Ухвала

від 08.04.2013 по справі 2а-11737/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11737/12/0170/19

08.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 11.12.12

за позовом Підприємства Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлава"-СБ-Ялта" (пр. Крайній, 7, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 задоволено позовні вимоги Підприємства Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлава"-СБ-Ялта" до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 0004622301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 0004602301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 0004612301.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 0004592301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлава"-СБ-Ялта" судовий збір в розмірі 2146,0 грн. шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Підприємство Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлаву" - "СБ-Ялта" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012р. № 0004622301, № 0004602301, № 0004612301, № 0004592301.

Позивач (ЄДРПОУ 31095988) є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 57-59), довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т. 4 а. с. 203, 205), свідоцтво про державну реєстрацію юридичних осіб (т. 4 а. с. 219).

Позивач знаходиться на податковому обліку в Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку підприємства Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлава"-СБ-Ялта" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ 36165567), Фірма "Капітель плюс" (код ЄДРПОУ 31095815), КП "Альянс"(код ЄДРПОУ 324681182), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складений акт №1559/22-01/31159145/176 від 25.09.2012 року (т.1 а.с.7-46).

Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, в результаті чого, відповідач дійшов висновків про: порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8 п.п. п.138.8.1 п.п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення (валових витрат) - від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 1 квартал 2012 року у сумі 38435,00 грн., та заниження податку на прибуток всього у сумі 432472,00 грн. по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ "Бренд Строй" та Фірма "Капітель Плюс"; порушення п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, п. 1. 32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, п.п.14.1.36, пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3., п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ у розмірі 1468,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Бренд Строй"(код ЄДРГІОУ 36165567), Фірма "Капітель плюс"(код ЄДРПОУ 31095815), та ПП "Визит Торг"(код ЄДРПОУ 337081937)

Висновки наведеного вище акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень від 12.10.2012р., №0004622301 про зменшення розміру залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 468,00 грн.; №0004602301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 38 435,00 грн.; №0004612301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 393393,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 75334,00 грн.; № 0004592301 про донарахування податку на прибуток в сумі 432472,00 грн., а також застосування штрафних санкцій у розмірі 64340,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла у період охоплений проведеною перевіркою), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 зазначеного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

З урахуванням наведеного, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи, підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкові накладні, виписані постачальником товару (підрядником або виконавцем робіт (послуг)), зареєстрованим як платник ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що у період, що перевірявся позивачем були укладені договори, поміж інших, з суб'єктами господарювання: ТОВ "Бренд Строй" Фірма "Капітель Плюс", ПП "Визит Торг".

На виконання договорів надано наступні документи: видаткові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт -форма КБ-3, акти прийняття виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, податкові накладні, рахунки-фактури.

Згідно із п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням викладених вище положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм ПК України щодо підстав формування витрат, суд зазначає, про що раніш вже зазначалося, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в норм вказаних нормативно - правових актів є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід звернути увагу, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Норми вказаних нормативно -правових актів, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, оформлена належним чином податкова накладна є достатньою підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки сам факт взаємовідносин між позивачем переліченими контрагентами відповідач не спростовує. Відповідачем також в акті перевірки не встановлено порушень при складанні та ведені створених у результаті відносин первинних документів.

Матеріали справи свідчать про те, що фактичне придбання підприємством Громадської організації "Спілка Ветеранів Державної Безпеки Донузлаву""СБ-Ялта" у ТОВ "Бренд Строй", Фірма "Капітель плюс", КП "Альянс", ПП "Визит Торг" товарів, послуг у період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року, підтверджено

по фірмі «Капітель плюс» - договором підряду СП № 774 від 05.10.2010р., СП №- 774 від 04.10.2010р., СП№ 775 від 04.10.2010р., СП№ 777 від 04.10.2010р., СП№ 685 від 27.09.2010р.., СП№ 684 від 27.10.2010р., СП№ 687 від 27.09.2010р., СП№ 688 від 27.09.2010р., СП№ 686 від 27.09.2010р., СП№ 670 від 01.09.2010р., СП№ 4/08/610 від б/д.08.2010р., СП№ 4/01/970/182 від 2.10.2010р., СП№ 3/03/141 від 25.02.2010р., СП№ 9/02/90 від 01.02.2010р., СП№ 4/01/3 від 04.01.2010р., СП№ 7/12/955 від 25.11.2009р., актами виконаних будівельних робіт за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, податковими накладними № 2440 від 31.12.09р., №131/1 від 28.01.10р., №131 від 28.01.10р. №314 від 19.03.10р., №271 від 25.02.10р., №488 від 30.03.10р., №994 від 29.06.10р, №1015 від 30.06.10р., №1639 від 30.08.10р. , №1763 від 23.09.10р„ №1766 від 28.09.10р., №1764 від 28.09.10р., 1765 від 28.09ю10р. , №1780 від 29.09.10р„ №1781 від 28.09.10р. , №2131 від 28.10.10р., 2132 від 28.10.10р., №2219 від 10.11.10р., №2133 від 28.10.10р. , №2130 від 28.10.10р.;

по ТОВ «Бренд Строй» - договорами підряду СП№ 810 від 08.11.2010р., СП№ 809 від 08.11.2010р., СП№ -843 від 01.12.2010р., СП№ 912 від 01.12.2010р., СП№ 913 від 01.12.2010р., СП№ 911 від 03.12.2010р., СП№ 960 від 10.12.2010р., СП№ 962 від 10.12.2010р., СП№ 961 від 10.12.2010р., СП№ 1017 від 10.12.2010р., СП№ 64 від 10.01.2011р., СП№ 65 від 10.01.2011р.. СП№ 66 від 10.01.2011р., СП№ 67 від 10.01.2011р., СП№ 150 від 17.02.2011р., СП№ 331 від 02.03.2011р., СП№ 257 від 14.03.2011р., договорами виконаних робіт №317 від 21.03.11р., №332 від 25.03.11р., №434 від 14.04.11р., №429 від 15.04.11р., №428 від 15.04.11р., №448 від 18.04.11р., №532 від 10.05.11р., №564 від 10.05.11р., №531 від 10.05.11р., №721 від 16.06.11р., №724 від 16.06.11р., №722 від 16.06.11р., №723 від 16.06.11р., №730 від 16.06.11р., №744 від 30.06.11р., №860 від 15.07.11р., №859 від 15.07.11р., №857 від 15.07.11р., №870 від 26.07.11р., №871 від 26.07.11р., №986 від 24.08.11р., №987 від 24.08.11р., №985 від 24.08.11р., №1105 від 19.09.11р., №1106 від 19.09.11р., №1222 від 06.10.11р., №1221 від 06.10.11р., №1239 від 06.10.11р., №1469 від 06.12.11р., №1546 від 15.12.11р., актами виконаних робіт за листопад, грудень 2010р., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2011р., рахунками фактурою №1596 24.08.11 р., № 1598 від 24.08.11 р., № 1597 від 30.08.11р., №1103 від 22.09.11р., № 102 від 22.09.11р., № 2155 від 06.10.11 р., № 2156 від 06.10.11 р., №2157 від 06.10.11 р., № 3169 від 07.12.11р., № 3324 від 21.12.11 р., податковими накладними № 2094 від 29.11.10, № 2093 29.11.10, № 2272 від 06.12.10, № 2271 від 06.12.10, № 2377 від 17.12.10, № 2379 від 17.12.10, № 2378 від 17.12.10, № 2562 від 23.12.10, № 2561 від 23.12.10, № 2563 від 23.12.10, № 2635 від 30.12.10р., № 96 від 27.01.11, № 97 від 27.01.11, № 95 від 27.01.11, № 98 від 31.01.11, № 238 від 24.02.11, № 189 від 31.03.11, № 66 від 15.03.11, № 128 від 25.03.11, № 187 від 31.03.11, № 91 від 20.04.11, № 124 від 22.04.11, № 123 від 22.04.11, № 152 від 27.04.11, № 74 від 19.05.11, № 113 від 26.05.11, № 83 від 20.05.11, № 148 від 22.06.11, № 100 від 21.06.11, № 103 від 21.06.11, № 172 від 24.06.11, № 220 від 30.06.11, №1 від 01.07.11, № 87 від 18.07.11, № 124 від 25.07.11, № 123 від 25.07.11, №144 від 26.07.11, №190 від 29.07.11, №189 від 29.07.11, №202 від 30.08.11, №227 від 31.08.11, № 201 від 30.08.11, №176 від 30.09.11, №177 від 30.09.11, №148 від 26.10.11, № 149 від 26.10.11, №198 від 31.10.11, №68 від 09.12.11, №184 від 21.12.11р.

по ПП «Визит Торг» - договорами купівлі - продажу №12 від 17.01.2012р.,№235 від 22.11.2011р.,рахунком-фактурою №СФ-1377 від 22.11.11р., видатковою накладною №РН-1436 від 29.11.2011р., податковими накладними №116 від 18.01.12р., №333 від 29.11.11р.

оплата за вказані вище товари, послуги, у тому числі ПДВ в придбаних товарів, послуг постачальникам і виконавцям здійснювалась грошовими коштами на підставі платіжних доручень, що підтверджено виписками банківських рахунків підприємства ( т. 4 а. с. 216, 217, 218, 231-302).

Судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що товари, послуги отримані позивачем від контрагентів, які вказані у акті перевірки використовувались в його господарській діяльності. Це підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підприємства; видатковими накладними, актами виконаних робіт, які вказані в описовій частині висновку у розрізі контрагентів.

Отже, документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні "є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Наявність у позивача вказаних первинних документів, що підтверджується матеріалами справи свідчать про наявність достатніх підстав для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, що підтверджує реальність таких операцій.

Надані суду первинні документи також є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування витрат та податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на наявність кримінальної справи та порушенням позивачем ст.ст. 203, 215, 228, 655, 656 та 662 Цивільного кодексу України.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Викладені в акті перевірки дані також ґрунтуються на даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

В акті перевірки вказано, що у ході досудового слідства було встановлено, що посадові особи контрагентів позивача документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг або виконання робіт.

Поряд з цим акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів, робіт (послуг).

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація устаткування, використання матеріалів в господарський діяльності позивача. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

Слід вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Сумуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції висновку, що висновки зроблені відповідачем в акті перевірки № 1559/22-01/31159145/176 від 25.09.2012 року про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності у сумі 38435,0 грн., заниження податку на прибуток у сумі 432472,0 грн., зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 1468,0 грн., завищення податкового кредиту в сумі 393393,0 грн. є необґрунтованими.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.12р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко