Рішення

від 15.04.2013 по справі 904/1771/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.04.13р. Справа № 904/1771/13-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод", м. Гайсин, Вінницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 262 грн. 94 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Супрун М.І. - представник за дов. від 14.06.2011 б/н

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест", м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості у розмірі 5000 грн., 1003 грн. 68 коп. пені, 65 грн. суми інфляційних втрат та 194 грн. 26 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань покладених на нього згідно договору поставки № 33П від 04.07.2011 в частині сплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013 року (суддя Суховаров А.В.) порушено провадження у справі та присвоєно номер № 904/1771/13-г. Розгляд справи призначено в засіданні на 26.03.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу згідно з розпорядженням № 141 від 26.03.2013 справу № 904/1771/13-г передано на розгляд по суті судді Ярошенко В.І.

Ухвалою від 27.03.2013 розгляд справи призначено на 15.04.2013.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення ухвал господарського суду (арк. с.56).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсийський молокозавод" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки №33П (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити узгодженими партіями та передати у власність покупцеві продукти харчування (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору за кількістю, якістю та в асортименті згідно видаткових накладних та специфікації, що є невід'ємними частинами даного договору.

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості та кількості відповідно до підписаних документів (видаткових накладних). Перехід права власності і ризиків на товар від постачальника до покупця відбувається після приймання товару та підписання документів (видаткових накладних) на товар (п. п. 3.1., 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім видатковим накладним.

Відповідно до п. 4.6. договору розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки партії товару. Дата поставки товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 6.5. договору за необґрунтовану відмову від розрахунку або не проведення своєчасного розрахунку за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобов'язання, за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74 930 грн. 15 коп., згідно з видатковими накладними № ГУ-0004599 від 05.07.2011 на суму 2 808 грн. 00 коп., № ГУ-0004603 від 05.07.2011 на суму 10 309 грн. 60 коп., № ГУ-0004604 від 05.07.2011 на суму 2 622 грн. 50 коп., № ГУ-0004868 від 17.07.2011 на суму 6 380 грн. 00 коп., № ГУ-0004869 від 17.07.2011 на суму 3 975 грн. 65 коп., № ГУ-0004870 від 17.07.2011 на суму 2 503 грн. 95 коп., № ГУ-0005081 від 30.07.2011 на суму 29 919 грн. 45 коп., № ГУ-0005082від 30.07.2011 на суму 9 400 грн. 85 коп., № ГУ-0005083 від 30.07.2011 на суму 5 2079 грн. 05 коп., № ГУ-0005084 від 30.07.2011 на суму 1 731 грн. 10 коп., що підтверджується видатковими накладними підписаними обома сторонами (арк. с. 22-28).

Відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 1 077 грн. 06 коп., що підтверджується накладними на повернення товару №ВП-001335 від 19.09.2011 та №ВП-001336 від 19.09.2011, підписаними обома сторонами (арк. с. 29).

Відповідач також здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 68 853 грн. 09 коп., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку (арк. с. 37-42).

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 5 000 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 02.11.2011 (арк. с. 36).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 5000 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 5000 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 003 грн. 68 коп. за період з 14.09.2011 по 01.01.2013

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.5. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 388 грн. 56 коп., оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування пені. Нарахування пені мало бути припинено 14.03.2011.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 65 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року та 3% річних у сумі 194 грн. 26 коп. за період з 14.09.2011 по 01.01.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку

загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція, що суперечить вищезазначеним позиціям Вищого господарського суду України та Верховного Суду України.

При помноженні за період з 01.10.2011 року до 01.01.2013 індексів інфляції сукупний індекс інфляції становить 100, 0996 %

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 4 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 1381,87 грн., заявленою позивачем за прострочення платежу на 474 днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 535 грн. 03 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорс-Інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 12, код ЄДРПОУ 34482853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 45, код ЄДРПОУ 34309918) суму основного боргу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 388 грн. 56 коп. (триста вісімдесят вісім грн. 56 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 грн. 98 коп. (чотири грн. 98 коп.), 3% річних у розмірі 194 грн. 26 коп. (сто дев'яносто чотири грн. 26 коп.) та 1 535 грн. 03 коп. (одну тисячу п'ятсот тридцять шість грн. 41 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 16.04.13р.