Рішення

від 21.01.2013 по справі 18/2315/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.01.2013р. Справа №18/2315/12

за позовом Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, 36007, м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова, 26/1

до Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", 37400, Полтавська область, м.Гребінка, пров.Пирятинський, 52

про стягнення 15642,21грн.(згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 17026д від 19.12.2012 року.)

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Мандриченко Л.Л. дов.№ 01-19/08 від 04.07.2012 року

від відповідача: Чечель О.П. дов.в матеріалах справи.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 15642,21 коп., із яких збитки, завдані втратою майна у розмірі- 10900,50 грн., пеня- 3978,68 грн.,штраф в розмірі 7% - 763,03 грн., а також судовий збір- 463,30 грн. згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх. № 17026д від 19.12.2012 року.

07.12.2012 року за вхідним № 16337д(канцелярії суду) представник позивача Мандриченко О.П. на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2012 року подала додаткові документи. Суд надані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

19.12.2012 року за вхідним № 17026д(канцелярії суду) представник позивача Мандриченко О.П. подала заяву про зменшення розміру позовних вимог та додаткові документи. Суд надану заяву та додаткові документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.12.2012 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.01.2013 року на 10-30 год. Для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено:

У 2005 році 26 самостійна державна пожежна частина м.Гребінка (СДПЧ-26 м. Гребінка) передала на зберігання за складською квитанцією на зерно №160 від 15.09.2005 року Відповідачу жито 5 000 кг., яке Відповідач прийняв на зберігання «до запитання». На підставі наказу МНС України від 05.07.2004 року №300 (додаток №2) на базі СДПЧ-26 було утворено Гребінківський районний відділ, якому підпорядкована дана СДПЧ-26.

07 серпня 2006 році Гребінківський районний відділ (СДПЧ-26 м. Гребінка, Поклажодацець) згідно Договору складського зберігання зерна №07/08-4 від 07.08.2006 р. (далі Договір №07/08-4 від 07.08.2006р.) передав на зберігання Відповідачу (ВАТ «Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод», Зерновий склад). Відповідно до наданих складських квитанцій на зерно № 188, № 189 від 07 серпня 2006 року на зберігання було покладено жито вагою 5 т. (5 000 кг) та овес вагою 5 т. (5 000 кг.).

У 2009 році Гребінківський районний відділ (СДПЧ-26 м. Гребінка) за Договором складського зберігання зерна №4 від 11.08.2009 року передав кукурудзу на зберігання Відповідачу. Згідно листа Відповідача від 26.08.2009 року №26/08-1 та накладної № 26/08-1 від 26 серпня 2009 року Відповідач надав кукурудзу, як допомогу Гребінківському районному відділу відповідно до постанови КМУ від 17.08.1998 року №1295.

В подальшому було проведено реорганізацію СДПЧ-26 м.Гребінка, Гребінківського районного відділу УМНС України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 087951186), якому підпорядкована СДПЧ-26 м. Гребінка (Поклажедавця за договорами) на підставі вищенаведеного.

У відповідності до наказу ГУ МНС України в Полтавській області від 28.11.2007 року №657/151/153/134/112/105 «Про реалізацію організаційно-штатних заходів» було реорганізовано Поклажодавця - Гребінківський районний відділ, з передачею майна, прав та обов'язків правонаступнику, шляхом приєднання до Лубенського міського управління (код ЄДРПОУ - 08794933).

Наказом Управління МНС України в Полтавській області від 07.02.2011 року № 30 «Про перейменування та затвердження Положення про Лубенське міське управління УМНС України в Полтавській області» було перейменовано Лубенське міське управління Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області в Лубенське міське управління Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області.

За наказом Управління МНС України в Полтавській області від 20.06.2011 року №162 «Про перейменування та затвердження Положення про Лубенський районний відділ УМНС України в Полтавській області» перейменовано Лубенське міське управління в Лубенський районний відділ Управління МНС України в Полтавській області.

Згідно наказів МНС України від 02.02.2012 року № 191 «Про ліквідацію Лубенського районного відділу Управління МНС України в Полтавській області» та від 11.09.2012 року №1194 «Про затвердження передавальних актів майна та зобов'язань, ліквідаційних балансів та актів комісій з ліквідації юридичних осіб районних відділів Управління МНС України в Полтавській області» ліквідовано Лубенський районний відділ Управління МНС України в Полтавській області, з передачею прав та обов'язків правонаступнику - Територіальному управлінню Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області.

Наказом МНС України від 02.03.2012 № 555 «Про затвердження положення про територіальні органи МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» затверджено Положення про Територіальне управління п.2 якого, визначено правонаступником Лубенського районного відділу Управління МНС України в Полтавській області Позивача.

На підставі вищевикладеного Позивач є правонаступником Лубенського районного відділу УМНС України в Полтавській області.

Проаналізувавши зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що це правовідносини у сфері зберігання, що регулюються главою 66 Цивільного кодексу України , а також Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" .

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Статтею 957 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повенути цей товар у схоронності.

Згідно з ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з пунктом 24 частини 1 Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва (частина 1 статті 961 ЦК України , стаття 37 Закону).

Пунктом 1.7 Наказу Міністерства аграрної політики України від 27 червня 2003 року № 198 "Про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно" встановлено, що при оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Зерновий склад зобов'язаний забезпечити наявність бланків складських документів на зерно.

Складська квитанція на зерно оформляється на підставі реєстрів товарно-транспортних накладних на партію прийнятого на зберігання зерна й видається власнику зерна в разі, коли власник зерна не вимагає видачі простого або подвійного складського свідоцтва на зерно.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що на складському зберіганні у ВАТ "Гребінківського міжгосподарського комбікормового заводу" перебувало :

- Жито, вага 5 тонн (5 000 кг.), що підтверджується складською квитанцією № 160 від 15 вересня 2005 року. Відповідно до ст.937 ЦК України квитанція є письмовою формою договору зберігання.

- Згідно договору № 07/08-4 від 07.08.2006р. про складське зберігання зерна між Гребінківським районним відділом (СДПЧ-26) та Відповідачем у відповідності до складських квитанцій на зерно № 188, № 189 від 07 серпня 2006 року передано на зберігання жито вага якого складає 5 т. (5 000 кг) та овес вагою 5 т. (5 000 кг.) Строк зберігання зерна відповідно до п.7.1 Договору - 01.04.2007р.

Ухвалою від 26.11.2012року Територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області було зобов"язано надати суду подати первинну бухгалтерську документацію (реєстри господарських операцій, бухгалтерські проводки, податкові декларації, звіти перед контролюючими органами тощо) відповідно до положень статей 8 - 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями), які стосуються предмету спору На виконання вимоги позивач надав суду заяву в якій пояснив що, за даними бухгалтерського обліку Лубенського районного відділу УМНС України у Полтавській області, а саме відповідно до Акту знищення бухгалтерських справ від 22.05.2012 року первинні бухгалтерські документи за період з 1995р. по 2006р. знищені, у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивачем не надана первинна документація та не доведено факту поставки жита та овса відповідачу на відповідальне зберігання.

Згідно договору № 4 від 11.08.2009р. Гребінківський районний відділ передав на зберігання кукурудзу Відповідачу. Згідно листа Відповідача від 26.08.2009 року №26/08-1 та накладної № 26/08-1 від 26 серпня 2009 року Відповідач надав кукурудзу, як допомогу, Гребінківському районному відділу відповідно до постанови КМУ від 17.08.1998 року №1295 "Про затвердження Порядку розподілу товарів, отриманих як благодійна допомога, та контролю за цільовим розподілом благодійної допомоги у вигляді наданих послуг або виконаних робіт".

Згідно ст.328 ЦК України право власності Гребінківського РВ на допомогу у вигляді кукурудзи набуто на підставах, встановлених законом і згідно ст.13 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року отримані дарунки, належать до спеціального фонду державного бюджету.

Первинна бухгалтерська документація за 2009рік щодо отримання кукурудзи 5т. згідно листа ВАТ "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод" від 26.08.2009року №26/08-1 та накладної №26/08-1 від 26.08.2009року на суму 1750 грн. збереглася. Відповідно до журналу обліку доручень за №647105 від 19.08.2009 року видано доручення на Малинка В.М. для постачальника ВАТ "Гребінківський МКЗ" за накладною №26/08-1 від 26.08.2009 року для отримання кукурудзи. Згідно меморіального ордера №4/2 за вересень 2009 року зараховано з ВАТ "Гребінківський МКЗ" вартість 1750 грн.

Згідно додатку до Передавального акту "Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів на 31.05.2012 року" (додаток №4), що затверджений наказом МНС України від 11.09.2012 року №1194 "Про затвердження передавальних актів майна та зобов'язань, ліквідаційних балансів та актів комісій з ліквідації юридичних осіб районних відділів Управління МНС України в Полтавській області" станом на 31.05.2012 року за Лубенським районним відділом УМНС України в Полтавській області значаться на субрахунках матеріальні цінності - овес 10 000 кг., жито 5 000 кг. та кукурудза 5 000 кг.

Згідно наказу МНС України від 11.09.2012 року №1194 "Про затвердження передавальних актів майна та зобов'язань, ліквідаційних балансів та актів комісій з ліквідації юридичних осіб районних відділів Управління МНС України в Полтавській області" та затвердженого ним Передавального акту майна та зобов'язань Лубенського районного відділу (код ЄДРПОУ 08794933) (додаток №3 ) Позивачу було передано "Оборотні активи 2.1. "матеріли та продукти харчування" на суму 132 267,93 грн. Згідно додатку до Передавального акту "Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів на 31.05.2012 року" (додаток №4) значаться на субрахунках матеріальні цінності - овес 10 000 кг., жито 5 000 кг. та кукурудза 5 000 кг.

За даними бухгалтерського обліку Позивача згідно меморіального ордеру №20 за травень 2012 року ( додаток №5) за 239 субрахунком взято на облік заборгованість в сумі 83 521,69 грн. з урахуванням балансової вартості зерно продукції, отриманої у 2005, 2006 та 2009 роках, що підтверджується довідкою ТУ від 19.12.2012 року №01-4792/11 (додаток №6).

Відповідач відмовив у поверненні зернопродукції. Гребінківським районним відділом УМНС України в Полтавській області було подано до відповідача претензію №105 від 22.03.2012 року, про невиконання умов договорів складського зберігання зерна, а саме порушення права на виборку зерна з вимогою про повернення зерна із зберігання. До ліквідації Лубенського районного відділу УМНС України в Полтавській області та передачі зобов'язань Позивачу (вересень 2012 року) та на час звернення до суду з позовом зернопродукція не повернута, що підтверджується даними бухгалтерського обліку про кредиторську заборгованість Відповідача. Відповіді на претензію не надано.

Звірками зобов'язань з 2007 року Відповідач підтверджує перебування зернопродукції на зберіганні. Остання звірка здійснена за листом - звіркою №25/11-2 від 25.11.2009 р., де Відповідач підтвердив знаходження у нього на зберіганні зернопродукції, що передавалася Гребінкіським районним відділом і на даний час є власністю його правонаступника - Позивача.

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України , збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов Договору складського зберігання зерна № 442 відповідач позивачу прийняте на зберігання зерно не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України ).

За ст. 950 ЦК України , ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні"за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Посилання відповідача на недоведеність позовних вимог щодо визначення розміру збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачем, судом як правомірні не оцінюються, оскільки :

- як під час розгляду справи та і на момент прийняття даного рішення відповідач не надав контррозрахунок ціни позову;

- жодного допустимого доказу на підтвердження іншої кількості наявного зерна відповідач суду не надав, на наявність таких не посилався, в той час як за приписами п. 1.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за № 1111/15802) обов'язок ведення кількісно-якісного обліку зерна ведеться покладено на відповідача;

Виходячи з аналізу норм ст. 950 , ст. 951 Цивільного кодексу України , порушене право поклажодавця при втраті (нестачі) або пошкодженні переданої на зберігання речі підлягає захисту шляхом стягнення збитків, за наведеним вище мотивуванням суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків завданих втратою майна а саме 5000 кг кукурудзи на суму 10 900, 50 грн.

Відповідно до ст.216 та ст.230 ГК України Відповідач за невиконання господарського зобов'язання повинен сплатити штрафні санкції на користь Позивача, що згідно п. 7.1. Договору складського зберігання зерна №4 від 11.08.2009 року встановлена за домовленістю Сторін, як така, що визначається чинним законодавством України.

Відповідно до ст.231 ГК України "у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості".

Таким чином, за прострочення виконання зобов'язання за Договором складського зберігання зерна № 4 від 11.08.2009р. на відповідача покладається зобов"язання по сплаті пені:

кукурудза - 5 т. - 10 900,50 грн.

10 900,50 грн. х 0,1% = 10,9005 грн. х 365 дн. = 3978,68 грн.

та штраф за прострочення виконання зобов'язань понад 30 днів за Договором в розмірі 7% - 763,03 грн.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" , збитки, завдані поклажодавцеві нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу статті 34 Господарського процесуального Кодексу України докази мають бути належними та допустимими. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і , 49,69, 75,77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод", код ЄДРПОУ 00687244(37400, Полтавська область, м.Гребінка, пров.Пирятинський, 52) на користь Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області, код ЄДРПОУ 38170631(36007, м.Полтава, вул.Маршала Бірюзова, 26/1) 15642,21 коп., з яких збитки, збитки завдані втратою майна у розмірі - 10900,50 грн., пеня- 3978,68 грн., штраф в розмірі 7% - 763,03 грн., а також судовий збір - 463,30 грн.

3. Відмовити в частині стягнення збитків в розмірі 27055,05 грн, пеня- 9749,57 грн., штраф в розмірі 7 % - 1893,86 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.01.2013 року

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.