Постанова

від 15.04.2013 по справі 802/1024/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 квітня 2013 р. Справа № 802/1024/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса Михайла Богдановича,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Коломієць І.М.

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Сервіс"

про: накладення арешту на кошти

ВСТАНОВИВ :

У березні 2013 року позивач - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Сервіс». У позовній заяві позивач просив винести рішення про накладення арешту на кошти ТОВ «Роял Сервіс» (код ЄДРПОУ 34142993) що знаходяться на рахунках у банківських установах, а саме: р/р 26003310094100 АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, р/р 26004000544750 ПАТ «Універсалбанк» МФО 322001.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на момент розгляду справи у відповідача існує податковий борг із сплати податку на додану вартість, а майно яке б стало джерелом його погашення у відповідача відсутнє, що згідно п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України є підставою для звернення до суду із позовом про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Роял Сервіс» у банках.

У судовому засіданні представником позивача усно уточнено позовні вимоги, із урахуванням чого заявлено вимогу про накладення арешту на кошти ТОВ «Роял Сервіс» (код ЄДРПОУ 34142993) що знаходяться на рахунках у банківських установах, а саме: р/р 26003310094100 АТ «УкрСиббанк» МФО 351005, р/р 26004000544750 ПАТ «Універсалбанк» МФО 322001 в межах суми податкового боргу в розмірі 17877,95 грн.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча повідомлявся про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку. Разом із цим, правову позицію щодо позовної заяви відповідачем викладено у запереченнях проти позову, у яких посилаючись на часткове погашення податкового боргу відповідач просив відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами обґрунтування позовних вимог та їх заперечень, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з таких мотивів.

ТОВ «Роял Сервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 10.03.2006 року, а із 11.03.2006 року взято на податковий облік у Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію.

Станом на 19.12.2012 року за відповідачем згідно наявного у матеріалах справи розрахунку числиться податковий борг в сумі 18293,55 грн. (415,60 грн. борг по сплаті податку на прибуток підприємств та 17877,95 грн. податок на додану вартість) (а.с. 4).

Подавши заперечення, на позовну заяву, відповідач зазначив, що податковий борг із податку на прибуток підприємств в розмірі 415 грн. 60 коп. ним сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 18 січня 2013 року (а.с. 38). Проти вказаного не заперечувала представник позивача, а тому суд вважає, що заборгованість відповідача із сплати податку на прибуток підприємств погашена в повному обсязі.

Разом із цим, відповідач посилався також на те, що згідно податкової декларації із податку на додану вартість за лютий місяць 2013 року у Товариства виникло право на податковий кредит в сумі 8734 грн., а тому на вказану суму підлягає зменшенню заборгованість із сплати податку на додану вартість, яку слід вважати 17877,95 грн. - 8734 грн. = 9143,95 грн. Проте, суд із урахуванням пояснень представника позивача критично ставиться до зазначених заперечень, оскільки із наявної у матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість (а.с. 41 - 42) вбачається, що суму податкового кредиту в розмірі 8734 грн. відповідачем включено до рядка 20.2 та віднесено до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 19 - 20.1.), а значення цього рядку переносяться до рядку 21.1. декларації наступного звітного (податкового) періоду. Отже, доводи відповідача про те, що сума його податкового боргу із урахуванням поданої податкової декларації із податку на додану вартість за лютий 2013 року зменшилась є необґрунтованими, а сума підтвердженого податкового боргу відповідача становить 17877,95 грн.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 цього Кодексу передбачено, що в разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що 15.11.2012 року ТОВ «Роял Сервіс» отримало податкову вимогу Вінницької ОДПІ № 769 від 5 листопада 2012 року.

Згідно із п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, право на яку виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підстави виникнення права податкової застави визначені статтею 89 ПК України. Зокрема підпунктом 89.1.1 пункту 89.1 цієї статті передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, -з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Як вбачається із матеріалів справи, для погашення податкового боргу відповідача податковим органом було вчинено дії з метою проведення опису майна Товариства, проте майна, що могло б бути описано у податкову заставу не виявлено (а.с 26).

Разом із тим, довідками Інспекції державного технічного нагляду "Держтехнагляд" за № 589/03-26 від 23.11.2012 року (а.с. 13), Головного управління Держземагенства у Вінницькій області № 02-33/525 від 27.11.2012 року (а.с 14), управління Держкомзему у місті Вінниці Вінницької області № 02-32/470 від 26.11.2012 року (а.с. 15), Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 2948/2/01-3/12 від 12.11.2012 року (а.с. 16), Комунального підприємства Вінницького обласного бюро технічної інвентаризації № 46525/19-01 від 07.11.2012 року (а.с. 17) підтверджується факт відсутності у відповідача іншого рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із п.п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків. При цьому в силу вимог абзацу 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що у ТОВ «Роял Сервіс» відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 17877,95 грн., що повністю підтверджується належними і допустимими доказами, суд доходить висновку про правомірність звернення Вінницької ОДПІ з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача у зазначених позивачем банківських установах з метою забезпечення виконання ним своїх грошових зобов'язань перед бюджетом.

Також суд звертає увагу на те, що вимога позивача про арешт коштів на конкретно визначених рахунках відповідача у зазначених банках та у визначеній сумі є вимогою, яка ґрунтується на Законі, оскільки підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК України чітко закріплено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту саме на ті кошти і цінності платника податків, які фактично знаходяться в банку.

Крім того, згідно із п. 7.1, 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 року, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України.

У свою чергу порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів врегульований Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року.

Так, пунктом 10.1 цієї Інструкції передбачено, що виконання банком арешту коштів, які зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Згідно із п. 10.2 Інструкції арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків. Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі (п. 10.3 Інструкції).

Отже, змістовний аналіз норм податкового законодавства вказує на те, що арешт коштів (цінностей) платника податків в банку може бути накладений судом виключно на кошти та інші цінності, які фактично знаходяться в банківських установах, а беручи до уваги, що у судовому засіданні встановлено та підтверджено документально суму податкового боргу ТОВ «Роял Сервіс» в розмірі 17877,95 грн., а також те, що представник позивача просив застосувати арешт на кошти відповідача із урахуванням зазначеної суми податкового боргу, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення вимог адміністративного позову та накладення арешту на рахунки ТОВ «Роял Сервіс» в межах суми податкового боргу в розмірі 17877,95 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також враховуючи відсутність витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити;

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Сервіс" (код ЄДРПОУ 34142993) в межах суми податкового боргу 17877,95 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень дев'яносто п'ять коп.), що знаходяться на рахунках у банківських установах, а саме: р/р 26003310094100 АТ "УкрСиббанк" МФО 351005, р/р 26004000544750 ПАТ "Універсалбанк" МФО 322001.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович