 08.09.2011р. на суму 6 032,40 грн.,

- №ЄК-2876 від 13.10.2011р. на суму 11 859,00 грн.,

- №ЄК-3253 від 11.11.2011р. на суму 10 033,32 грн.

Отримання товару за вказаними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі виданих першим довіреностей (форма №М-2). Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Натомість, відповідач вартість поставленого товару не оплатив, внаслідок чого за ним утворилось 42 979,92 грн. заборгованості.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого за вказаними накладними товару підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з поточного рахунку позивача за спірний період.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 42 979,92 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №ЄК-0316 від 09.04.2010р., №ЄК-0987 від 11.06.2010р., №ЄК-0769 від 29.03.2011р., №ЄК-0768 від 29.03.2011р., №ЄК-0803 від 01.04.2011р., №ЄК-2452 від 08.09.2011р., №ЄК-2876 від 13.10.2011р., №ЄК-3253 від 11.11.2011р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки, оскільки угода, яка відбулася між сторонами у вигляді підписання спірних накладних за своєю правовою природою є договором поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011р. у справі № 5005/2708/2011.

Приписами статей 265, 193 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по оплаті поставленого товару у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого товару за спірними накладними не оплатив , суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 42 979,92 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладними №ЄК-0316 від 09.04.2010р., №ЄК-0987 від 11.06.2010р., №ЄК-0769 від 29.03.2011р., №ЄК-0768 від 29.03.2011р., №ЄК-0803 від 01.04.2011р., №ЄК-2452 від 08.09.2011р., №ЄК-2876 від 13.10.2011р., №ЄК-3253 від 11.11.2011р. підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод Веда» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Горького, 8, ідентифікаційний код 33699435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроком компонентс» (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Зоряна, 55, ідентифікаційний код 36713111) 42 979 (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 92 коп. заборгованості та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.04.2013р.

Суддя В.А. Ярема