Рішення

від 08.04.2013 по справі 910/2786/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2786/13 08.04.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ІНОР» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» Простягнення 2 141,06 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Баранюк Ю.В. - дов. № 1 від 01.02.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ІНОР» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» про стягнення 29 788,59 грн.

Ухвалою від 18.02.2013 року було порушено провадження у справі № 910/2786/13 та призначено розгляд справи на 11.03.2013 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 2 141,06 грн. штрафних санкцій, а в судовому засіданні 11.03.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд даної справи на 25.03.2013 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про перенесення у Київській області та Києві робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, яке сталося 22-23 березня 2013 року», понеділок, 25.03.2013 року, оголошено вихідним днем.

Оскільки 25.03.2013 року був вихідним днем, що унеможливлювало розгляд даної справи у зазначений час, суд вважає за необхідне призначити її розгляд на 08.04.2013 року о 10:30 год.

Представник позивача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 08.04.2013 року надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 08.04.2013 р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 08.04.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ІНОР» (надалі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контракт Флорінг Сістем» (субпідрядник, відповідач) був укладений договір субпідряду № 23, відповідно до п. 1.1. якого субпідрядник зобов'язувався виконати згідно з проектною документацією, та технічними завданнями, наданими підрядником, роботи, що передбачені у п. 1.2 цього договору та додатках до цього договору, у встановлений строк, а підрядник зобов'язувався прийняти і оплатити належним чином виконані роботи.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 2.1. договору сторони передбачили, що ціна договору (вартість робіт), вказаних в п. 1.2 цього договору визначається відповідно до затвердженого сторонами твердого кошторису, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з умовами п. 3.1 договору, строк виконання робіт - 90 календарних днів, у відповідності до графіка виконання робіт і поставки матеріалів, який є додатком № 2 до цього договору.

У відповідності до графіку фінансування робіт (додаток № 3 до цього договору) позивач 29.08.2012 р. перерахував відповідачу 222 956,64 грн. за покриття підлоги у розмірі 30 % вартості, яка зазначена у розділі 1 Кошторису, та аванс за виконання робіт по улаштуванню покриття для підлоги у розмірі 30 % вартості робіт, яка зазначена у розділі ІІІ Кошторису (27 647,55 грн.).

10.09.2012 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору субпідряду № 23 від 14.05.2012 р.

Умовами п. 6 зазначеної додаткової угоди передбачено, що субпідрядник зобов'язується повернути суму у розмірі 27 647,55 грн. (сплачену 29.08.2012 р. у складі 222 956,64 грн.), як авансовий платіж за виконання робіт - не пізніше 10 жовтня 2012 р., як перераховану понад суму договору.

Проте, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів сплачених понад суму договору у розмірі 27 647,55 грн. не виконав.

04.10.2012 р. та 26.11.2012 р. позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії про повернення грошових коштів. Станом на 01.02.2013 р. відповідачем сума боргу погашена не була.

У зв'язку з тим, що відповідачем під час розгляду даної справи було погашено основний борг, то позивач просить суд стягнути з відповідача 1 284,04 грн. пені, 829,43 грн. три відсотки річних та 27,59 грн. інфляційних нарахувань у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за додатковою угодою № 2 до договору субпідряду № 23 від 14.05.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню часткового з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 6 зазначеного додатку передбачено, що субпідрядник зобов'язується повернути суму у розмірі 27 647,55 грн. (сплачену 29.08.2012 р. у складі 222 956,64 грн.) як авансовий платіж за виконання робіт - не пізніше 10 жовтня 2012 р., як перераховану понад суму договору.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач у строки встановлені в зазначеній додатковій угоді - не пізніше 10 жовтня 2012 р., авансовий платіж у розмірі 27 647,55 грн. не повернув.

Позивач, за прострочення строків повернення авансового платежу, керуючись пунктом 6.3. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 284,04 грн.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 6 ст. 231 ГК України передбачає обмеження нарахування пені за час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «ІНОР» просить суд також стягнути з відповідача 829,43 грн. три відсотки річних та 27,59 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дати поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, в сумі 256,78 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 27,59 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

У зв'язку з тим, що зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з погашенням відповідачем суми основного боргу після подання позову, то відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та суми сплаченого основного боргу.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт Флорінг Сістем» (місцезнаходження : 04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Пимоненка, будинок 13, корп. 6, оф. 34, код ЄДРПОУ 37788319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ІНОР» (фактична адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, корпус 2; місцезнаходження : 04107, м. Київ, вул. Печенізька, 32, код ЄДРПОУ 01287185) 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 78 коп. три відсотки річних, 27 (двадцять сім) грн. 59 коп. інфляційних нарахувань та 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 26 коп. судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.04.2013 р.

Суддя Спичак О.М.