Рішення

від 16.04.2013 по справі 927/388/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 року Справа № 927/388/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Київ",

вул. Каменярів, 21, м. Київ, 03138

Відповідач: фермерське господарство "Льон-Канат",

вул. Льонозаводська, буд. 23, м. Городня, Чернігівська область, 15100

Предмет спору: про стягнення 173770,99 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Хоменко О.О. довіреність № б/н від 02.04.2013 представник

від відповідача: не з»явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача боргу за поставлену продукцію в сумі 132 558,19 грн., 8 924,63 грн. пені, 10 869,06 грн. 5 % штрафу та 21 419,11 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, за неналежне виконання умов договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 року.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01122241 від 05.04.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 04.04.2013 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні заявив письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 04.04.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2013 р. виклав позовні вимоги та заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Судом в судовому засіданні 04.04.2012 р. було здійснено огляд оригіналів документів: договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 року, додаткової угоди (специфікації) № 1 до договору поставки, видаткових накладних № 409 від 14.05.2012 р. та № 455 від 18.05.2012 р., довіреностей на отримання товару ЯОИ № 740238 від 14.05.2012 р. та ЯОИ № 740244 від 18.05.2012 р., протоколу № 12 засідання загальних зборів учасників ТОВ "Сервісагро-Київ" від 22.11.2010 р., наказу про призначення на посаду № 21-К від 02.12.2010 р., виписок банку по рахунку та довіреності вих. № 51 від 14.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2013 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Не з»явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Київ" (постачальник) та фермерським господарством "Льон-Канат" (покупець) було укладено договір поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, постачальник (позивач) взяв на себе зобов»язання передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (відповідачу у справі) продукцію для сільгоспвиробництва (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товару, відповідно до п.1.2. договору, може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Згідно п.п. 1.3., 1.4. договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк та порядок поставки й інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до договору.

Відповідно до п.2.2. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.12р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

В розділі 2 договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р. сторони узгодили строки та порядок поставки товару та домовились, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INKOTERMS-2010, конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення (п.2.3. договору). Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до договору (п.2.4. договору). Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації) (п.2.5. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони визначили, що загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленої продукції.

Датою поставки товару, відповідно до п.3.5. договору, вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю.

Згідно п.4.1. договору, ціна товару вказується у додаткових угодах (специфікаціях). Загальна сума договору, відповідно до п.4.6. договору, складається із суми всіх специфікацій, скоригована за вимогами п.4.1. договору.

08.05.2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода (специфікація) № 1, в якій сторони визначили найменування (асортимент) товару, кількість, ціну товару (без ПДВ), якість товару, строк оплати, строк поставки, умови поставки, упаковку та маркування товару. Так, сторони передбачили, що поставці підлягає наступний товар: Ф»юрі в.е. у кількості 40,00 л, на загальну суму 7567,20 грн. (без ПДВ); Селект 120 к.е. у кількості 750,00 л, на загальну суму 152752,50 грн. (без ПДВ); Хармоні 75 в.г. у кількості 6,50 кг, на загальну суму 22521,72 грн. (без ПДВ). Всього товар на суму 182841,42 грн., сума ПДВ - 36568,28 грн., всього з ПДВ - 219409,70 грн. Товар поставляється за вимогою покупця при умові виконання умов оплати.

Зі змісту договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р. вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

У відповідності до п.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р., позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткових накладних № 409 від 14.05.2012 року на суму 9080,64 грн. та № 455 від 18.05.2012 року на суму 210329,06 грн., які підписані та скріплені печатками сторін та копії яких містяться в матеріалах справи. Всього відповідачу було поставлено товару по вказаних накладних на загальну суму 219409 грн. 70 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями на отримання від позивача цінностей: серія ЯОИ № 740238 від 14.05.2012 р. та серія ЯОИ № 740244 від 18.05.2012 р. Копії вказаних довіреностей міститься в матеріалах справи.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено п.5.2.2. договору, покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях).

Відповідно до п. 4.2. договору, строк оплати зазначається в додаткових угодах (специфікаціях).

Додатковою угодою (специфікацією) може бути передбачена оплата ціни товару з відстроченням та розстроченням платежу (продаж товару в безпроцентний кредит), а також на умовах попередньої оплати (частково чи повністю) ціни товару (п.4.4. договору).

Так, додатковою угодою (специфікацією) № 1 від 08.05.2012 р. сторони визначили наступний строк оплати: 30% суми до 11.05.2012р., 70% суми до 15.10.2012р.

Таким чином до 11.05.2012р. відповідач зобов»язаний був сплатити 65822 грн.91 коп., а до 15.10.2012р. решту суми 153586 грн.79 коп.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов»язання щодо оплати поставленого товару по договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р. виконав частково та з порушенням умов договору, сплативши лише 14.05.2012 р. - 67851,51 грн., 09.11.2012 р. - 10000,00 грн., 13.11.2012 р. - 5000,00 грн., 01.03.2013 р. - 1000,00 грн., 05.03.2013 р. - 3000,00 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку, копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, відповідачем було сплачено 86851,51 грн. боргу за поставлений товар. Заборгованість відповідача по оплаті за отриманий товар на підставі договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р. та додаткової угоди (специфікації) №1 від 08.05.2012р. становить 132558,19 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8924,63 грн. за період прострочки з 12.05.2012 р. по 13.05.2012 р. та за період з 16.10.2012 р. по 20.03.2013 р., а також штраф 5% у сумі 10869,06 грн., які розраховані відповідно до п. 8.5.1. договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р.

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5.1. договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми ріевиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України , статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України .

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідача щодо оплати поставленого товару, а тому суд з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати поставленого товару в сумі 8924,63 грн. за період прострочки з 12.05.2012 р. по 13.05.2012 р. та за період з 16.10.2012 р. по 20.03.2013 р., а також штраф у сумі 10869,06 грн.

Також позивач просить, відповідно до п. 8.5.2 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 36 % річних за неправомірне користування чужими коштами в сумі 21419,11 грн. за період прострочки з 12.05.2012 р. по 13.05.2012 р. та за період з 16.10.2012 р. по 20.03.2013 р.

Частиною 3 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5.2. договору поставки № КИ-ЧН-38-080512/ЗЗР-ДА продукції для сільгоспвиробництва від 08.05.2012 р. сторони визначили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 36 % річних в сумі 21419,11 грн. за період прострочки з 12.05.2012 р. по 13.05.2012 р. та за період з 16.10.2012 р. по 20.03.2013 р.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, і вимоги позивача не оспорив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 132558 грн. 19 грн. основного боргу, 8924 грн. 63 коп. пені, 10869 грн. 06 коп. штрафу та 21419 грн. 11 коп. 36 % річних за неправомірне користування чужими коштами.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 3475 грн. 42 коп. (2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01.01.2013р.).

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 612, 625, 626, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 4 Закону України „Про судовий збір", ст.ст. 22, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства "Льон-Канат", вул. Льонозаводська, буд. 23, м. Городня, Чернігівська область, 15100 (р/р 26002347435 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 37444653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Київ", вул. Каменярів, 21, м. Київ, 03138 (р/р 26008179049 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 36555493) 132 558,19 грн. основного боргу, 8 924,63 грн. пені, 21 419,11 грн. відсотків, 5% штрафу в розмірі 10 869,06 грн. та 3475,42 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 18.04.2013 року.

Суддя Л.М.Лавриненко