Постанова

від 17.04.2013 по справі 908/224/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 908/224/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуВільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 18.02.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 16.01.2013 р. господарського суду Запорізької області у справі№ 908/224/13-г господарського суду Запорізької області

за заявою Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормщик", смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області провизнання банкрутом

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 року (суддя - В.І. Черкаський) відмовлено Вільнянській міжрайонній державній податковій інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі-Кредитор, Інспекція) у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормщик" (далі-Боржник, Товариство) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції на розгляд по суті.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року (головуючий суддя - М'ясищев А.М., судді: Манжур В.В., Москальова І.В.), апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, Вільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи Інспекції в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, місцевий суд встановив, що кредиторські вимоги Інспекції складають штрафні санкції, які, відповідно до норм вказаного закону, не включаються до грошового зобов'язання та не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство. Також, суд вказав, що не було надано доказів безспірності цих вимог. Підтримуючи вказані вимоги, апеляційний суд додав, що в Єдиний державний реєстр внесено запис про непідтвердженність відомостей про юридичну особу Боржника, а не щодо відсутності його за місцезнаходженням, тому не підтверджена ознака щодо відсутнього боржника.

Заперечуючи вказані висновки судів, заявник зазначає, що штрафні санкції були нараховані, оскільки за Боржником обраховувався борг з податку на прибуток, а згідно податкового законодавства штрафні санкції відносяться до податкового зобов'язання, про стягнення яких за адміністративним позовом видається виконавчий лист та відкривається виконавче провадження. Також, згідно довідки з Єдиного державного реєстру статус відомостей щодо боржника не підтверджений, у тому числі і щодо місцезнаходження, податкова звітність Боржником не подається з 08.05.2008 року, а відсутність Боржника також підтверджується довідкою податкової міліції та поштового відділення зв'язку.

Однак, суд касаційної інстанції частково не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм Закону про банкрутство.

Так, як встановили суди попередній інстанцій, не заперечується скаржником та підтверджується матеріалами справи, вся заявлена Інспекцією до Боржника сума вимог в розмірі 5 594 грн. 18 коп. складає нараховані Товариству штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, з яких виконавчими документами підтверджені вимоги на суму 2 534 грн. 18 коп.

Норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що виходячи з положень ст. 1, ч. 3 ст. 6 та ст. 52 Закону про банкрутство, обов'язковим є також дотримання умови при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство щодо складу заявлених до відсутнього боржника у якості кредиторських грошових вимог, визначених нормами ст. 1 Закону про банкрутство.

Нормами ст. 1 вказаного закону грошове зобов'язання визначено, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф ), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що визначені Інспекцією у якості кредиторських вимог нараховані Боржнику штрафні санкції не можуть бути включені до грошового зобов'язання відповідно до вказаних норм Закону про банкрутство та бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі в порядку норм ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство.

При цьому, касаційний суд зазначає, що для порушення провадження у справі про банкрутство слід виходити із визначення кредиторських вимог та грошового зобов'язання боржника , наведених спеціальними нормами Закону про банкрутство, а не податкового законодавства, відповідно до якого визначається категорія, підстави, особливості та порядок виникнення податкового зобов'язання .

Крім цього, виходячи з приписів частин 10-14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та враховуючи встановлені судами обставини щодо відомостей, які були внесені в єдиний державний реєстр щодо Боржника (статус відомостей про юридичну особу не підтверджено - а.с. 32), касаційний суд погоджується з висновками судів про те, що така особлива підстава для порушення справи про банкрутство щодо Товариства - відсутнього боржника, як відсутність за місцезнаходженням, не підтверджена.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в своїй заяві Інспекція, пославшись на докази (довідку від 10.01.2013 року - а.с. 36) визначила ще одну особливу підставу для порушення справи про банкрутство Товариства за ознаками згідно ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство - ненадання Боржником з 08.05.2008 року, тобто більше року, до органів державної податкової служби податкової звітності згідно із законодавством.

У зв'язку із цим колегія суддів вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень висновок про відсутність та недоведенність Інспекцією особливих підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника за приписами ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, є обов'язком кредитора при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та складає предмет спору у справі про банкрутство, а до складу кредиторських вимог Інспекції до Товариства була включена лише згадана сума штрафних санкцій, у суду відсутні підстави для порушення справи про банкрутство Товариства, а відповідно до ст. 8 Закону про банкрутство та норм ст. 62 ГПК України у прийнятті відповідної заяви слід відмовити, правомірний та обґрунтований висновок судів попередніх інстанцій про що слід підтримати.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів (за визначеним вище виключеннями з мотивувальної частини) підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання з 19.01.2013 року чинності внесених до нього змін), ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та ст.ст. 62, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 р. у справі № 908/224/13-г залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 18.04.2013 року.