Постанова

від 15.04.2013 по справі 804/4880/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 р. Справа № 804/4880/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання без участі сторінВласенка Д.О. Пасічнику Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового-повідомлення рішення № 0000192202 від 26.03.2013, -

ВСТАНОВИВ :

ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» 05 квітня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому з урахуванням уточнень просило суд:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000192202 форми Р від 26 березня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526,00 грн., та нараховано штрафних санкцій у розмірі 131,50 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС», за результатами якої складено Акт № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року;

- визнати протиправними дії відповідача по формуванню в акті № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року висновків про вчинення нікчемних правочинів із контрагентами - постачальниками в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за 2012 рік у АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

- зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за 2012 рік у АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача в уточненій позовній заяві посилається на те, що на стор. 47 Акта перевірки податковим органом відображено порушення вимог Податкового та Цивільного кодексу України, зокрема вчинення нікчемних правочинів із контрагентами-постачальниками в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, підставою для проведення перевірки було визначено відповідачем пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в Наказі на проведення перевірки № 160 від 25.02.2013. Проте, як зазначає позивач, ні зі змісту Акта перевірки, ні зі змісту Наказу на проведення перевірки не вбачається які законодавчі підстави вказані слідчим в якості обґрунтування законних підстав для призначення перевірки.

На стор. 4 Акта перевірки відображено інформацію про те, що у позивача відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання, сировина, матеріали та інші основні фонди для здійснення основного виду діяльності. Такий висновок, на думку ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» не відповідає дійсності та є незаконними з огляду на те, що відповідачем на цій же сторінці Акту відображено інформацію про те, що згідно декларації на прибуток за 2012 рік позивачем нарахована амортизація 54604,00 грн. Крім того, відповідачем під час проведення перевірки відомості про склад основних засобів позивача взагалі не запитувались.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що порушення податкового законодавства, яке вчинено позивачем у перевіряємий період полягає у формуванні податкового кредиту від підприємств: ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРОУ 33972398), фінансово-господарські взаємовідносини з якими відбувались протягом 2012 року. При цьому відповідачем із посиланням на норми цивільного кодексу робиться висновок про нікчемність укладених правочинів із вказаними суб'єктами господарювання. Зокрема, податковий орган посилається на те, що у відношенні вказаних підприємств ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено Акти документальних позапланових перевірок, якими встановлено порушення вимог ст. 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів. Також позивач наголошує, що зі змісту Акта перевірки вбачається, що більше жодних підстав для формування висновків про нікчемність укладених позивачем правочинів, не зазначено. Проте, відповідачем не було враховано, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року по справі № 804/1263/13-а та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі № 804/1261/13-а встановлено неправомірність дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо складання актів перевірок відносно зазначених контрагентів позивача та відображено висновок про незаконність дій податкового органу щодо коригування показників податкової звітності зазначених контрагентів.

Позивач зазначив, що як вбачається зі змісту Акта перевірки та підтверджується документами, зміна майнового стану позивача в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРОУ 33972398) реально відбувалась, за виконані роботи проведена оплата, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відповідачем же в ході проведення перевірки не спростовано факту наданих послуг: здійснення будівельних робіт згідно Актів КБ-2.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому у відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (ст. 128 КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача 15 квітня 2013 року подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Відповідно до змісту поданого клопотання позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача 15 квітня 2013 року подала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без її участі в порядку письмового провадження, свої письмові заперечення та витребувані судом у Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби докази. Відповідно до змісту поданих заперечень представник податкової інспекції просить суд відмовити ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що при проведенні податківцями перевірки було використано наступні документи:

- дані податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за відповідні періоди;

- додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації по ПДВ за відповідні періоди;

- первинні документи ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВК «Віконні технології», ТОВ «Феріт Д»

- дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АІС «Облік податків та платежів» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АС «Аудит» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»;

- акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) від 21.12.2012 № 7212/224/33972398;

- акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ферріт Д» (код ЄДРПОУ 36441206) від 21.12.2012 за № 7210/224/36441206.

Як додатково зазначила у своїх запереченнях представник відповідача, в ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. На думку податкової інспекції правочин, що виконувався між ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» (ЄДРПОУ 34734428) та ТОВ «Ферріт Д» у відповідні періоди не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Таким чином, ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» на порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п.201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні 2012 року від ТОВ «Ферріт Д» на загальну суму 526,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 526,00 грн.

Щодо порядку проведення перевірки, то представник відповідача у запереченнях зазначила, що однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки за пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Так, згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи у письмовому провадженні та провести судове засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» (ЄДРПОУ 34734428) зареєстроване з 21 грудня 2006 року як платник податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва № 100007319 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська 21 грудня 2006 року, Форми № 2-Р, НБ № 135940 /а.с. 129 том 2/.

Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 25 квітня 2007 року видало ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» Ліцензію Серії АВ № 315779 на здійснення будівельної діяльності, строк дії - до 25 квітня 2012 року /а.с. 146 том 2/.

Також ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області було видано Дозвіл виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 934.11.12-45.21.1, який дії з 21 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2016 року /а.с. 147 том 2/.

Начальником Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби Бойц С.В. 25 лютого 2013 року було винесено Наказ № 160 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Домбудсервіс» (код за ЄДРПОУ 34734428)», яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків на підставі вимог пп. 20.1.4 п. 20.1, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України /а.с. 158-159 том 2/.

Судом встановлено, що 25 лютого 2013 року було винесено на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України направлення на перевірку № 171, дане направлення отримав 25 лютого 2013 року директор ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» /а.с. 160 том 2/.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 11 березня 2013 року було складено акт № 548/221/34734428 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34734428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Ферріт Д» (код за ЄДРПОУ 36441206), ПП «АТМ» (код з ЄДРПОУ 24606641), ТОВ «Галактика М» (код за ЄДРПОУ 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33517827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299), ТОВ «Дидактика» (код за ЄДРПОУ 34735238), ТОВ «Ліга» (код за ЄДРПОУ 24609852), ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476), ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473), ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059), ТОВ «Супутник» (код за ЄДРПОУ 32228481), ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389), ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689), ПП «Мегіур» (код за ЄДРПОУ 33338822), ТОВ «Техніка» (код за ЄДРПОУ 19099225) за період з 01.01.2010 по 31.01.2013» /а.с. 29-52 том 1/.

Зі змісту даного акту судом встановлено, що при проведенні перевірки використано наступні документи:

- дані податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за відповідні періоди;

- додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації по ПДВ за відповідні періоди;

- первинні документи ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВК Віконні технології», ТОВ «Феріт Д»;

- дані інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АІС «Облік податків та платежів» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АС «Аудит» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»;

- акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи» (код ЄДРПОУ 33972398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» код ЄДРПОУ 31684481 за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за лютий, березень 2011 року, БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, ПВП «Форест» код ЄДРПОУ 25158846 за червень 2011 року отриманого з ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська;

- акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ферріт Д» (код ЄДРПОУ 36441206) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації» код ЄДРПОУ 36274510 за листопад 2011 року, ТОВ «Інфотерм» код ЄДРПОУ 31343537 за червень 2011 року, ТОВ «Олимп» код ЄДРПОУ 31441243 за вересень 2011 року, ТОВ «ПАСІФІК» код ЄДРПОУ 316884481 за вересень 2011, БПП «Сура» код ЄДРПОУ 30668399 за вересень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» код ЄДРПОУ 37275541 за січень 2011 року, ПП «СВ Гермес» код ЄДРПОУ 36293292 за березень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» код ЄДРПОУ 37237904 за листопад 2011 року отриманого ДПІ у Бабушкінському районі.

Відповідно до висновків акту перевірки № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року, позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення:

- ч. 1 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вересень 2012 р. від ТОВ «Ферріт Д» на загальну суму 526,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 526,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 26 березня 2013 року було винесено відносно ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192202, щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем + 526,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 131,50 грн. /а.с. 27 том 1/.

На ухвалу про витребування доказів від 10 квітня 2013 року відповідачем було надано суду копію службової записки № 40 від 11.04.2013 начальника відділу перевірок платників податків Ободенко Т.А., зі змісту якої судом встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від обл. ДПС отримано перелік СГ, які скористались податковим кредитом від сумнівних підприємств (Полтавські ями), серед яких є ТОВ «Домбудсервіс» (код 34734428), та постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013. Результати перевірки внесено до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА», а також здійснено коригування в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» /а.с. 161 том 2/.

Факт наявності коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за 2012 рік у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» підтверджується також інформацією яка висвітлена на зворотному боці облікової картки платника податків ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) /а.с. 162-164 том 2/.

Також судом встановлено, що на стор. 4 Акта перевірки № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року зазначено, що у позивача відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання, сировина, матеріали та інші основні фонди для здійснення основного виду діяльності.

Проте, судом було досліджено довідку, видану директором ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» Мануйловим О.Н., з якої встановлено, що за період з 01.02.2012 по 31.12.2013 на балансі підприємства перебували:

- базовий комплект вишки-турки «Атлант» у кількості 2 шт.;

- інструмент для обробки АКП у кількості 2 шт.;

- будівельні підйомники у кількості 1 шт.;

- люлька будівельна у кількості 3 шт.;

- молоток відбійний Bosh у кількості 1 шт.;

- пила торцовочна «Макита» у кількості 1 шт.;

- ротаційний нівелір у кількості 1 шт.;

- станок для розпилу каміння у кількості 1 шт. /а.с. 148 том 2/.

Також судом встановлено, що згідно декларації на прибуток за 2012 рік ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» нарахована амортизація у розмірі 54604,00 грн., про що вказано податковою інспекцією на цій же сторінці Акту.

Згідно вимог ст. 144 Податкового кодексу України амортизаційні відрахування здійснюються на основні засоби, а отже сама наявність амортизаційних відрахувань свідчить про їх існування.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача в Акті перевірки № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року про відсутність у ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання, сировини, матеріалів та інших основних фондів для здійснення основного виду діяльності є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Аналізуючи питання порушення позивачем ч. 1 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, а також п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за вересень 2012 року від ТОВ «Ферріт Д» на загальну суму 526,00 грн., в результаті чого заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 526,00 грн., то суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Абзац 5 ст.114 Кримінально-процесуального кодексу України вказує, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд наголошує, що про факт існування постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. від 31.01.2013, на підставі якої податківцями було застосовано як підставу для проведення перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, стало відомо лише із змісту службової записки № 40 від 11.04.2013 начальника відділу перевірок платників податків Ободенко Т.А. Ані зі змісту Наказу на проведення перевірки, ані зі змісту Акта перевірки не вбачається реальності існування вищевказаної постанови слідчого. Також навіть на момент розгляду справи в суді відповідачем не було надано таку постанову слідчого, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість встановити чи реально існувала постанова слідчого про призначення перевірки саме ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС».

Судом було проаналізовано надану ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» первинну документацію по правовідносинам з ТОВ «ВК «Віконні системи», а саме: договори підряду, податкові накладні, довідки про вартість будівельних робіт і витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, договірні ціни, платіжні доручення, накладні /а.с. 57-250 том 1, а.с. 1-166 том 2/, та не встановлено порушень щодо заповнення первинних документів.

З огляду на вищевикладене посилання податкового органу на порушення позивачем частини першої статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає також безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Судом було встановлено, що одними з основних джерел, які використовувались під час перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС», були акти перевірки ТОВ «Ферріт-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ТОВ «ВК «Віконні системи», проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року по справі № 804/1263/13-а /а.с. 118-128 том 2/ та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі № 804/1261/13-а /а.с. 108-117 том 2/ було встановлено протиправність дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення перевірок зазначених контрагентів позивача та відображено висновок про незаконність дій податкового органу щодо коригування показників податкової звітності зазначених підприємств. Дані судові рішення на момент розгляду адміністративної справи за позовом ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» не вступили в законну силу, проте, у зв'язку з тим, що дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по проведенню перевірок платників податків ТОВ «Ферріт-Д» та ТОВ «ВК «Віконні системи» є оспорюваним, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не повинна була роботи свої висновки саме на підстав висновків за спірними перевірками, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними висновків викладенних у спірному акті перевірки позивача про порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з постачальниками та покупцями, а також про визнання цих висновків незаконними (протиправними) - підлягають задоволенню.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом не було встановлено даних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В абз. 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Отже, суд вважає, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01 січня 2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Таким чином, з 01 січня 2011 року повноваження на встановлення законності правочину належить до виключного прерогативи судових органів.

Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача з іншими платниками податків нікчемними.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних періодах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання договорів недійсними не має.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами за період з січня 2010 року по січень 2013 року в розумінні ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення податковим органом змісту вказаної норми матеріального права.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем при вчиненні дій по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМОБУДСЕРВІС» та визнання правочинів нікчемними не дотримано встановленого Податковим кодексом України порядку.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС», за результатами якої складено Акт № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року, дії відповідача по формуванню в акті № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року висновків про вчинення нікчемних правочинів із контрагентами - постачальниками в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, а також дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за 2012 рік у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

З метою виконання ч.2 ст.244-2 КАС України, судом взято до уваги висновки постанови Верховного Суду України від 24.12.2006, у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Суд відхиляє доводи заперечення відповідача, відповідно до яких оскаржувані позивачем дії податкового органу не є такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язку позивача у сфері публічно-правових відносин, та зазначає, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» полягає у необхідності встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків вищевказаного акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

З огляду на викладе вище, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000192202 форми Р від 26 березня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526,00 грн., та нараховано штрафних санкцій у розмірі 131,50 грн., а також зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» за 2012 рік у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового-повідомлення рішення № 0000192202 від 26.03.2013 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року, за результатами якої 11 березня 2013 року було складено акт № 548/221/34734428 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДОМБУДСЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34734428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «ВК Віконні системи» (код за ЄДРПОУ 33972398), ТОВ «Ферріт Д» (код за ЄДРПОУ 36441206), ПП «АТМ» (код з ЄДРПОУ 24606641), ТОВ «Галактика М» (код за ЄДРПОУ 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код за ЄДРПОУ 33517827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299), ТОВ «Дидактика» (код за ЄДРПОУ 34735238), ТОВ «Ліга» (код за ЄДРПОУ 24609852), ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476), ТОВ «Матадор» (код за ЄДРПОУ 31820299), ТОВ «Ривс» (код за ЄДРПОУ 34914473), ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059), ТОВ «Супутник» (код за ЄДРПОУ 32228481), ПП «Транс-Атлантіка Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32694389), ТОВ «Шоковіта» (код за ЄДРПОУ 33421689), ПП «Мегіур» (код за ЄДРПОУ 33338822), ТОВ «Техніка» (код за ЄДРПОУ 19099225) за період з 01.01.2010 по 31.01.2013».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби по формуванню в акті перевірки № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року висновків про вчинення нікчемних правочинів із контрагентами-постачальниками в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) при придбанні та наступному продажу товарів, здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000192202 від 26 березня 2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 548/221/34734428 від 11 березня 2013 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем + 526,00 грн. (п'ятсот двадцять шість гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 131,50 грн. (сто тридцять одна гривня 50 копійок).

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) за 2012 рік у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

Зобов'язати Державну податкову інспекція у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) за 2012 рік у електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМБУДСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34734428) судові витрати у сумі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко