Постанова

від 17.04.2013 по справі 5020-1936/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5020-1936/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Громадської організації "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року у справі № 5020-1936/2011 Господарського суду міста Севастополя за позовом Громадської організації "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза", м. Севастополь, до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", м. Севастополь, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Сервісна компанія "Комфорт", м. Сімферополь, про стягнення 83 990,06 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились;

відповідача - Зубченко С.М. (дов. № 19450/0/2-12 від 07.12.12);

третьої особи - не з'явився,

встановив:

У грудні 2011 року позивач ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про стягнення 83 990,06 грн.

Вказував, що 08.09.10 між ним (споживачем) та ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (постачальником) був укладений договір на постачання електричної енергії № 6551, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання йому електричної енергії, а він - здійснити оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Зазначав, що при зверненні до відповідача з пропозицією укласти договір направляв йому дані про показники лічильників станом на 16.07.10, які підтверджуються рахунком-актом виконаних робіт № 37967 від 15.07.10, виданим відповідачем ПП "Сервісна компанія "Комфорт", з яким у позивача існували договірні відносини на постачання електричної енергії до 08.09.11.

Також вказував, що в зв'язку з тим, що відповідачем при виставленні рахунків за спожиту позивачем у вересні 2010 року електричну енергію не було враховано надані позивачем показники лічильників, ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" 12.07.11 направила відповідачу протокол розбіжностей до договору, згідно якого у позивача за спожиту у вересні 2010 року електричну енергію наявна переплата в сумі 81 454,60 грн. за активну електроенергію та в сумі 2 950,79 грн. за реактивну електроенергію.

Посилаючись на ту обставину, що відповідачем протягом 20 днів з дня отримання протоколу розбіжностей не було передано вирішення розбіжностей на розгляд суду, як передбачено ч. 7 ст. 181 ГК України, що свідчить про прийняття останнім пропозицій ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза", позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 11.10.12, просив стягнути з ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" 83 990,06 грн. переплати за спожиту електричну енергію у вересні 2010 року, 4 291 грн. витрат на судово-економічну експертизу та 1 500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 12 грудня 2012 року (колегія суддів у складі: Головко В.О. - головуючий, Плієвої Н.Г., Юріної О.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року (колегія суддів у складі: Балюкової К.Г. - головуючий, Видашенко Т.С., Плута В.М.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у останнього переплати за спожиту електричну енергію у вересні 2010 року в заявленому до стягнення розмірі.

У касаційній скарзі ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 181 ГК України та ст.ст. 42, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.09.10 між ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" (споживачем) та ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (постачальником) був укладений договір на постачання електричної енергії № 6551, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснювати постачання йому електричної енергії, а споживач - здійснити оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Зазначений договір на об'єкт, розташований під № 19 по вул. Очаковців в м. Севастополь, був укладений за офертою позивача, надісланою відповідачеві листом № 27/01 від 16.07.10 та підписаний сторонами 08.09.10 без будь-яких зауважень щодо наявності розбіжностей.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на наявність у нього переплати за спожиту електричну енергію у вересні 2010 року в сумі 83 990,06 грн.

Для вирішення питань наявності чи відсутності у позивача переплати за активну та реактивну електричну енергію судом першої інстанції було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 175/176 від 21.07.12 переплати за спожиту активну та реактивну електроенергію, сплачену ГО "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" на рахунок ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" в період з 08.09.10 по 14.12.10, за умови розрахунків оплати, виходячи з показань засобів обліку на дату укладення договору - 08.09.10, зафіксованих в акті по зняттю даних, які зберігаються в пам'яті лічильників - немає.

Судами встановлено, що при укладенні договору № 6551 на постачання електричної енергії від 08.09.10 сторони дійшли згоди щодо початкових показань приладів обліку електричної енергії, договір ними був підписаний без будь-яких застережень щодо складання протоколу розбіжностей, його умови ні змінені, ні оскаржені не були.

Зазначені обставини свідчать, що на момент укладенні договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, тому відповідно до положень ч. 2 ст. 180 ГК України та ст. 638 ЦК України, цей договір є укладеним на викладених в ньому умовах.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, судами встановлено, що доводи позивача щодо наявності у нього переплати за спожиту електричну енергію зводяться до обґрунтування позивачем невідповідності даних в Додатку № 7 до договору від 08.09.10 фактичним показанням лічильника станом на 16.07.10 через співпоставлення даних пам'яті лічильників, встановлених на об'єкті даним актів та договірної документації, складеної відповідачем з попереднім споживачем ПП "СК "Комфорт" в період припинення їх правовідносин в частині об'єкту позивача, що не може вважатись належним доказом обсягів споживання електричної енергії споживачем на підставі укладеного між сторонами у справі договору.

Належними та допустимими доказами щодо показань засобів обліку, встановлених в приміщенні позивача, на дату його укладання, суди правильно вважали дані зафіксовані в Додатку № 7, який підписаний без заперечень обома сторонами договору та є невід'ємною частиною договору, умови якого обов'язкові для сторін.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно встановили та дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у нього переплати за спожиту електричну енергію на підставі укладеного між сторонами у справі договору № 6551 від 08.09.10.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не виконав вимоги ст. 181 ГК України щодо коригування показників засобів обліку, слід зазначити, що як було встановлено попередніми судовими інстанціями, протокол узгодження розбіжностей до договору № 6551 від 08.09.10 був надісланий позивачем відповідачу лише 13.07.11, тобто майже через рік після укладення договору.

Таким чином, позивач безпідставно посилається на положення ст. 181 ГК України, які регулюють загальний порядок укладання господарських договорів, тоді як правовідносини сторін діють з моменту укладення договору, а порядок внесення змін до умов договору регулюється іншими правовими нормами.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що предметом даного спору є стягнення переплати за спожиту електричну енергію, а не внесення змін до договору.

З даними висновками судів погоджується і колегія суддів Вищого господарського суду України.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Твердження скаржника про наявність правових підстав для стягнення з відповідача переплати за спожиту електричну енергію на підставі договору № 6551 від 08.09.10, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства,

доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Об'єднання співвласників нежитлового будинку "Плаза" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року у справі № 5020-1936/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк