Постанова

від 10.04.2013 по справі 811/417/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року Справа № 811/417/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Негоди Н.С., Сириці І.О.,

за участю представника позивача - Царенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області до Державного закладу "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Державного закладу "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" капіталізовані платежі в сумі 468945,22 грн. на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним направлено на адресу відповідача претензію про визнання грошових вимог на суму 468945,22 грн., на яку отримав відмову в задоволенні. При цьому посилався на статті 46,47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності", а також на думку позивача до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000р..

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечення проти позову відповідач посилався на те, що в акті фонду від 31.10.2012р. №79 позивачем зазначено, що під час перевірки відповідача фінансових порушень не виявлено.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державний заклад "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" зареєстрована Новоукраїнської районною державною адміністрацією 21.09.1999р., та станом на час виникнення спірних правовідносин, перебуває в стані припинення підприємницької діяльності що підтверджується витягом з ЄДР серії АБ №417583 (а.с.54-55), перебуває на обліку у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області.

Судом встановлено, що відповідачем було передано до відділення особову справу потерпілої на виробництві, яка на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" продовжує отримувати страхові виплати, що підтверджується розрахунком капіталізованих платежів на потерпілу (а.с.7).

20 грудня 2012 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області було надіслано на адресу відповідача претензію про грошові вимоги до боржника по капіталізованим платежам на суму 468945,22 грн.. На що, відповідачем вказані вимоги було відхилено посилаючись на те, що ДЗ "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" не є підприємством - банкрутом, а ліквідовано в результаті реформування служби. Крім того, зазначено, що пропозицій щодо перерахунку коштів на розрахункові рахунки позивача до ДЗ "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" не надходило і бюджетом установи такі кошти не передбачалися (а.с.6).

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, з незалежних від них обставин, а також в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується, серед іншого, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків підприємств.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі ? ЦК) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону № 1105-XIV фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, що ліквідується, перед громадянами, здійснюється відповідно до Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №765 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

При цьому Порядком не передбачена капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, яке ліквідується за рішенням власника (власників), однак суд дійшов висновку про необхідність застосування у даному випадку аналогії закону у відповідності до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку, та до спірних правовідносин підлягає застосуванню вказаний Порядок.

Дане застосування норм статей 46 Закону №1105-XIV та положення Порядку відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі цієї категорії, висловленій у постанові від 26 червня 2012 року №21-156а12, яка у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення капіталізації платежів на потерпілу особу, яка продовжує отримувати страхові виплати, зокрема, в сумі 468945 грн. 22 коп., у відповідності до вимог статті 46 Закону № 1105-XIV та положення вищезазначеного Порядку.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Зважаючи на викладене, судові витрати підлягають компенсації за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного закладу "Новоукраїнська районна санітарно-епідеміологічна станція" (код ЄДРПОУ: 02007822) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області капіталізовані платежі у розмірі 468945 (чотириста шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 22 коп.

Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено у повному обсязі - 15 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина