Рішення

від 08.04.2013 по справі 916/415/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р.Справа № 916/415/13-г

За позовом: Приватного підприємства "Італ Кераміка";

до відповідача: Приватного підприємства "Одессантехмонтаж";

про стягнення 133892,59грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Котович Г.М. - за довіреністю б/н від 28.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство "Італ Кераміка" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Одессантехмонтаж", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 101 651,35 грн., 45 % річних в розмірі 24 178,50 грн., пеню в розмірі 8 062,74 грн., а всього -133 892,59 грн., поклавши на відповідача судові витрати у розмірі 12 677,85 грн., з яких 10 000 грн. - оплата послуг адвоката, 2677,85 грн. - судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ПП "Одессантехмонтаж" умов укладеного між сторонами по справі договору поставки №689 від 03.01.2012р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 18.02.2013р. було порушено провадження у справі №916/415/13-г із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні 08.04.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач - Приватне підприємство "Одессантехмонтаж" про час та місце судового засідання повідомлений належним, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових відправлень (а.с.65,102), у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу у даному засіданні без участі сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012р. між ПП „Італ Кераміка" та ПП „Одессантехмонтаж" був укладений договір поставки №689 (а.с.42-45), відповідно до п.1.1. якого ПП „Італ Кераміка" (Продавець) зобов'язаний поставити та передати у власність ПП „Одессантехмонтаж" (Покупцеві) будівельно-оздоблювальні матеріали (надалі за текстом - Товар) згідно з заявками Покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.1. Договору товар, що є предметом даного Договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) Постачальника, які є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору датою поставки Товару вважається дата видаткової накладної Постачальника, за якою відбулась передача Товару Покупцю.

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що загальна ціна Договору складається із загальної вартості товару, поставленого по Специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії Договору.

Згідно п. 4.3. Договору оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару, отриманого за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем. Можлива попередня оплата товару згідно рахунків, виставлених Постачальником.

При цьому, п. 5.2.5. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим Договором.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір поставки №689 від 03.01.2012р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період 11.06.2012р. по 31.07.2012р. ПП „Італ Кераміка" було поставлено на користь ПП „Одессантехмонтаж" товар на загальну суму 103 351,35 грн., про що свідчать підписані Постачальником і Покупцем та скріплені їх печатками видаткові накладні №7582 від 11.06.2012р. на суму 6 726,80 грн. (а.с.46), №7660 від 12.06.2012р. на суму 3 415 грн. (а.с.47), №7969 від 18.06.2012р. на суму 8 932,05 грн. (а.с.48), №8982 від 09.07.2012р. на суму 16 293,50 грн. (а.с.49), №9246 від 12.07.2012р. на суму 9 520 грн. (а.с.50), №9247 від 12.07.2012р. на суму 13 784 грн. (а.с.51), №9633 від 19.07.2012р. на суму 18 454 грн. (а.с.52), №10217 від 31.07.2012р. на суму 15 966 грн. (а.с.53), № 10187 від 31.07.2012р. на суму 10 260 грн. (а.с.54), оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні 18.03.2013р. (а.с.95-96).

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов договору виконав не у повному обсязі - лише на суму 1 700 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с.56), у зв'язку із чим у ПП „Одессантехмонтаж" виникла заборгованість перед ПП „Італ Кераміка" у розмірі 101 651,35 грн. (103 351,35 грн. - 1700 грн.).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 101 651,35 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „Італ Кераміка" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8062,74грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Згідно п.9.1. Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати, визначеного п.4.3. даного Договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

При цьому, згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

При перевірці розрахунку пені позивача, який міститься у заяві про залучення доказів до матеріалів справи (а.с.88-92), судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду (з 17.06.2012р. по 06.02.2013р.), з урахуванням часткової сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар 29.11.2013р. у розмірі 1700 грн., положень ч.6 ст. 232 ГК України, п.4.3 договору, було зроблено власний розрахунок суми пені, згідно з яким її розмір становить 7 788,53 грн.

