Постанова

від 07.12.2006 по справі 3/276-21/276а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/276-21/276А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

07.12.06                                                                                           Справа№ 3/276-21/276А

Господарський суд Львівської області у складі

судді Масловської Л.З.

при секретарі Н. Зубачик

За позовом: Приватне підприємство "Лікувально-оздоровчий навчальний центр "Вікторія", м. Трускавець

до відповідача: Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

          про визнання неправомірними дій

Представники:

від позивача:     Палінський І.З.-засновник

від відповідача:Лапенко В.-ю/к

Відповідно до п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України,  до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, що передбачені ст. 49, 51 КАС України.

           Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "Лікувально-оздоровчий навчальний центр "Вікторія", м. Трускавець до Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів про визнання неправомірними дій та бездіяльності, що пов'язані з невидачею довідку про стан матеріально-технічної бази, наявність нормативно-правових документів, в тому числі, нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження медичної практики, за заявою позивача №104 від 14.11.2002 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.09.2006 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.10.2006 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 24.10.2006р., 16.11.2006р., якою відкладено розгляд справи на 07.12.2006р.

У судовому засіданні представник позивача ПП "ЛОНЦ "Вікторія" підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.  В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач впродовж дванадцяти років займається медичною практикою та неодноразово отримував відповідні ліцензії. З метою отримання чергової ліцензії позивач звернувся до відповідача із заявою №104 від 14.11.2002 року та повторною заявою №115 від 27.03.2003 року про видачу довідки про стан матеріально-технічної бази, наявність нормативно-правових документів, в тому числі, нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження медичної практики (надалі по тексту "довідка"). Стверджує, що відповідачем не було розглянуто вказану заяву та довідку не видано, в зв'язку з чим він вважає, що відповідач безпідставно відмовився від видачі вищезгаданої  довідки, чим порушує права позивача, передбачені ст.ст. 22, 42, 49 Конституції України. Просить позов задоволити.

Крім того, позивачем подано заяву від 16.11.2006 року про поновлення терміну позовної давності, мотивуючи тим, що відповідач не надав жодної відповіді на його звернення і ніяк не прореагував на сьогоднішній день, а також тим, що це питання піднімалося в господарському суді в 2005 році і оскаржується по сьогоднішній день

Представник відповідача Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації у відзиві № 4748/22 від 13.10.2006 року на позовну заяву та в судових засіданнях проти позову заперечив, повідомив, що видача довідки передбачена постановою Кабінету Міністрів України №756 від 04.07.2001 року "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності". Повідомив, що 24.07.2003 року за №1928/17Д позивачу було видано довідку про стан матеріально-технічної бази в 10-денний термін, після того як позивачем був поданий комплект документів, про що є відповідний запис у журналі реєстрації, а тому вважає, що порушень чинного законодавства зі сторони посадових осіб відповідача не було. Також позивач подав господарському суду клопотання від 13.11.2006 року, у якому просить відмовити у задоволенні позову на підставі пропущеного річного строку для звернення до адміністративного суду. Крім того, повідомив, що аналогічний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядався Господарським судом Львівської області та винесена постанова від 02.11.2006 року по справі №3/274-13/271А, в зв'язку з чим просить закрити провадження по справі.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, господарський суд  встановив.

Приватне підприємство "Лікувально-оздоровчий навчальний центр "Вікторія" є юридичною особою, ідентифікаційний код 20798879, з 1994 року займається медичною практикою за видом діяльності: надання хірургічної, терапевтичної,  неврологічної, педіатричної, фізіотерапевтичної, акушерсько-гінекологічної, стоматологічної допомоги, застосування нетрадиційних методів діагностики та лікування, що підтверджується долученими до матеріалів справи ліцензіями від 26.09.1994 року №8171-юр, від 07.10.1997 року №19384-юр (сер. АЗ №004416), від 29.05.2000 року №32126-юр (сер. АЗ №024819), від 10 листопада 2003 року №136 (сер. АА №628967).

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 21.06.2006 року №1775-ІІІ (із наступними змінами та доповненнями) суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування (ч. 5 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756 затверджено Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності (надалі по тексту –"Перелік").

Згідно до п.12 Переліку суб'єкт господарювання повинен долучити до заяви про видачу ліцензії для здійснення медичної практики, серед інших документів, і довідку МОЗ України або уповноваженої ним установи про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності.

Така ж норма передбачена і Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров'я України від 06.02.2001 р. N 38/63, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2001 N 189/5380.

Пунктом 2.1 "Загальноорганізаційні умови" цих Ліцензійних умов передбачено, що господарська діяльність з певних видів медичної практики здійснюється суб'єктами господарювання за наявності приміщень, що відповідають установленим санітарним нормам і правилам, відповідність приміщень цим нормам засвідчується висновком закладу державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності) та відповідної матеріально-технічної бази, що підтверджується висновком МОЗ, або уповноваженим ним органом.

Наказом МОЗ України від 17 січня 2002 р. № 15 та наказом МОЗ України від 29 липня 2002 року № 291 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 17.01.2002 № 15"  було затверджено форму довідки про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявності у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів.

Однак, наказом від 24 грудня 2003 року № 605 "Про скасування наказів МОЗ України" МОЗ України скасувало ряд своїх наказів у зв'язку з неподанням їх на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, в тому числі, наказ від 17.01.2002 № 15 "Про затвердження форми довідки про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів" (в редакції наказу МОЗ України від 29.07.2002 №291).

Окрім того, з долучених до матеріалів справи листів Міністерства юстиції України від 17.06.2003 року №30-50-1387, від 03.10.2003 року №30-50-2630, 30-50-2631 господарський суд встановив, що наказ МОЗ України від 17.01.2002 року (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 29.07.2002 року №291) у відповідності до Указу Президента України  від 03.10.1992 року №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із наступними змінами та доповненнями) на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України не подавався, а тому є нечинним і не може застосовуватися в роботі.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані нормативні акти, господарський суд приходить до висновку, що форма довідки чинним законодавством не визначена. Однак, залишаються чинними нормативно-правові акти, які зобов'язують суб'єктів господарювання долучати до заяви про видачу ліцензії на здійснення медичної практики вищезгадану довідку, а, відтак, зобов'язують відповідні державні органи видавати таку довідку. Господарський суд встановив, що згідно чинного законодавства, органами, які вправі видавати довідку є або Міністерство охорони здоров'я України, або її уповноважена установа, зокрема, Головне управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації, а тому вважає, що відповідач зобов'язаний був розглянути заяву позивача по суті та за наявності підстав видати позивачу відповідну довідку.

Позивач долучив до матеріалів справи свою заяву №104 від 14.11.2002 року та повторну заяву №115 від 27.03.2003 року, що адресовані відповідачу, з проханням видати довідку про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження медичної практики за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 44/65. Ці заяви зареєстровані в Головному управлінні охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації відповідно під вх. №633 від 15.11.2002 року та вх. №148 від 28.03.2003 року, про що свідчать відмітки на копіях заяв. Позивач стверджує, що відповідач безпідставно не розглянув ці заяви та довідки не видав. Вважає, що своєю бездіяльністю, пов'язаною з невидачею довідки, відповідач чинить перешкоди в здійсненні гарантованої ст. 42 Конституції України підприємницькій діяльності та порушує його права.

У відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях представник відповідача ствердив, що останнім 24.07.2003 року за №1928/17Д було видано позивачу довідку про стан матеріально-технічної бази в 10-денний термін, після того як позивачем був поданий комплект документів, про що є відповідний запис у журналі реєстрації. Однак, на вимогу господарського суду копію цієї довідки та витяг з журналу реєстрації відповідачем представлено не було.

Одночасно, господарський суд встановив, що МОЗ України було видано позивачу ліцензію на здійснення медичної  від 10 листопада 2003 року №136 (сер. АА №628967), копія якої долучена позивачем до матеріалів справи. Тому господарський суд вважає, що якщо б такої довідки позивачу не було видано, МОЗ України залишило б заяву позивача про видачу ліцензії без розгляду.

Оскільки позивачу було видано ліцензію на здійснення медичної практики після його звернення до відповідача з заявою №104 від 14.11.2002 року та повторною заявою №115 від 27.03.2003 року про видачу довідки, а тому господарський суд вважає, що права позивача на отримання ліцензії та здійснення підприємницької діяльності не порушені.

Згідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, тобто річного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

   Однак, в клопотанні від 16.11.2006 року про поновлення терміну позовної давності позивач, на думку господарського суду, не навів жодних поважних та обгрунтованих причин пропуску терміну звернення з позовом на дії та бездіяльність відповідача по невидачі довідки. До того ж господарський суд з'ясував, що позивач вважав свої права порушеними у зв'язку з невидачею відповідачем довідки  ще задовго до пред'явлення адміністративного позову, адже ще в 2005 році звертався до відповідача з позовом про відшкодування матеріальних та моральних збитків, однак, не довів в судовому порядку належними доказами неправомірність дій відповідача, що підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2006 року по справі №1/1122-20/410.

   В свою чергу, відповідач в своєму клопотанні від 13.11.2006 року наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення з адміністративним позовом.

    Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом та не долучено жодних підтверджуючих доказів, враховуючи те, що відповідач наполягає на застосуванні строків позовної давності, беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено факт порушення його прав на здійснення підприємницької діяльності та не подано доказів відмови в отриманні ліцензії в 2003 році у зв'язку з невидачею довідки, господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

 Враховуючи вищевикладене, керуючись  статтями 2, 11, 69-71, 86, 90, 99, 100, 161-163  КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

          2.    Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

           Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Масловська Л.З.