Рішення

від 12.04.2013 по справі 910/1826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1826/13 12.04.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто страхування»

До Державної організації « 707 - Управління начальника робіт»

Про стягнення 15 439,95 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Крашеніннікова М.І., довіреність № 13/2013 від 10.01.2013

від відповідача не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Просто страхування» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Державної організації « 707 - Управління начальника робіт» (далі - відповідач) про стягнення 15 439,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було порушено умови договору обов"язкового страхування № ВС/6653031 від 17.12.2009р.

Ухвалою суду від 01.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/1826/13 та призначено розгляд на 01.03.2013 р.

01.03.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

01.03.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 25.03.2013р., у зв'язку з відсутністю відповідача.

25.03.2013р. судове засідання не відбулось, оскільки господарський суд міста Києва не працював згідно розпорядження КМУ № 152-р від 25.03.2013р., у зв'язку із складними погодними умовами.

Телефонограмою від 26.03.2013р. позивача у справі були повідомлено про те, що наступне судове засідання у справі № 910/1850/13 відбудеться 01.04.2013р., а відповідачу було скеровано повістку за його адресою.

01.04.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав докази відправки позовної заяви з додатками на нову адресу відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд, враховуючи те, що у відповідача змінилась адреса, повторно відклав розгляд справи на 12.04.2013р.

12.04.2013р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 12.04.2013р., а саме : 02093, м.Київ, вул. Бориспільська 181.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній"і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування № ВС/6653031, згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність автомобіля відповідача «Камаз-4310» д.н.з АА 2364 СЕ.

13.05.2010 в м. Києві на перехресті пр. Бажана - вул. Дніпровська Набережна сталася ДТП за участю транспортного засобу «Фольксваген Гольф» д.н.з АА 8235 НО під керуванням Поливач Є.Ю. та транспортного засобу «Камаз-4310» д.н.з АА 2364 СЕ, що належить ДО « 707 - Управління начальника робіт» під керуванням Буряк П.П., що на час ДТП був працівником відповідача, про що також зазначено у постанові суду та розгорнутій довідці ДАІ.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва № 3-4513/10 від 14.06.2010р., встановлено вину гр. Буряк П.П. у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 11418/3443 від 13.05.2010р. про визначення матеріальної шкоди та калькуляції до нього, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Фольксваген Гольф» д.н.з АА 8235 НО, внаслідок ДТП склав 15 439,95 грн., які були сплачені позивачем згідно видаткового касового ордеру № 4358 від 23.07.2010 та № 4884 від 17.08.2010р.

Згідно полісу № ВС/6653031, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 25 500,00 грн.

Відповідно до чинного законодавства України, винуватець ДТП мав звернутись до позивача з повідомленням про настання страхового випадку протягом 3 робочих дні, проте відповідач , оскільки він був у трудових відносинах з винуватцем ДТП, позивача про настання страхового випадку не повідомив.

Внаслідок чого позивач звернувся з позовними вимогами в порядку регресу до відповідача та просив суд стягнути з останнього 15 439, 95 грн. та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 38.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регрес ний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 вказаного закону.

З повідомленням про вказане ДТП Буряк П.П. до позивача не звертався, як і не звертався відповідач, оскільки на час ДТП Буряк П.П. був у трудових відносинах з ДО « 707- Управління начальника робіт».

У відповідності до п. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Про те, що Буряк П.П. на момент ДТП виконував свої трудові (службові) обов"язки, свідчать постанова Дарницького районного суду м. Києва та розгорнута довідка ДАІ.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної організації « 707 - Управління начальника робіт» (код ЄДРПОУ 22863606, адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська 181) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена 10) 15 439 (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 95 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 17.04.2013р. )

Суддя Мельник В.І.