Рішення

від 11.04.2013 по справі 910/2771/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2771/13 11.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2771/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ»;

про стягнення 430203,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: Синельченко В.А., довіреність б/н від 27.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ» (надалі - відповідач) про стягнення 430203,60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 100820 поставки продукції та надання послуг від 20.08.2010р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 430203,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2771/13 та призначено її розгляд на 21.03.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 21.03.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проте документи, витребувані судом, надано частково.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 14.02.2013 р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Ухвалою від 21.03.13.2013р. суд відклав розгляд справи на 11.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 11.04.2013р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом докази.

Відповідач в судове засідання 11.04.2013р. повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.02.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 21.03.2013р. не виконав.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, позивачем, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1065-р від 26.12.2012р., було розміщено оголошення в газеті «Хрещатик» № 48 (4255) від 05.04.2013р.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 100820 поставки продукції та надання послуг, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію - устаткування для автоматичної обробки інформації, а також надавати послуги з сервісного обслуговування продукції. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію та надані послуги на умовах цього договору. Найменування, кількість, ціна продукції та послуг наводяться у специфікації (Додаток № 1 та інші додатки, що можуть бути підписані сторонами в подальшому), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.2. договору, поставка продукції здійснюється з оформленням товарної накладної, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей покупця, оформленою згідно наказу Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99.

Відповідно до п. 4.2. договору, ціна продукції, послуг та графік оплат визначається у Специфікації (Додатку № 1), що є невід'ємною частиною договору. Сторони можуть ініціювати зміну вартості послуг та графіку оплат. Вартість продукції є фіксованою та не може бути змінена.

На виконання умов договору сторонами була підписана Специфікація продукції - Додаток № 1 до Договору № 100820 від 20.08.2010р., в якій визначено, що вартість продукції становить 438000,00 грн. Поставка продукції здійснюється до 15.12.2010р., а її оплата до 30.12.2010р.

Судом встановлено, що відповідно до взятих на себе зобов'язань позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 438000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних № ОН-0001109 від 08.12.2010р. та № ОН-00001072 від 30.11.2010р.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 4 від 30.11.2010р. та № 6 від 08.12.2010р., копії яких залучені до матеріалів справи.

В порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість отриманого товару оплачена відповідачем частково, в сумі 7796,40 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи виписка з особистого рахунку позивача.

Отже, на день розгляду справи вартість товару в сумі 430203,60 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 430203,60 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 124; код ЄДРПОУ 37166205) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс-ЛТД» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 14, код ЄДРПОУ 23510152) 430203 грн. 60 коп. - боргу, 8604 грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов