Ухвала

від 04.04.2013 по справі 0417/17071/2012

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 0417/17071/2012

№ 4с/202/9/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 03 грудня 2012 року через свого представника ОСОБА_1, звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа їй як стягувачу, посилаючись на те, що 02 червня 2009 року Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-1301 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 20230,00 грн. та в ході проведення виконавчих дій у боржника майна, на яке б можна було б звернути стягнення не виявлено, але виявлена земельна ділянка на праві користування і ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2010 року бездіяльність держвиконавця з невиконання судового рішення визнана незаконною, зобов’язано Індустріальний ВДВС призначити оцінку на майнові права ОСОБА_4 - право користування земельною ділянкою загальною площею 0,06 га за №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна» та звернути стягнення на ці майнові права боржника на користь ОСОБА_2, проте державним виконавцем не вживаючи відповідних заходів до належного виконання, знову 14 листопада 2012 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, тому заявник просила суд скасувати постанову старшого держвиконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа стягувачу від 14 листопада 2012 року ВП 13086704 та поновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1301, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 20230,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2012 року ОСОБА_1 - представнику ОСОБА_2 поновлено строк на подання скарги на постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, заявник в судове засідання не з’явилася, направивши свого представника ОСОБА_6, яка у судовому засіданні 10 січня 2013 року скаргу підтримала у повному обсязі з наведених у ній підстав, в подальшому не прибувши до судового засідання, у поданій заяві клопотала про розгляд справи у її відсутності.

Заінтересована особа - державний виконавець Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ в судовому засіданні 10 січня 2013 року проти задоволення скарги заперечував тим, що у відповідності із вимогами ухвали суду від 08 червня 2010 року ним був складений акт опису й арешту майна боржника - земельної ділянки у СТ «Весна», призначений експерт-оцінщик, проведена оцінка вартості земельної ділянки площею 0,06 га у СТ «Весна» по вул. Зарічній, №1-14, та документи направлені до ГУЮ Дніпропетровської області для реалізації, проте весь пакет документів повернутий двічі у зв’язку з відсутністю можливості звернути стягнення на майнове право боржника, тому державним виконавцем була винесена постанова 14 листопада 2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві. В подальшому у поданій заяві державний виконавець клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Заінтересована особа - ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає відповідно до вимог ст. 386 ЦПК України розглядові скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника заявника і заінтересованої особи, дослідивши матеріали даної справи, справи №2-1301/2009 та №4-с-14/2010 в межах доводів скарги, суд приходить до наступного.

Здійснення судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VІІ ЦПК України і спрямовано на захист учасників виконавчого провадження від порушень їх прав та свобод під час виконання судових рішень за принципом їх обов’язковості.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2009 року у справі №1301/2009 задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 20230,00 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 18 травня 2009 року і 25 травня 2009 року судом був виданий виконавчий лист (а.с.28-29).

Постановою державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 02 червня 2009 року було відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим листом №2-1301 (а.с.30).

В ході проведення виконавчих дій, зокрема, розшуку майна боржника, державним виконавцем встановлено, що нерухомого майна або рухомого майна, на яке можна було б звернути стягнення за ОСОБА_3 не зареєстровано.

Згідно з відомостями довідки, виданої головою СТ «Весна» 12 лютого 2010 року ОСОБА_3 є членом садового товариства і в його користуванні знаходиться земельна ділянка №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна» площею 0,06 га (а.с.47-48)

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 08 червня 2010 року, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, визнана незаконною бездіяльність Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ щодо звернення стягнення за виконавчим листом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська №2-1301 від 02 червня 2009 року на майнові права ОСОБА_3 а саме: право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,06 га за №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна»; зобов’язано державну виконавчу службу Індустріального району м. Дніпропетровська призначити на майнові прав ОСОБА_3 - право користування земельною ділянкою площею 0,06 га за №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна»; зобов’язано Індустріальний ВДВС Дніпропетровського МУЮ звернути стягнення на майнові права ОСОБА_3, а саме: право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,06 га за №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна» на користь ОСОБА_2

На виконання вимог вказаної ухвали та з метою виконання рішення суду від 08 травня 2009 року державним виконавцем 03 вересня 2010 року був складений акт опису й арешту майна - земельної ділянки площею 0,06 га №1-14 по вул. Зарічній в СТ «Весна» (а.с.50-53) та 03 вересня 2010 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження - вказаної земельної ділянки (а.с.150)

Постановою державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 06 червня 2012 року призначено експерта ОСОБА_7 та зобов’язано його надати письмовий висновок з питань визначення ринкової вартості описаного майна згідно акту опису й арешту майна від 03 вересня 2010 року (а.с.54). Висновок складений експертом 17 червня 2012 року.

Постановою старшого державного виконавця Індустріального ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 14 листопада 2012 року повернуто виконавчий лист №2-1301 без виконання на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що майно, яке належить боржнику на праві власності та на яке можна звернути стягнення відсутнє. Заставодержатель ПАТ КБ «Надра» не надає згоду на реалізацію заставного майна - транспортного засобу Xinkai НХК 6490Е, а пакет документів щодо звернення стягнення на майнове право боржника (земельну ділянку №1-14) повернутий ГУЮ у Дніпропетровській області та згідно відповідей Держкомзему та ДМБТІ земельні ділянки та нерухоме майно за боржником не зареєстроване (а.с.10).

Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, та інші заходи.

Статтею 395 ЦК України визначені види речових прав на чуже майно, якими є право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Крім того, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Права на землю, окрім права власності, визначені розділом ІІІ Земельного кодексу України, зокрема, це право постійного користування, оренди, право концесіонера на земельну ділянку, сервітуту, емфітевзису, суперфіцію.

Статтями 125, 126 ЗК України визначено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, в порушення зазначених вимог закону державним виконавцем не було проведено дій згідно з наданими ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» з перевірки наявності речових прав та їх державної реєстрації за боржником, а лист Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» від 05 липня 2011 року про те, що ОСОБА_3 як власник або користувач на території міста Дніпропетровська не зареєстрований (а.с.44) не свідчить про наявність чи відсутність у ОСОБА_3 таких прав взагалі, оскільки садове товариство «Весна» розташоване на території Дніпропетровської області, а не на території міста Дніпропетровська, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, наявне в матеріалах справи в копії (а.с.78), натомість будь-яких дій з виявлення зареєстрованих прав за цією територією державним виконавцем не проводилось.

Відповідно до ч.6 ст.35 ЗК України використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Судом встановлено, що СТ «Весна» є зареєстрованою юридичною особою відповідно до Свідоцтва (а.с.78) та внесено до ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 35484280), про що свідчить довідка від 13 жовтня 2009 року (а.с.77). Також СТ «Весна» має державний акт на право постійного користування землею, площею 4,9283 га в межах плану землекористування для ведення садівництва, виданий Ювілейною селищною радою народних депутатів 17 листопада 1999 року №275 (а.с.76).

Статутом СТ «Весна», зареєстрованим виконкомом Дніпропетровської міської ради 05 травня 1998 року, визначені порядок організації садового товариства, його цілі і завдання; членство у товаристві, права та обов’язки членів товариства; кошти товариства; органи управління; припинення діяльності, тощо (а.с.79-87). Зокрема, п.13-18 визначені підстави прийняття у члени товариства, виключення із членів товариства, переходу такого права.

Між тим, маючи дані довідки, виданої головою СТ «Весна» 12 лютого 2010 року про те, що ОСОБА_3 є членом садового товариства і в його користуванні знаходиться земельна ділянка №1-14 по вул. Зарічна у СТ «Весна» площею 0,06 га (а.с.47-48) державним виконавцем не перевірено та не складено процесуальних документів стосовно того, чи дійсно ОСОБА_3 є членом садового товариства «Весна», на яких правових підставах він прийнятий до членів товариства, які внески ним внесені, чи не виключений на час проведення виконавчих дій він із членів товариства, які права та обов’язки має член товариства стосовно можливого переходу прав та обов’язків у цьому товаристві на виділену у користування земельну ділянку іншій особі, чи не розпочата процедура приватизації цієї ділянки.

Так само, не з’ясовано державним виконавцем яке ж саме речове право на земельну ділянку згідно зі ст. 395 ЦК України, розділу ІІІ ЗК України належить ОСОБА_3 з метою подальшого визначення законодавчо врегульованої процедури звернення стягнення на таке право.

Крім того, призначаючи експертну оцінку державним виконавцем залишено поза увагою вимоги ухвали суду від 08 червня 2010 року та призначена оцінка не вартості майнових прав на земельну ділянку, а оцінка вартості земельної ділянки, оскільки описана та арештована була саме земельна ділянка, про що складений 03 вересня 2010 року. Одночасно у постанові від 06 червня 2012 року державним виконавцем самостійно без будь-яких наявних даних про зміст речового права боржника у мотивувальній частині постанови визначив речове право - як право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 17 червня 2012 року ринкова вартість об’єкту оцінки становить 19086,00 грн. (а.с.89-90). При цьому, експерт визначив об’єктом оцінки - земельну ділянку площею 0,06 га без кадастрового номеру, розташовану в СТ Весна» по вул. Зарічній, діл. №1-14, приватної власності без виявлених сервітутів та обмежень з метою встановлення вартості права постійного користування земельною ділянкою, тоді як такі вихідні дані експерту не надавались, зокрема, щодо належності земельної ділянки на праві приватної власності та визначення виду речового права як постійне користування. Між тим, ці обставини залишились поза увагою держвиконавця.

Вирішуючи питання про реалізацію майна боржника ОСОБА_3, Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області 25 березня 2011 року повернуто Індустріальному ВДВС пакет документів щодо передачі на реалізацію арештованого майна, а саме: земельної ділянки №1-14 по вул. Зарічній у СТ «Весна» загальною площею 0,06 га, та вдруге повернуто 12 жовтня 2012 року з підстав невідповідності переданих документів вимогам діючого законодавства, встановлених для примусової реалізації майна (а.с.58-59, 60-61), а відтак, обґрунтування державного виконавця повернення виконавчого документу стягувачеві саме цим документом ГУЮ безпідставне, оскільки документи повернуті у зв’язку з неналежним проведенням усього комплексу виконавчих дій та через відсутність тих документів, які надають можливість проведення реалізації майнових прав.

Розв’язуючи дану скаргу, суд також відзначає, що відповідно до ч.5 ст. 124 і ч.3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Зазначений принцип є одним із основоположних у цивільному процесі та закріплений ст. 14 ЦПК України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, Європейським судом з прав людини, судова практика якого за ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що обов'язковість судових рішень (яка передбачає і їх виконуваність) гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у протилежному випадку право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін (рішення ОСОБА_8 проти України від 15 січня 2010 року).

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про передчасність повернення без виконання виконавчого документу стягувачеві та неправомірність постанови державного виконавця про це через невжиття ним належних та достатніх заходів, згідно з наділеними законом повноваженнями чим у даній справі порушені права заявника, що підлягають захисту порядком, передбаченим ст.ст. 383, 387 ЦПК України шляхом скасування постанови від 14 листопада 2012 року.

Разом з тим, вимога про поновлення судом виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1301 від 25 травня 2009 року задоволенню не підлягає, оскільки за ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а дії з поновлення виконавчого провадження, проведення відповідних виконавчих дій з винесенням процесуального документу, належить до компетенції державного виконавця у відповідності із вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 383-388 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 14 листопада 2012 року ВП №13086704 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим листом №2-1301, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 25 травня 2009 року.

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня її оголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали .

Суддя О.В. Колесніченко