Рішення

від 09.04.2013 по справі 905/1247/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.13 р. Справа № 905/1247/13-г Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Ресурс" доПублічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 17848,26грн. Скляр В.В. - представник за довіреністю; Гура С.В.. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Ресурс" до Відкритого акціонерного товариства "КЗВВ" про стягнення заборгованості у розмірі 17848,26грн., у тому числі основного боргу у розмірі 15863,96грн., 3% річних у розмірі 1048,33грн. та інфляційних втрат у розмірі 935,97грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу №6023 від 12.10.2010 в частині своєчасної та повної сплати поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 15863,96грн.

В підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору купівлі-продажу №6023 від 12.10.2010; специфікації №01 до договору купівлі-продажу №6023 від 12.10.2010; видаткових накладних; податкових накладних; довіреності №627 від 13.10.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей; акту №8 від 26.10.2010; рахунка б/н від 13.10.2010; претензії №1 від 28.08.2012, поштового повідомлення від 04.09.2012; квитанції №19509/14 від 29.08.2012; договору про надання послуг №02-1/09-10 від 01.09.2010; додатку від 01.04.2013 до договору про надання послуг від 01.09.2010.

Також, позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, з якого вбачається, що позивачем у позовній заяві невірно зазначено найменування відповідача. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вірне найменування відповідача: Публічне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування".

При цьому, суд приймає до уваги, що невірне зазначення позивачем назви відповідача не призвело до неможливості розгляду справи, оскільки у судове засідання, призначене на 08.04.2013, від відповідача з'явився представник, який надав суду статут Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування". Згідно з п.1.1.2. статуту відповідача Публічне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" (ідентифікаційний код 00222999) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (ідентифікаційний код 00222999), відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства". Пунктом 1.2 статуту відповідача визначено, що товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування".

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та статуту Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", наданого відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність змінити найменування відповідача, а саме замість Відкритого акціонерного товариства "КЗВВ" вірним є Публічне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування".

В судове засідання 09.04.2013 позивач з'явився, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надав уточнену позовну заяву від 02.04.2013 та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 15863,96грн., 3% річних у розмірі 1048,33грн., інфляційних втрат у розмірі 935,97грн. та винагороду за юридичні послуги 7% у розмірі 1249,38грн. за договором №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010. Заява прийнята судом.

Відповідач у судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву №26/07-80 від 08.04.2013, в якому визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 15863,96грн., 3% річних у розмірі 1048,33грн. та інфляційних втрат у розмірі 935,97грн.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.10.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металл-Ресурс", як продавцем (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №6023 (далі - договір).

Як вбачається із засвідчених копій Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №608393 та Довідки АБ №378218, які були надані відповідачем до матеріалів справи, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, наданого позивачем, в подальшому відповідач змінив свою назву з Відкритого акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" на Публічне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування".

Відповідно до розділу 1 договору позивач зобов'язався поставити покупцю товар (далі - товар) у кількості та за ціною, зазначеною у специфікаціях 1, 2, 3..., які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ- склад покупця м. Краматорськ (Інкотермс 2000р.).

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату після поставки товару грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 днів з моменту встановлення відповідності результатів хімічного аналізу з даними сертифікату якості на товар, відповідно до виставлених рахунків.

Ціна на товар може бути змінена тільки за узгодженням сторін. При зміні ціни продавець направляє покупцю на розгляд протокол узгодження ціни. До введення нової узгодженої ціни розрахунок здійснюється за ціною, зазначеною у специфікації до договору (п.4.3 договору).

Пунктом 7.2 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту, визначеного п. 7.1 цього договору та закінчується 30.12.2011.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язання виконати узяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії даного договору (п.7.3 договору).

12.10.2010 сторонами було погоджено та підписано специфікацію №01 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язався здійснити поставку бронзи 05Ц6С5 (чушка) у кількості 400 кг за ціною 46,67грн. на суму 18668,00грн. без ПДВ, ПДВ 20% 3733,60грн., разом з ПДВ 22401,60грн.

Пунктом 2 специфікації №01 до договору визначено умови оплати - протягом 3 днів після поставки.

Позивачем відповідачу для оплати вартості товару за договором було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000274 від 05.10.2010 на суму 21863,96грн., який міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №01 до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 22569,61грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000228 від 13.10.2010 яка надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Однак, як стверджує позивач в уточненій позовній заяві від 02.04.2013, у пункті призначення товар було зважено у другий раз і вага товару замість 403 кг склала390,400кг на суму 21863,96грн., тому видаткову накладну №РН-0000228 від 13.10.2010 на суму 22569,61грн. скасували, а відповідачу було видано видаткову накладну №РН-0000228 від 13.10.2010 на суму 21863,96грн.

Таким чином, відповідачу позивачем поставлено товару на суму 21863,96грн.

Поставлений згідно вищезазначеної видаткової накладної №РН-0000228 від 13.10.2010 товар на суму 21863,96грн. на підставі довіреності №627 від 13.10.2010 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаній видатковій накладній.

Також, позивачем було видано відповідачу відповідну податкову накладну: №246 від 13.10.2010 на суму 21863,96грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2010 комісією у складі провідного інженера ЦЗЛ ОТК Славінського, провідного інженера Паньшиної В.С. та інженера-лаборанта 1 кат. Канурної Т.О. складено акт №8 вхідного контролю продукції, за змістом якого зазначено, що в результаті проведеного хімічного аналізу бронзи, що надійшла за видатковою накладною №РН-0000228 від 13.10.2010, виявлено невідповідність марки 05Ц6С5 по змісту домішок і цинку; домішок та цинку вище припустимого по ДСТУ 3434-96 (ДОСТ 6.14-97). якого комісією виявлено. Комісією вирішено: ОМТС вирішити питання щодо заміни бронзи, що надійшла за видатковою накладною №РН-0000228 від 13.10.2010, на бронзу марки 05Ц6С5.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору якість товару повинна відповідати усім ДОСТам, ТУ та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості; при виявленні недостачі або невідповідності якості товару покупець зобов'язаний визвати представника продавця, який зобов'язаний прибути у місце призначення протягом 3 днів з моменту отримання повідомлення, не враховуючи часу на переїзд. У випадку нез'явлення представника, приймання товару по якості та кількості здійснюється у присутності представника від суспільства відповідно до інструкції П-7 від 25.04.1996 та П-6 від 15.06.1965.

Згідно з п. 2.3 договору у випадку поставки неякісного товару або його недостачі, продавець зобов'язаний протягом 7 днів (якщо товар наявний на складі) і в строк погоджений додатково (якщо товар відсутній на складі) з дня отримання акту здійснити заміну неякісного товару на якісний або до поставку до повного об'єму. Повернення та заміна неякісного товару, а також допоставка здійснюється за рахунок і силами продавця.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, питання щодо повернення товару отриманого відповідачем по накладній №РН-0000228 сторонами не було вирішено, товар відповідачем позивачу не повернутий, відповідач від договору не відмовився, зменшення ціни не вимагав, усунення недоліків не вимагав, відшкодування витрат не вимагав. Відповідачем не надано суду жодних заперечень щодо отримання від позивача товару по накладній №РН-0000228 та відсутності повернення товару позивачу. Також сторонами до суду не надано жодних доказів звернення відповідача до позивача з вимогою поставити товар належної якості, замінити товар неналежної якості на належний. Станом на момент розгляду справи судом, за твердженням представників сторін, товар поставлений по вказаній накладній отриманий відповідачем у позивача без зауважень.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної видаткової накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково у розмірі 6000,00грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №2772 від 06.05.2011 на суму 3000,00грн., №11393 від 13.09.2012 на суму 3000,00грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 15863,96грн.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена згідно з п. 2 специфікації №01 до договору, протягом 3 днів після поставки.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 15863,96грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії №1 від 28.08.2012 про сплату заборгованості у розмірі 48869,81грн., квитанції №19509/14 від 29.08.2012 поштової установи, поштового повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.09.2012. Претензія №1 від 28.08.2012 отримана відповідачем 04.09.2012, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.09.2012. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

В ході розгляду справи, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому основний борг у розмірі 15863,96грн. визнав в повному обсязі. Відзив на позов підписаний представником відповідача Гура С.В., який діє на підставі довіреності від 02.01.2013 та наділений повноваженнями визнавати позов.

Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару, отримання його та наявність заборгованості у розмірі 15863,96грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15863,96грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.10.2010 по 14.01.2013 у розмірі 1048,33грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2010 по грудень 2012 у розмірі 935,97грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. Також аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду №5002-13/561-2012 від 13.12.2012, №15/021-12 від 30.08.2012.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивач включив до розрахунку інфляційні втрати за жовтень 2010 за видатковою накладною №РН-0000228 від 13.10.2010, які підлягають внесенню до інфляційних втрат у листопаді 2010 року.

За розрахунком суду здійсненим з урахуванням того, що інфляційні втрати на поставку здійснену 13.10.2010 починають нараховуватися з листопада 2010 та з урахуванням періодів визначених позивачем розмір інфляційних втрат за період з листопада 2010 по грудень 2012 становить 905,81грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначена дата початку нарахування 3% річних та кількість днів прострочення .

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Законодавство", розмір 3% річних за період з 17.10.2010 (дата визначена судом) по 14.01.2013 (дата визначена позивачем) становить 1069,19грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1048,33грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача винагороду за юридичні послуги у розмірі 1249,38грн. за договором №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010.

В обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення з відповідача винагороди за юридичні послуги у розмірі 1249,38грн. за договором №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 та виконання юридичних робіт, позивач надав до матеріалів справи копії договору №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 з додатком від 01.04.2011 до нього.

За умовами цього договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правопорядок" (виконавець) зобов'язалося надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Металл-Ресурс" (замовник) юридичну допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Також, відповідно до умов п. 2.2 договору №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правопорядок") зобов'язалося надати замовнику наступні послуги: представляти інтереси замовника, складати заяви, позови, укладати мирові угоди, бути представником у всіх державних організаціях, органах влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань, пов'язаним з веденням судових справ, а також ведення від імені замовника переговорів і попередньої угоди всіх процедурних питань, брати участь у судових засіданнях, оскаржувати рішення і ухвали суду, а також здійснювати всі юридично значимі дії, пов'язані з даним договором (далі - послуги).

Розділом 3 договору №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 передбачено порядок оплати наданих послуг.

Ціна цього договору складається з винагороди виконавцю в розмірі 7% від суми стягнутої рішенням судових органів з боржника (п. 3.1.1 договору №02-1/09-10 від 01.09.2010).

01.04.2011 сторони узгодили та підписали додаткову угоду до договору №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010.

Пунктом 1 додаткової угоди від 01.04.2011 до договору №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 сторони внесли зміни у п. 3.1.1 договору №02-1/09-10 від 01.09.2010, а саме, ціна цього договору складається з винагороди виконавцю в розмірі 7% від суми оплати яких замовник звільнений в результаті дій виконавця (позови фізичних або юридичних осіб до замовника майнового характеру, штрафи податкових органів та інші платежі, нараховані контролюючими органами замовнику, а також інші грошові суми).

Підставою для проведення розрахунків є акт здачі-прийому наданих послуг (п. 3.2 договору №02-1/09-10 від 01.09.2010).

Відповідно до приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема, з суми, пов'язаною з оплатою послуг адвоката, вартість судових витрат розглядається у процесі розгляду справи та покладається на сторін згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

З матеріалів справи вбачається, що за договором №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 виконавцем послуг є не адвокат, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правопорядок". Зі змісту договору не вбачається, що позивач уповноважив вказане товариство на представлення його інтересів та виконання певних юридичних дій саме у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №6023. Також судом відмічається, що позовну заяву підписано представником Скляр В.В., в судовому засіданні був присутній представник позивача Скляр В.В., який діє на підставі довіреності виданої позивачем від 03.01.2013. Представником не надано жодних доказів, що він є адвокатом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правопорядок" та діє як адвокат вказаного товариства в інтересах позивача.

Статус адвоката мають виключно особи визначені ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю". В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження надання юридичних послуг адвокатом.

Витрати позивача на правове обслуговування, юридичні та консультаційні послуги не мають обов`язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв`язку із заборгованістю.

Збитки, пов'язані із сплатою юридичних послуг, наданих стороні у справі не адвокатами, не можна розцінювати як збитки в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України.

За таких обстави у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача винагороди за юридичні послуги у розмірі 1249,38грн. за договором №02-1/09-10 про надання послуг від 01.09.2010 слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (вул. Орджонікідзе, буд. 6, м. Краматорськ, Донецька область, 84306, ЄДРПОУ 00222999 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металл-Ресурс" (мікрорайон - 4, буд. 63, м. Брянка, Луганська область, 94113, ЄДРПОУ 36833386) суму основного боргу у розмірі 15863 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят три тисяч) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 1048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 905 (дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 81 коп., судовий збір у розмірі 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 59 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.04.2013.