Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2-145/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-145/13 Головуючий у І інстанції Проць Т.В. Провадження № 22-ц/780/1346/13 Доповідач у 2 інстанції Оношко Г.М. Категорія 26 16.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Олійника В.І.,

суддів Білоконь О.В., Оношко Г.М.,

при секретарі Власенко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - про припинення майнової поруки.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2012 року позивач звернувся до відповідачів з названим позовом. У позові зазначав, що 29.10.2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір , відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 555611 грн. із сплатою 14,2% річних за користування кредитом. В той же день між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, відповідно до якого останні стали майновими поручителями ОСОБА_5 перед Банком за зобов'язаннями, які виникли з кредитного договору. В подальшому 08.02.2008 року Банк і Позичальник уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою зменшено процентну ставку з 14,2% до 12,95% річних. 06.02.2008 року сторонами також внесено зміни до іпотечного договору та змінено площу переданої в іпотеку земельної ділянки. 30.06.2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою фактично збільшена заборгованість по кредиту шляхом сумування частки нарахованих, але несплачених відсотків до тіла кредиту. Оскільки зобов'язання ОСОБА_2 перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» змінено, обсяг майнової відповідальності майнового поручителя збільшився, що є істотним порушенням ч.І ст.559 ЦК України .

Просить припинити з 30.06.2009 року дію договору іпотеки, укладеного 29.10.2007 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та додаткової угоди про внесення змін та доповнень №1 від 06.02.2008 року до іпотечного договору зареєстрованого за №645, укладеної між ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зняти заборону відчуження за №201 Зз, заборону відчуження 646 та виключити предмет іпотеки земельну ділянку загальною площею 0,1212 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер 3223155400:05:024:0089), що розташована по АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 січня 2013 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 29.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» / в даний час Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014/0983/85/63281, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 555611 грн. із строком повернення до 29.10.2027 року із процентною ставкою 14,2 %.

В забезпечення виконання умов укладеного кредитного договору, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем, ОСОБА_5, ОСОБА_6 29.10.2007 року укладено договір іпотеки, за яким останні передали в іпотеку належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно- земельну ділянку площею 0,2460 га, розташовану по АДРЕСА_1

Отримання позичальником коштів не заперечується.

08.02.2008 Банк і Позичальник уклали додаткову угоду №1 до вказаного кредитного договору, якою зменшено процентну ставку з 14,2% до 12,95% річних. 06 02.2008 у сторонами внесено зміни до іпотечного договору та змінено площу переданої в іпотеку земельної ділянки до 0,1212,яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та ОСОБА_5 30.06.2009 між банком та позичальником укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод без згоди поручителя збільшилася його, ОСОБА_2, відповідальність за кредитним договором, тому вважає, що з наведених підстав слід припинити дію договору поруки та додаткової угоди про внесення змін т а доповнень до іпотечного договору.

Проте такі посилання позивача є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язання між сторонами не було укладено інших договорів, крім договору іпотеки, в тому числі не був укладений договір поруки.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Правовідносини щодо договору поруки регулюються § 3 глави 49 ЦК України, яким передбачено підстави припинення договору поруки, Зокрема ч.1 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Правовідносини щодо договору застави, одним з видів якого є іпотека, регулюються § 6 глави 49 ЦК України.

Підстави припинення права застави встановлені ст.593 ЦК України вказана норма закону не передбачає такої підстави припинення права застави я к зміна зобов'язання без згоди заставодавця, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави припинення іпотеки. До таких підстав зміна основного зобов'язання без згоди іпотекодавця, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Позичальника, не відноситься.

Обсяг відповідальності іпотекодавця визначається вартістю заставленого майна.

Таким чином, порука і іпотека є окремими самостійними способами забезпечення основного зобов»язання, мають різну правову природу і підстави виникнення та припинення, тому до іпотеки не можуть бути застосовані вимоги про припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя та збільшення обсягу його відповідальності, передбачені ч.Іст.559 ЦК України.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідачем були порушені, не визнані або оспорені його права, свободи чи інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Прийнявши до уваги наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності передбачених законом підстав для задоволення позову та ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що іпотекодавець вважається поручителем у розумінні положень параграфа 3 глави 49 ЦК України, тому відносини за його участю підлягають врегулюванню статтями 553-559 ЦК України, не приймаються до уваги.

Правовідносини щодо договору застави , одним з видів якого є іпотека, регулюються § 6. Застава глави 49 ЦК України та Законом України «Про іпотеку», а параграф 3. Порука глави 49 ЦК України регулює правовідносини за договором поруки.

Отже порука і іпотека є окремими самостійними способами забезпечення основного зобов'язання, мають різну правову природу , підстави виникнення та припинення тому, правовідносини щодо договору іпотеки не підлягають врегулюванню статтями 553-559 ЦК України .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді