Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/3279/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3279/13 09.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Про»

Про стягнення 6 796,40 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Пухта А.О. представник за довіреністю № 25/79 від 13.07.12.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Про» (далі - відповідач) про стягнення 6 790,40 грн., а саме: 4 126,25 грн. - заборгованість з орендної плати, 213,11 грн. - пені, 42,62 грн. - 3% річних, 2 414,42 грн. - заборгованість по оплаті комунальних послуг.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № б/н від 07.07.11., у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Про» перед позивачем виникла заборгованість по оплаті платежів, що і зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення позивача з даним позовом до суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.13. порушено провадження у справі № 910/3279/13; розгляд справи призначено на 12.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження в даній справі, розгляд справи № 910/3279/13 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 09.04.13.

В судовому засіданні 09.04.13. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі,

Представник відповідача в судове засідання 09.04.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/3279/13.

В судовому засіданні 09.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.11. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № б/н, (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення, розташоване на другому поверсі у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Оболонський проспект, 18, загальною площею 7,6 кв.м (далі - Приміщення), для використання з метою розміщення офісу, а Орендар зобов'язується оплачувати Орендодавцю плату за користування (далі - орендну плату).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.11. між позивачем та відповідачем складено, підписано та скріплено печатками сторін акт приймання-передачі Приміщення.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк оренди приміщення встановлюється з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Приміщення (07.07.11.) до 31.05.14.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.4 Договору і встановлено з моменту його підписання сторонами (07.07.11.) до закінчення строку оренди за Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору за користування Приміщенням Орендар сплачує орендну плату з розрахунку 120,00 грн. за 1 кв.м, в тому числі ПДВ, в місяць. Орендна плата за повний місяць оренди складає 760,00 грн., крім того ПДВ - 152,00 грн. Загальна сума орендної плати за повний місяць оренди з ПДВ складає 912,00 грн. У випадку, якщо орендна плата сплачується за період користування Приміщенням, який менше календарного місяця, орендна плата сплачується Орендарем пропорційно до розрахункового періоду користування.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що в зазначений в п. 3.1 цього Договору розмір орендної плати не входить вартість комунальних та експлуатаційних послуг: електроенергія, теплопостачання, водовідведення, водопостачання. Орендар компенсує Орендодавцю вказані у цьому пункті витрати, які розраховуються та сплачуються додатково на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, виходячи з обсягів спожитих Орендарем послуг пропорційно займаній площі орендованого Приміщення. Компенсація комунальних послуг здійснюється за минулий місяць, на підставі рахунків Орендодавця, які він виставляє не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, Орендар здійснює оплату зазначених рахунків Орендодавця протягом, п'яти календарних днів з моменту отримання Орендарем такого рахунку. На вимогу Орендаря Орендодавець надає розрахунок таких компенсацій та копії підтверджуючих документів, що є у наявності Орендодавця.

Орендна плата вноситься один раз на місяць починаючи з моменту фактичної передачі Приміщення Орендареві по акту прийому-передачі не пізніше 10 (десятого) числа кожного розрахункового місяця на поточний рахунок Орендодавця. По закінченні кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 2.3.5 Договору, Орендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Відповідно до п. 3.7 Договору нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акта прийому-передачі Приміщення про повернення Приміщення від Орендаря Орендодавцю або звільнення Приміщення здійснене відповідно до п. 2.2.4 Договору.

Приписами п. 2.2.4 Договору встановлено, що Орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Орендаря за десять календарних днів. Після сплину вказаного строку Договір вважається розірваним і дія Договору припиняється. При цьому Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю Приміщення, що орендувалось, за актом прийому-передачі у день розірвання Договору. При відмові Орендаря повернути Приміщення по акту, по закінчення 10 календарних днів з моменту повідомлення про звільнення, Приміщення вважається належним чином повернутим Орендодавцю, і він має право не допускати Орендаря в Приміщення і не несе відповідальності за майно Орендаря, що залишилося в Приміщенні.

При цьому, приписами п. 6.3 Договору передбачено право Орендодавця, в разі прострочення виконання Орендарем свого зобов'язання щодо сплати орендної плати строком понад 30 календарних днів, відмовитись в односторонньому порядку від виконання зобов'язань за Договором, наслідком чого є припинення дії Договору після сплину 10 календарних днів після письмового повідомлення Орендаря про розірвання Договору.

За твердженням позивача, в зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендної плати та комунальних платежів, Орендодавець листом № 25-02/3442 від 28.11.12. повідомив відповідача про розірвання Договору (лист вручений Орендарю 30.11.12. згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи).

Отже, з 11.12.12. Договір вважається розірваним, а приміщення належним чином повернутим позивачу.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу виставлялись рахунки-фактури на оплату комунальних платежів з листопада 2011 року по грудень 2012 року.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу грошові кошти за оренду приміщення за спірний період липень-грудень 2012 р. в розмірі 4 126,25 грн. та грошові кошти за комунальні платежі за спірний період листопад 2011 року - грудень 2012 року в розмірі 2 414,42 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Про» виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем відповідачу було направлено листи № 16-01/1484 від 17.05.12., № 16-01/2384 від 14.08.12., № 16-01/4357 від 25.11.11., № 25-02/78 від 15.01.13. з проханням сплатити наявну заборгованість.

Проте, за твердженням позивача та у відповідності до матеріалів справи, жодної відповіді на вказані листи від відповідача отримано не було, зазначене відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати та компенсації за комунальні послуги в терміни, визначені Договором в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати та комунальних платежів за Договором не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за оренду приміщення за спірний період липень-грудень 2012 р. становить 4 126,25 грн. та за комунальні платежі за спірний період листопад 2011 року - грудень 2012 року становить 2 414,42 грн.

Вказану заборгованість відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» в частині стягнення з відповідача за оренду приміщення 4 126,25 грн. та за комунальні платежі 2 414,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 213,11 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За перерахунком суду, розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано вірно та складає 213,11 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 42,62 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано вірно та складає 42,62 грн.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунок пені та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Про» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 13/2 літ «Б»; ідентифікаційний код 37200130) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 16-22; ідентифікаційний код 14371869) 4 126 (чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 25 коп. - заборгованості з орендної плати, 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 42 коп. - заборгованості по оплаті комунальних послуг, 213 (двісті тринадцять) грн. 11 коп. - пені, 42 (сорок дві) грн. 62 коп. - 3% річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко