Постанова

від 15.04.2013 по справі 802/1018/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 квітня 2013 р. Справа № 802/1018/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Марченко С.І.

представника відповідача: Лучинського П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмашпостач"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмашпостач" (ТОВ "Вінмашпостач", товариство, позивач) до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС, податковий орган, відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування наказу №443 від 06.02.2013 р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вінмашпостач";

- визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вінмашпостач" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "ТК "Шот-Нор" за липень 2010 р., результати якої оформлено актом № 466/22/36548287 від 14.02.13 р. і які вчиненні на підставі наказу № 443 від 6.01.13 р.;

- визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0000022201 від 27.02.13 р.

На обґрунтування позову зазначено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку товариства за наслідком якої складено акт перевірки та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 68179 грн. та застосовано штрафну санкцію -17045 грн.

В основу зазначеного рішення покладено висновок податкового органу (про завищення товариством податкового кредиту), який ґрунтується на віднесені до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які оформлені з порушенням п. 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: в податкових накладних не зазначено умови поставки (форма цивільно-правового договору) та прізвище особи, яка склала податкову накладну та брала участь у здійснені господарської операції.

Як вказує позивач, зазначене не відповідає дійсності, оскільки підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який містить перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної, не передбачає таких як зазначення форми цивільно-правового договору та прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Крім того, обґрунтовуючи нарахування податку на додану вартість податковий орган посилається на акт перевірки ДПІ у м. Суми "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТК "Шот-Нор", за даними якого останньому знято податкові зобов'язання у певній частині та податковий кредит на тій підставі, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, та, відповідно, відсутні первинні документи. При цьому, у акті не зазначено, що дані платника податків ТОВ "ТК "Шот-Нор" про задекларовані податкові зобов'язання різняться з даними платника податків ТОВ "Вінмашпостач" по задекларованому податковому кредиту. При цьому, як вказує позивач, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За наведених обставин, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.04.13 р. позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу та визнання протиправними дій по проведенню позапланової виїзної перевірки - залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволені з підстав, викладених у письмових запереченнях. Вказав на відсутність документів, які б підтверджували рух товару від постачальника до покупця (ТОВ "Вінмашпостач"), відтак, нереальність здійснених операцій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Згідно наказу № 443 від 6.02.2013р. та на підставі направлення № 348/22 від 6.02.2013р. податковим інспектором проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вінмашпостач" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "ТК "Шот-Нор" за липень 2010 року, за наслідком якої складено акт №466/22/36548287, в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, зазначено, що перевіркою повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року встановлено завищення суми податкового кредиту по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ТК "Шот-Нор" у розмірі 68179 грн., в результаті чого занижену суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за цей же період. Формуючи такий висновок податковий ревізор виходив з наступного.

За результатом автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що податковий кредит згідно наданого додатку 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" становить з ТОВ "ТК "Шот Нор" за липень 2010 р. - 68179 грн.

В ході перевірки встановлено, що відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "ТК "Шот Нор" за липень 2010 року проведено відповідно до усної домовленості ТОВ "Вінмашпостач" з ТОВ "ТК "Шот Нор". Останнім виписано податкові накладні на відвантаження продукції, розрахунки проводились за рахунок взаємозаліку згідно угоди від 30.09.2010 р. про залік взаємної заборгованості.

Транспортування проводилось за рахунок з ТОВ "ТК "Шот Нор", однак документи, які б підтверджували фактичне переміщення та приймання товару для перевірки не надано.

Також у податкових накладних не вказано умови поставки (форма цивільно-правового договору) та прізвища особи, яка склала податкову накладну та брала участь у здійснені господарської операції.

Далі по акту податковий інспектор робить висновок, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ "ТК "Шот Нор" не спричиняють реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати ТОВ "Вінмашпостач" дані податкового обліку, а саме, податкового кредиту від ТОВ "ТК "Шот Нор".

Крім того, податковий орган посилається на акт ДПІ у м. Суми від 18.03.2011 р. за №1695/235/37052630/19 "про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТК "Шот Нор" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 14.06.2010 р. по 10.01.2011 р. згідно якого встановлено, що підприємство за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, первинні та інші документи відсутні, в зв'язку з чим податкові зобов'язання та податковий кредит підлягають зменшенню.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022201 від 27.02.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68179 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 17045 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виписки накладних) (Закон про ПДВ).

Так, відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податковим законодавством України встановлено випадок, що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, а саме, наявність податкової накладної.

В свою чергу, згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Ставлячи в провину порушення товариством зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних, вказуючи лише на не зазначення умови поставки (форми цивільно-правового договору) та відсутність прізвища особи, яка склала податкову накладну.

Оцінюючи вказані висновки податкового органу, суд виходить з наступного.

Реквізити, які має містити податкова накладна перелічені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ.

Так, згідно вимог наведеної норми, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Вказаний перелік є вичерпним.

Крім того, як зазначено у акті перевірки самим перевіряючим та встановлено в ході розгляду справи, письмова угода між ТОВ "Вінмашпостач" та ТОВ "ТК "Шот Нор" не укладалась, що не суперечить цивільному законодавству. Відтак, за відсутності письмового правочину - відсутня необхідність й зазначати реквізити неіснуючого документа у податковій накладній.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати й про наступне.

Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, яка сплачена внаслідок придбання товару у ТОВ "ТК Шот Нор", відбувалось відповідно до усної домовленості.

Придбання товарно-матеріальних цінностей та перехід права власності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме:

- видатковими накладними: №32 від 06.07.2010 р., №45 від 12.07.2010 р., №61 від 16.07.2010 р., №92 від 28.07.2010 р.;

- податковими накладними: №32 від 06.07.2010р., №45 від 12.07.2010 р., №61 від 16.07.2010 р., №92 від 28.07.2010 р.;

- угодою про залік взаємної заборгованості від 30.09.2010 р.;

- повідомленням про відступлення права вимоги.

Крім того, суду надано низку документів, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "ТК "Шот Нор" товару, а саме видаткові і податкові накладні, довіреності, що підтверджує використання ТМЦ у господарській діяльності (подальший продаж з метою отримання прибутку) та спростовує твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним у акті контрагентом.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем процитованих норм податкового законодавства та, відповідно, завищення сум податкового кредиту за липень 2010 р. в сумі 68179 грн. є помилковими та такими, що не відповідають дійсності лише з зазначених підстав.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

При вирішені даного спору суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000022201 від 27.02.2013 р.

Стягнути з державного бюджету на користь ТОВ "Вінмашпостач" (вул. Чехова,29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36548287) 852,25 грн. (вісімсот п'ятдесят дві грн. 25 коп.) судового збору сплаченого відповідно до платіжного доручення №426 від 12.03.2013 р. шляхом їх безспірного стягнення органом казначейської служби з рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна