Рішення

від 11.04.2013 по справі 911/545/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р. Справа № 911/545/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "ПАЛЛАДА-УКРАЇНА"

Товариства з обмеженою відповідальністю концерну "КАЛИНА",

04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 62

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С",

08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 64, кв. 120

01601, м. Київ, Спортивна площа, 3

про стягнення 256 826,59 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Коміса М. В. (довіреність від 12.02.2013);

2) Мосійчук І. М. (наказ від 30.03.2007 № 106/18).

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "ПАЛЛАДА-УКРАЇНА" Товариства з обмеженою відповідальністю концерну "КАЛИНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (далі - відповідач) про стягнення 256 826,59 грн., з яких: 155 910,59 грн. - основний борг та 100 916,00 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.03.2013.

У судове засідання 12.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 26.03.2013.

У судове засідання 26.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 04.04.2013.

У судове засідання 04.04.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 18.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 11.04.2013.

У судовому засіданні 11.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Дочірнім підприємством "ПАЛЛАДА-УКРАЇНА" Товариства з обмеженою відповідальністю концерну "КАЛИНА" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 13.01.2009 № 19 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язуються поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, покупець оплачує постачальнику товар по цінам, діючим на момент відвантаження. Ціни та товар відображаються в товарно-транспортній накладній та рахунку-фактурі та є обов'язковими для обох сторін.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє 31.12.2009, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункти 7.2. Договору).

Пунктом 3.1. додаткової угоди до Договору від 13.01.2009 сторони передбачили умови оплати, а саме: 100% оплата протягом 50 календарних днів з моменту отримання товару безпосередньо від постачальника.

Додатковою угодою від 31.12.2009 сторони продовжили дію Договору до 31.12.2010.

Додатковою угодою від 31.12.2010 сторони продовжили дію Договору до 31.12.2011.

Додатковою угодою від 31.12.2011 сторони продовжили дію Договору до 31.12.2012.

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 27.07.2012 № 4000159019 на суму 192 879,02 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а відповідач, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучена копія зазначеної накладної. Підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну від 27.07.2012 № 8197, в якій позивач зазначений як вантажовідправник, а відповідач як вантажоодержувач, що підписана, зокрема, уповноваженим представником відповідача, підпис якого скріплено відбитком його печатки, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем факту отримання товару.

Як зазначається представником позивача та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на загальну суму 36 969,03 грн., що підтверджується банківською довідкою від 12.02.2013 № 130398/0401-1, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 155 910,59 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначена видаткова накладна та товарно-транспортна накладна - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 12.02.2013 № 130398/0401-1 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 155 910,59 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі підпункту 5.5. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та пеню в розмірі 0,75% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо прострочення оплати складає більше 30 днів, яка за розрахунком позивача складає 100 916,00 грн. Щодо заявленої до стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

У зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 9 657,79 грн. пені, а тому, позовна вимога в частині стягнення пені в розмірі 91 258,21 грн. задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 155 910,59 грн. основної заборгованості та 9 657,79 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 91 258,21 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 5 136,53 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРТ-С" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 64, кв. 120, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24654657) на користь Дочірнього підприємства "ПАЛЛАДА-УКРАЇНА" Товариства з обмеженою відповідальністю концерну "КАЛИНА" (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 62, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30554253) 155 910 (сто п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 59 коп. основної заборгованості, 9 657 (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 79 коп. пені та 3 311 (три тисячі триста одинадцять) грн. 36 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук