Рішення

від 11.04.2013 по справі 917/383/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2013 р. Справа №917/383/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки", с. Омельник

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма "Сервіс", м. Лубни

про стягнення грошових коштів у сумі 26396,02 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Гавриш М.Д., довіреність №233 від 24.12.2012 р.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 26396,02 грн., з них: 25788,89 грн. - основна заборгованість за договором № 87НПО від 10.04.2012 р. та 607,13 грн. - 3% річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки оливи №87НПО від 10.04.2012р.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду від 04.03.2013 р. та від 21.03.2013 р. (в матер. справи), в засідання суду не з'явився, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду від 04.03.2013 р. та від 21.03.2013 р. не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору та відсутність клопотання про його продовження, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

10.04.2012 р. між сторонами було укладено договір поставки оливи №87НПО (арк. спр. 20-25), згідно якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу нафтопродукти (далі-товар) узгодженими партіями, а відповідач зобов'язався оплатити та прийняти товар в асортименті та кількості, згідно до поданих заявок, узгоджених з позивачем.

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних №№ НВ - 0000193, НВ - 0000194 від 07.05.2012 р. ( копії в матеріалах справи, арк. справи 27, 30, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було передано товар на загальну суму 25788,89 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленими довіреностями №19 від 04.05.2012 р. та №21 від 17.05.2012 р. (арк. спр. 28, 31) на отримання його представником Вдовенком Вадимом Олександровичем від позивача товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, сторони узгодили наступне:

- поставки товару здійснюються партіями. Позивач та відповідач, в порядку п. 3.4. і п. 3.5. договору узгоджують можливість поставки кожної партії товару, при цьому також узгоджуючи найменування та кількість товару.

- відповідач здійснює оплату товару попереднім платежем в повному об'ємі згідно рахункам на попередню оплату. Основою для переказу попередньої оплати за товар є рахунок позивача на попередню оплату, в якому він вказує вартість товару, виходячи з ціни, зазначеної у Прайс - листі, діючого на момент виставлення рахунку. Переказ грошових коштів згідно рахунку на попередню оплату відповідач зобов'язаний здійснити на протязі 2-х банківських днів від дати виставлення рахунку. Датою виставлення рахунку вважається дата вказана в реквізитах рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, який вказаний в рахунку. (п.4.2.1 договору, арк. спр. 22);

- оплата поставленого товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача з зазначенням в платіжному документі номеру та дати даного договору, номеру та дати виписки рахунку на попередню оплату, найменування покупця (відповідача), його коду ЄДРПОУ і найменування оплачуваного товару. (п.4.3. договору, арк. спр. 22).

- договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р., а в частині виконання грошових зобов"язань - до їх повного виконання (п.7.5 договору).

Як зазначає позивач, станом на 19.02.2013 р. відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив.

02.10.2012 р. позивач звертався до відповідача з претензією № 119 від 01.10.2012 р. (арк. справи 33-34), відповіді на яку станом на 19.02.2013 р. ним не отримано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач відповідно до видаткових накладних прийняв товар, але не оплатив його, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи, за даними позивача, складає 25788,89 грн. (рахунок - фактура №НВ-0000264 від 07.05.2012р - у матер.справи, арк.26).

Крім того, позивач, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, також нарахував та просить стягнути з відповідача 607,13 грн. процентів за користування грошовими коштами по Договору № 87 НПО від 10.04.2012 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 26396,02 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Умовами укладеного між сторонами договору передбачено попередню оплату товару, однак незважаючи на її нездійснення відповідачем, позивач все ж поставив йому товар. Відповідно до ч.4 ст.538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов"язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною обов"язку, друга сторона повинна виконати свій обов"язок.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (у даному випадку інший розмір процентів за погодженням сторін не встановлювався).

Підписанням вказаного договору сторони погодили порядок і строки виконання зобов"язання..

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних за користування коштами; за результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 607,13 грн. процентів за користування коштами ( за період з 07.05.2012 р. по 19.02.2013 р. на суму боргу 25788,89 грн. позивачем нараховано 607,13 грн. річних).

На підставі матеріалів справи, наданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 25788,89 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір поставки оливи №87НПО від 10.04.2012р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками; видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлені належним чином, оригінали відповідних документів оглянуті судом у судовому засіданні) та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог, відповідач жодних доказів у спростування заявлених вимог не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Сервіс" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Залізнична,7, код ЄДРПОУ 22546679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об'єднання "Присадки" (39713, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Омельник, вул. Козацька, 9, код ЄДРПОУ 37698655) 25788,89 грн. основного боргу, 607,13 грн. річних.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Суддя О.С.Мацко