Ухвала

від 15.04.2013 по справі 2а-14078/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-14078/12/0170/8

15.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 16.01.2013 у справі № 2а-14078/12/0170/8

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 150, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2013 адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим задоволено: стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400,00 грн. до Державного бюджету міста Судак: 21081100, ЄДРПОУ 37966200, р/р 31116106700031, МФО 824026, ГУ ДКС України в місті Сімферополь.

На зазначене судове рішення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Інспекція з питань захисту прав споживачів Автономної Республіки Крим(далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3400,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем порушено частину першу статті 16 Закону України "Про рекламу", за що позивачем на відповідача накладено штраф в розмірі 3400,00грн., який підлягає стягненню.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України "Про захист прав споживачів".

Пунктами 9,10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Пунктами 1, 2, 3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011№ 206, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Слід зазначити, що позивач має право вимагати від відповідача надати матеріали та документи, в яких вказано вартість розповсюджуваної реклами та виносити про це вимоги особі, яка є зобов'язаною за цією вимогою надати такі документи, оскільки повноваження позивача отримувати необхідну інформацію від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю прямо передбачені статтею 26 Закону України "Про рекламу" та пунктом 13 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.Більш того, зазначеними нормами передбачений обов'язок зазначених осіб надати таку інформацію контролюючому органу, яким у спірних правовідносинах виступає Управління у справах захисту прав споживачів.

Пунктом 6.5. визначено, що Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу" за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною сьомою статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацем 10 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 передбачено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" накладаються у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та/або розповсюдження.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 23.10.2012 позивачем складено протокол № 33 стосовно відповідача за порушення законодавства про рекламу, в якому зазначено, що в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в місті Судак Автономної Республіки Крим виявлено розповсюдження зовнішньої реклами з ознаками порушення Закону України "Про рекламу", а саме: в місті Судак при в'їзді з боку міста Феодосія зафіксовано розповсюдження реклами з інформацією про послуги проживання у вінтаж готелі "Новий Світ" (місто Судак, с. Новий Світ, вул. Набережна, 3), яка направлена на формування та/або підтримку інтересу споживачів реклами зі змістом "перший в Криму ВИНТАЖ ГОТЕЛЬ NOVIY SVET смт. НОВЫЙ СВЕТ (050) 324-04-04 vintage-hotel.com.ua". Вказана зовнішня реклама розповсюджена з порушенням частини другої статті 8 Закону України "Про рекламу".

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю(частина друга статті 26 Закону України "Про рекламу" ).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем до відповідача було направлено вимогу від 30.08.2012 за вих. № 02-01/1235 про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами із встановленим строком надання до 20.09.2012, у якій було повідомлено відповідача про те, що у разі ненадання або надання завідомо неправдивої інформації про вартість розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому центральному органу влади у сфері захисту прав споживачів у відповідності до частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу" можуть бути застосовані штрафні санкції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що дана вимога направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, про що свідчить поштове повідомлення, але повернута з позначкою пошти про закінчення терміну зберігання. 28.09.2012 позивачем до відповідача було повторно направлено вимогу за вих. № 02-01/1447 про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами із встановленим строком надання до 20.10.2012, у якій було повідомлено відповідача про те, що питання про накладення штрафних санкцій на відповідача відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" буде розглядатись на комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим 23.10.2012.Вказана вимога була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, про що свідчить поштове повідомлення, але повернута з позначкою пошти про закінчення терміну зберігання.

Слід зазначити, що 23.10.2012 відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 "Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу" було винесене рішення № 292-р про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на відповідача за порушення частини шостої, сьомої статті 27 Закону України "Про рекламу" накладено штраф в загальному розмірі 3400,00грн., у тому числі: 1700,00 грн. за порушення вимог частини шостої статті 27 Закону України "Про рекламу" у зв'язку з ненаданням інформації відносно вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому територіальному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, необхідної для здійснення передбачених Законом України "Про рекламу" повноважень в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та 1700,00 грн. відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України "Про рекламу" як на розповсюджувача, який розповсюджував рекламу самостійно та винного у недотриманні встановлених законом вимог утримання реклами, у зв'язка з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог Закону України "Про рекламу" в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що зазначене рішення було надіслано відповідачу з повідомленням 26.10.2012 № 308, однак повернулась у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Відповідач штраф не сплатив та витребувану позивачем інформацію та документи стосовно вартості розповсюджуваної реклами не надав.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3400,00грн., оскільки відповідачем самостійно не сплачені штрафні санкції визначені рішенням позивача №292-р від 23.10.2012.

Оцінюючи дії Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400,00 грн.,суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач, як суб'єкт владних повноважень, при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача суми штрафу за постановою, діяв в порядку статті 19 Конституції України, тобто, в межах повноважень, у спосіб та на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2013 у справі № 2а-14078/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко