Рішення

від 11.04.2013 по справі 911/628/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 911/628/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» про стягнення 664 318, 85 грн. за участю представників:

позивача:Скок В.С. відповідача:не з'явився.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 664 318, 85 грн. заборгованості за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.03.2013 р.

15.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 15.03.2013 р. (вх. № 4647 від 15.03.2013 р.) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 01.04.2013 р. (вх. № 9363 від 11.04.2013 р.), б/н від 09.04.2013 р. (вх. 9411 від 11.04.2013 р.) та клопотання про залучення документів до матеріалів справи б/н від 11.04.2013 р. (вх. № 9468 від 12.04.2013 р.).

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 22.02.2013 р. та від 15.03.2013 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивачем було надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 18.03.2013 р. місцезнаходження відповідача: 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 64, квартира 120, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

01.12.2007 р. між сторонами укладено договір поставки № 14/12 з протоколом розбіжностей, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.3 договору предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у специфікації (додаток № 1), які є власністю позивача.

Згідно з п. 2.1 договору поставка товарів у межах України здійснюється зі складу позивача транспортом позивача згідно Правил ІНКОТЕРМС-2000 на умовах DDP (місце призначення в межах Донецької області).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата поставки товару на склад відповідача.

Відповідно до п. 2.3 договору право власності на поставленні товари, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.4 договору позивач в момент передачі товару зобов'язався надати відповідачу наступні документи: товарну накладну; податкову накладну; у разі повернення товару - корегувальну накладну; санітарно-гігієнічний висновок; посвідчення якості товару; у документах, згідно з якими надійшли товари, що підлягають обов'язковій сертифікації, повинні зазначатися реєстраційні номери сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердженням відповідності на відповідний товар.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у специфікації та видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару.

Відповідно до п. 5.4 договору ціна за товар включає вартість доставки товару позивачем.

Згідно з п. 5.5 договору загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім товарним накладним.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що розрахунки по цьому договору здійснюється наступним чином:

- оплата за поставлений товар здійснюється по факту реалізації товару (п. 6.1.1 договору);

- після строку, вказаного в п. 6.1.1 даного договору, оплата за поставлений товар здійснюється кожні 14 днів (п. 6.1.2 договору);

- відповідач зобов'язаний, у підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні 7 календарних дні надавати позивачу звіт по реалізації (п. 6.1.3 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору оплата здійснюється відповідачем на підставі цього договору. При здійсненні платежу відповідач обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткотвої накладної, за якою партія товару постачається.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з 01 грудня 2007 р. та діє до 31 грудня 2008 р.

Згідно з 8.3 договору дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі 14 календарних днів до закінчення терміну дії договору, вказаного в п. 8.1 цього договору.

Додатковою угодою № 1-09 від 25.12.2009 р. до договору поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. сторони погодили продовження терміну дії договору поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. у зв'язку з чим внесли зміни до п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «договір набирає чинності з 01 грудня 2007 року та діє до 31 грудня 2012 року».

На виконання умов договору, позивач по видаткових накладних № S-06895 від 06.09.2011 р. на суму 79 857, 37 грн., № S-08739 від 15.11.2011 р. на суму 53 484, 10 грн., № S-09241 від 06.12.2011 р. на суму 23 724, 00 грн., № S-09311 від 08.12.2011 р. на суму 1 382, 54 грн., № S-00293 від 16.01.2012 р. на суму 41 880, 94 грн., № S-01239 від 20.02.2012 р. на суму 47 845, 73 грн., № S-02394 від 27.03.2012 р. на суму 255 602, 02 грн., № S-03000 від 12.04.2012 р. на суму 18 114, 05 грн., № S-04177 від 16.05.2012 р. на суму 3 300, 48 грн., № S-04178 від 16.05.2012 р. на суму 16 246, 02 грн., № S-07616 від 10.09.2012 р. на суму 288 786, 24 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 830 223, 49 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар в період з березня по жовтень 2012 р. розрахувався частково та повернув частину нереалізованого товару на суму 165 904, 64 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на повернення № ВН-0000532 від 28.03.2012 р., № ВН-0003427 від 19.10.2012 р., № ВН-0003428 від 19.10.2012 р., № ВН-0003471 від 19.10.2012 р., № ВН-0003433 від 19.10.2012 р., № ВН-0003430 від 19.10.2012 р., № ВН-0003435 від 19.10.2012 р., № ВН-0003434 від 19.10.2012 р., № ВН-0003436 від 19.10.2012 р., № ВН-0003432 від 19.10.2012 р., № ВН-0003426 від 19.10.2012 р. та банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 664 318, 85 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 18.03.2013 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. у розмірі 664 318, 85 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано описи вкладення від 19.03.2013 р., фіскальні чеки № 7120 від 19.03.2013 р. та № 7121 від 19.03.2013 р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 22.03.2013 р., копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим якщо чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з п. 6.1.1 договору настання строку виконання зобов'язання щодо повної оплати відповідачем поставленого товару сторони поставили в залежність від факту реалізації товару, що є дією особи, а не подією, яка неминуче має настати, а відтак суд вважає, що сторони чітко не встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до норм чинного законодавства договір поставки є оплатним і обов'язок відповідача оплатити придбаний за договором товар не залежить від факту його реалізації.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 18.03.2013 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. у розмірі 664 318, 85 грн., однак у вказаний в претензії десятиденний термін відповідач обов'язку по оплаті не виконав.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. у розмірі 664 318, 85 грн. суду не надав.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.12.2012-13.01.2013 р. в якому зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сигма» складає 664 318, 85 грн. Зазначений акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 664 318, 85 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 64, квартира 120, ідентифікаційний код - 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма» (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок 100 А, ідентифікаційний код - 32610162) 664 318 (шістсот шістдесят чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 85 коп. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 14/12 від 01.12.2007 р. та 13 286 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 38 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 16.04.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак