Рішення

від 10.04.2013 по справі 910/1563/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1563/13 10.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

про зобов'язання виконати платіжне доручення.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Філіцька О.Ю., довіреність № 26 від 04.02.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (далі - відповідач) про стягнення коштів з банківського рахунку в розмірі 59 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1563/13, розгляд справи призначено на 13.02.2013 р.

08.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1563/13.

08.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 13.02.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/1563/13 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2013 р. з'явився та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, вимоги ухвали від 30.01.2013 р. про порушення впровадження у справі № 910/1563/13 відповідач виконав.

У судовому засідання 13.02.2013 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 13.03.2013 р.

11.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зміну предмета позову.

13.03.2013 р. у судове засідання представник позивача з'явився, надав суду заперечення на відзив відповідача на позовну заяву.

В судове засідання 13.03.2013 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 13.03.2013 р. не з'явився та у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів розгляд справи відкладено на 27.03.2013 р.

27.03.2013 р. у судове засідання представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 27.03.2013 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 27.03.2013 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 27.03.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 13.03.2013 р. та задоволенням клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи розгляд справи відкладено на 10.04.2013 р.

29.03.2013 р. представником позивача було подано до господарського суду уточнену заяву про зміну предмета позову та додаткові письмові пояснення по справі.

У судове засідання 10.04.2013 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, з урахуванням поданих ним уточнень, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2009 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь» (далі - клієнт, позивач) було укладено Договір банківського рахунку № 11091 (далі - Договір), відповідно до якого банк за дорученням клієнта, на підставі заяви та інших необхідних документів, відкриває клієнту рахунок у національні валюті № 2600730111091 відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п. 7.1.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Листом вих. № 93 від 04.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача, яким повідомив останнього про те, що направив банку платіжне доручення № 1 від 04.01.2013 р. на перерахунок коштів в сумі 59 800,00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь».

У відповідь на вищезазначений лист позивача відповідачем було надіслано лист вих. № 58/23 від 09.01.2013 р., яким банк повідомив клієнта про те, що 20.12.2012 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.12.2012 р. № 548 банк віднесено до категорії неплатоспроможних та прийнято рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика», а тому, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У зв'язку з вищенаведеним платіжне доручення № 1 від 04.01.2013 р. на суму 59 800,00 грн. було повернуто позивачу без виконання.

Враховуючи відмову банку у виконанні вищезазначеного платіжного доручення, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення коштів з банківського рахунку в розмірі 59 800,00 грн.

11.03.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана заява про зміну предмета позову.

29.03.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана уточнена заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить змінити предмет позову на зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 1 від 04.01.2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи). Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Заява позивача про зміну предмету позову приймається судом до розгляду, так як вона була подана до початку розгляду господарським судом справи по суті.

29.03.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва була подана уточнена заява про зміну предмету позову, яка не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та положенням постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, тому приймається судом до розгляду як остаточні позовні вимоги.

Відповідно до п. 2.1. Договору банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи клієнту його права безперешкодно розпоряджатись цими коштами відповідно до законодавства України, втому числі нормативних актів НБУ.

Як передбачено п. 2.12 Договору банк зобов'язується здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції, передбачені законом, в тому числі виконувати доручення клієнта про переказ грошей та забезпечувати зарахування коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Як вбачається з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, відповідачем були порушені норми чинного законодавства у зв'язку з невиконанням платіжного доручення позивача. Посилання відповідача на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

У випадку даних правовідносин, відповідач мотивує неможливість виконання платіжного доручення пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме зазначає, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Суд не погоджується з даним висновком відповідача, з огляду на те, що п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що між сторонами склались відносини на підставі депозитного договору, так як Договір не є договором депозиту.

В свою чергу, статтею 1 «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Кошти на рахунку позивача відповідно до Договору не надавались відповідачу для цільового використання з метою їх подальшого повернення у визначений строк.

З огляду на вищенаведене, посилання відповідача на неможливість виконати платіжне доручення позивача через впровадження тимчасової адміністрації є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З огляду на вищенаведене, у відповідача перед позивачем існувало зобов'язання, передбачене Договором, у виконанні якого позивачу було безпідставно відмовлено.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення позивача №1 від 04.01.2013 р. є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 92-94; ідентифікаційний код: 19454139) виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь» (99007, м. Севастополь, вул. Супруна, будинок 12; ідентифікаційний код: 32296389) № 1 від 04.01.2013 р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 92-94; ідентифікаційний код: 19454139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-страхове агентство «Севастополь» (99007, м. Севастополь, вул. Супруна, будинок 12; ідентифікаційний код: 32296389) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 15.04.2013 р.

Суддя О.В. Нечай