Рішення

від 02.04.2013 по справі 918/374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 918/374/13

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Федорчук Юлії Анатоліївни

про стягнення 1 912 грн. 91 коп.

Представники:

позивача: Звольська Н.О. за довіреністю б/н від 05.03.2013 року;

відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорчук Юлії Анатоліївни 1 709 грн. 10 коп. заборгованості разом з індексом інфляції за отриману продукцію згідно договору № 851 від 09.10.2012 р., 5 грн. 60 коп. 3 % річних, 27 грн. 98 коп. пені та 170 грн. 23 коп. штрафу.

Ухвалою від 20 березня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/374/13, розгляд якої було призначено на 02 квітня 2013 року.

Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2013 року.

У судовому засіданні 16 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35000, Рівненська область, Костопільський район, місто Костопіль, вулиця Лятуринської, будинок 24. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання (а.с. 3, 25).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф" (продавець) та Фізична особа-підприємець Федорчук Юлія Анатоліївна (покупець) уклали договір № 851 (а.с.13-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов`язується продати і передати у власність покупця продукти харчування, надалі "Продукція" партіями, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити партії продукції на умовах договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Пунктом 1.2. договору визначено, що ассортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід`ємними частинами даного договору, виписаними продавцем і вважаються такими, що взаємно погодженні сторонами.

На виконання умов договору позивач, згідно видаткової накладної № 37864 від 29 грудня 2012 року поставив відповідачу продукцію на суму 1 702 грн. 29 коп. (а.с. 10).

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесенням готівки в касу продавця (п.5.1.).

Пунктом 5.2. договору визначено, що оплата за отриману партію продукції проводиться протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання товарної партії.

Проте, в порушення умов договору оплата за отриману від позивача продукцію відповідачем не проведена.

Заборгованість фізичної особи-підприємця Федорчук Юлії Анатоліївни перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф" станом на день розгляду справи становить 1 702 грн. 29 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 09 жовтня 2012 року № 851 яка складає 1 702 грн. 29 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати за отриману партію продукції покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення та несе відповідальність у відповідності до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також у даному пункті договору зазначено, що у випадку прострочення покупцем терміну оплати за отриману продукцію більше п`яти календарних днів, передбаченого пункту 5.2. договору, покупець, крім пені, зобов`язується сплатити продавцю штраф у розмірі - 10 % від суми простроченої заборгованості.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано 27 грн. 98 коп. пені, 5 грн. 60 коп. 3 % річних та 6 грн. 81 коп. інфляційних за період з 13 січня 2013 року по 21 лютого 2013 року та 170 грн. 23 коп. штрафу (а.с. 6).

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаної правової позиції також дотримується Верховний Суд України (постанова від 27 квітня 2012 року № 3-24гс12)

Преревіривши розрахунок пені та штрафу, суд визнав його арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 грн. 98 коп. пені та 170 грн. 23 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір 3 % річних, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 грн. 60 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення 6 грн. 81 коп. інфляційних, нарахованих позивачем за січень-лютий 2013 року, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції за даними Державної служби статистики України у лютому 2013 року становить 99,9 %. Однак, позивачем при розрахунку інфляційних за лютий 2013 року застосовано індекс інфляції - 100,2 %. Здійснивши перерахунок інфляційних суд задовільняє позовні вимоги про стягнення інфляційних частково - в сумі 1 грн. 70 коп.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Федорчук Юлії Анатоліївни (35000, Рівненська область, Костопільський район, м. Костопіль, вул. Лятуринської, 24, ідентифікаційний номер 3181107968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Лайф" 1 702 грн. 29 коп. заборгованості, 5 грн. 60 коп. 3 % річних, 27 грн. 98 коп. пені, 170 грн. 23 коп. штрафу, 1 грн. 70 коп. інфляційних та 1 715 грн. 90 коп. судового збору

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.