№ накладноїДата поставкиГраничний строк оплати товару (п.4.3. договору)Сума заборгованості (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 7582 11.06.2012 16.06.2012 6 726,80 17.06.2012-17.12.2012 184 0,041%* 507,27 7660 12.06.2012 17.06.2012 3 415 18.06.2012-18.12.2012 184 0,041%* 257,52 7969 18.06.2012 23.06.2012 8932,05 24.06.2012-24.12.2012 184 0.041%* 673,56 8982 09.07.2012 14.07.2012 16293,50 15.07.2012-15.01.2013 185 0.041%* 1235,37 9246 12.07.2012 17.07.2012 9520 18.07.2012-18.01.2013 185 0.041%* 721,80 9247 12.07.2012 17.07.2012 13784 18.07.2012-18.01.2013 185 0.041%* 1045,10 9633 19.07.2012 24.07.2012 18454 25.07.2012-29.11.2012 128 0.041%* 968,08 9633 16754 30.11.2012-25.01.2013 57 0.041%* 391,38 10217 31.07.2012 05.08.2012 15966 06.08.2012-06.02.2013 185 0.041%* 1210,54 10187 31.07.2012 05.08.2012 10260 06.08.2012-06.02.2013 185 0.041%* 777.91

Щодо вимог позивача про стягнення 45 % річних у розмірі 24 178,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та відповідно до п.4.5. Договору погодили, що у разі прострочення оплати Товару, грошові кошти, які Покупець зобов'язаний був сплатити Постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні Покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами Покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п.6.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 45 % річних, які справляються по день сплати боргу Постачальнику.

Однак, при перевірці вказаного розрахунку позивача, судом було встановлено його помилковість, у зв'язку з чим, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон", в межах заявленого періоду (17.06.2012р. по 06.02.2013р.) (а.с.79), з урахуванням часткової сплати відповідачем грошових коштів за поставлений товар 29.11.2012р. у розмірі 1 700 грн., було зроблено власний розрахунок 45% річних.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6 726,80 17.06.2012-06.02.2013 235 45% 1948,93 3 415 18.06.2012-06.02.2013 234 45% 985,20 8932,05 24.06.2012-06.02.2013 228 45% 2510,75 16293,50 15.07.2012 - 06.02.2013 207 45% 4158.19 9520 18.07.2012 - 06.02.2013 204 45% 2394.35 13784 18.07.2012 - 06.02.2013 204 45% 3466.77 18454 25.07.2012-29.11.2012 128 45% 2912,19 16754 30.11.2012-06.02.2013 69 45% 1425.24 15966 06.08.2012-06.02.2013 185 45% 3641.56 10260 06.08.2012-06.02.2013 185 45% 2340.12

Таким чином, 45% річних складають 25 783,3 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 45% в межах, заявлених позивачем, а саме у розмірі 24 178,50 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Приватного підприємства „Італ Кераміка", згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно до ч.1 ст. 12 Закону України „Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2013р. між Приватним підприємством "Італ Кераміка" (клієнт) та адвокатом Котович Г.М. (адвокат), яка діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю N1540 від 03.04.2007р., укладено Договір про надання правової допомоги №13/02/06-1 (а.с.57-58), відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, визначених даним Договором, по захисту Клієнта в Господарському суді Одеської області у справі за позовом Клієнта до ПП «ОДЕССАНТЕХМОНТАЖ», а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.1 вказаного договору за надання правової допомоги, визначеної в п.1.1 цього договору, клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар у сумі 10 000 грн.

Як встановлено судом, позивач здійснив повний розрахунок за договором про надання правової допомоги № 13/02/06-1 від 06.02.2013 р., сплативши гонорар адвокату у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.02.2013 р. (а.с.59) та квитанцією адвоката Котович Г.М. № 5388/12 від 06.02.2013 р.(а.с.60).

Перелік наданих адвокатських послуг, підтверджується актом прийому-передачі наданих адвокатських послуг №13/03-1 від 14.03.2013р. за Договором про надання правової допомоги №13/02/06-1 від 06.02.2013р. (а.с.93).

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що до акту прийому-передачі наданих адвокатських послуг №13/03-1 включено витрати, що не пов'язанні з адвокатськими послугами щодо позовної заяви, яка розглядається судом в межах даної справи, зокрема, щодо підготовки та подачі позовної заяви, що була повернута судом ухвалою від 11.02.2013р., у зв'язку із невідповідністю вказаної позовної заяви вимогам ст.54 ГПК України (п.1, 2, 4, 5 акту прийому-передачі).

З урахуванням вищезазначеного, з огляду на те, що розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, суд вважає за необхідне обмежити цей розмір до 6000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Одессантехмонтаж" (65089, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.92, корп. А, ідентифікаційний код 35819596) на користь Приватного підприємства „Італ Кераміка" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, буд.32, ідентифікаційний код 35641104) 101 651 /сто одну тисячу шістсот п'ятдесят одну/ грн. 35 коп. основної заборгованості, 7 788 /сім тисяч сімсот вісімдесят вісім/ грн. 53 коп. пені, 24 178 /двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім/ грн. 50 коп. 45% річних, 2 672 /дві тисячі шістсот сімдесят дві/ грн. 37 коп. судового збору, 6 000 /шість тисяч/ грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.