Рішення

від 17.04.2013 по справі 913/983/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2013 року Справа № 913/983/13

Провадження №15/913/983/13

за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»,

м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Громадської організації «За Сєвєродонецьк», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1490,23 грн.,

Суддя Смола С.В.

Представники:

від позивача: Пальчик М.О., довіреність № 06-05-2/46 від 10.01.2013, начальник юридичного відділу;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1341,22 грн. за договором про постачання теплової енергії № 641 від 03.11.2009, інфляційних втрат у сумі 61,70 грн., 3% річних у сумі 87,31 грн.

Підставою свого позову позивач зазначив неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії № 641 від 03.11.2009 по оплаті отриманих послуг за листопад 2010 року.

Позивач заявою від 17.04.2013 зазначив про те, що ним у вступній частині позову невірно зазначена ціна позову - 1490,63 грн., в той час як належною ціною позову є 1490,23 грн.

Судом враховується дана заява позивача; належною ціною позову є сума 1490,23 грн.

Відповідач до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать матеріали справи, відзив на позовну заяву не надав, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі укладено договір № 641 від 03.11.2009 на постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач (енергопостачальна організація) за опалювальний період у листопаді 2010 року поставив теплову енергію в гарячій воді на суму 1341,22 грн. у приміщення відповідача (споживача), яке розташовано за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32а, загальною площею 249 кв.м.

Відповідно до умов договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради (п. 6.1 договору) Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Згідно п. 6.3 договору орієнтована вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 30712 грн., ПДВ - 6142 грн., усього 36854 грн. Ціна за 1 Гкал (тариф) 579,47 грн. без ПДВ.

У п. 6.4 договору передбачено, що споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

За умовами п. 6.5 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно п. 6.6 договору споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набуває чинності з 03.11.2009 та діє до 03.11.2010. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Угодою № 1 від 01.11.2010 сторони внесли зміни до договору № 641 від 03.11.2009 та виклали, зокрема п. 6.3 договору в наступній редакції: «Орієнтована вартість теплової енергії, що поставляється споживачу, за поточний рік, відповідно до діючих тарифів за розрахунковий пеірод становить 22599 грн., ПДВ - 4520 грн., усього 27119 грн. Ціна за 1 Гкал (тариф) 579,47 грн. без ПДВ».

Також сторони визначились, що енергопостачальна організація поставляє споживачу теплову енергію в гарячій воді в період з 01.11.2010 до 01.11.2011.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок за листопад 2010 року від 30.11.2010 на суму 1341,22 грн., який відповідачем отриманий 21.12.2010.

Відповідач даний рахунок не оплатив, тому позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 16-20-563 від 20.12.2010, в якій позивач просив погасити відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у листопаді 2010 року у сумі 1341,22 грн.

Відповідач залишив претензію без відповіді, надані послуги - без оплати, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 641 від 03.11.2009.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не оспорено відповідачем.

Матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у сумі 1341, 22 грн. за листопад 2010 року.

Факт надання послуг з теплопостачання відповідачу у приміщення, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32а, підтверджується актом про включення теплових установок від 18.10.2010.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 1341,22 грн. за листопад 2010 року підлягають до задоволення.

Позивачем також заявлені до стягнення 61,70 грн. інфляційних нарахувань, 87,31 грн. 3% річних.

Оскільки матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, нарахування 3% річних та інфляційних втрат є правомірним.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат (а.с. 14), ці нарахування зроблені позивачем станом на 28.02.2013, в той же час при нарахуванні інфляційних збитків позивач обчислив їх за 2011 - 2012 роки та січень 2013 року, не врахувавши при цьому індекс інфляції за лютий 2013 року.

В судовому засіданні 17.04.2013 представник позивача надав усні пояснення, згідно яких на суму боргу слід нараховувати індекс інфляції за лютий 2013 року.

Таким чином, обґрунтованим розрахунком інфляційних нарахувань є обчислення їх за період з січня 2011 року по лютий 2013 року включно у сумі 60,35 грн., які підлягають до задоволення саме у цьому розмірі; у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1,35 грн. слід відмовити.

3% річних позивачем нараховані за період з 29.12.2010 по 27.02.2013 у сумі 87,31 грн. (а.с. 16), що є вірним, враховуючи дату вручення рахунку за листопад 2010 року та приписи ст. 530 ЦК України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 87,31 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу 1341,22 грн., 3% річних у сумі 87,31 грн., інфляційних нарахувань у сумі 60,35 грн.; у задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 1,35 грн. слід відмовити з підстав, викладених вище.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Громадської організації «За Сєвєродонецьк» про стягнення 1490,23 грн. задовольнити частково .

2. Стягнути з Громадської організації «За Сєвєродонецьк», м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32а, ідентифікаційний код 36077880, на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» , м.Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050, заборгованість за теплову енергію за листопад 2010 року у сумі 1341,22 грн., інфляційні втрати у сумі 60,35 грн., 3% річних у сумі 87,31 грн., судовий збір у сумі 1718, 94 грн., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.04.2013 .

Суддя С.В.Смола

Надр. 3 прим.

1-до справи

2- позивачу: 93403, м. Сєвєродонецьк -3

3- відповідачу(рекомендованою з повідомленням): м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32а

Вих. № 163

2 прим.

18.04.2013