Рішення

від 11.04.2013 по справі 922/886/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 922/886/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом КП "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова до ПП "Пантера-С", смт. Безлюдівка про стягнення 140626,10 грн. за участю представників:

позивача - Мельник Ю.В. за довіреністю № 446 від 14.02.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Пантера-С" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь за договором № 114 від 01.05.2011 р. про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг 140626,10 грн., з яких 138691,18 грн. основний борг та 1934,92 грн. пеня.

В процесі розгляду справи позивачем були зменшені позовні вимоги у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 137522,01 грн., з яких 135587,09 грн. заборгованість за договором та 1934,92 грн. пеня.

Представник позивача до початку судового засідання призначеного на 11.04.2013 р., через канцелярію господарського суду 11.04.2013 р. за вх. № Д 287/13, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання його представник не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

01 травня 2011 р. між Комунальним підприємством "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради (позивач, балансоутримувач) та Приватним підприємством "Пантера - С" (відповідач, орендар) був укладений договір № 114 про відшкодування витрат КП "Житлова управляюча компанія" на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (надалі - договір).

Розділом 1 договору було визначено, що позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Лозова, вул. Паризької Комуни, б. 4, загальною площею 517,40 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Приміщення використовувалося відповідачем для розміщення готелю.

Відповідно до п. 2.2.2. орендар (відповідач) був зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі (позивача). При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Вартість комунальних послуг (п. 3.1. договору) залежить від тарифів та розцінок на комунальні послуги. Відшкодування витрат балансоутримувача складає 3435,54 грн. з ПДВ на кожен місяць. Відповідно до п. 3.2. договору перерахунок експлуатаційних витрат виконується щомісяця. Різниця по перерахунку доплачується або зараховується при внеску орендарем наступного платежу, а пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунок за використання електроенергії орендар здійснює відповідно до показників лічильників.

Відповідно до п. 6.1. договору строк дії договору був визначений до 31.12.2011р. включно.

При цьому позивач пояснив, що строк дії договору був пролонгований відповідно до п. 6.2. договору, яким було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на кожен наступний рік. Крім того, п.6.5. договору було передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Проте орендарем зобов'язання з відшкодування витрат балансоутримувача виконувалися несвоєчасно та не в повному обсязі.

Позивачем до матеріалів справи доданий розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач в період з травня 2011 р. по листопад 2012 р. несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за договором у зв'язку з чим за вказаний період виникла заборгованість у сумі 135587,09 грн.

Позивачем також здійснений розрахунок пені , відповідно до якого нарахована пеня складає 1934,92 грн. з урахуванням періодів прострочення сплати. Наданий суду розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, та не спростований відповідачем.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Особливості порядку застосування штрафних санкцій передбачено статтею 232 Господарського кодексу України, відповідно до частини 6 якої, нарахування таких санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник коштів сплачує на користь їхнього одержувача за прострочення платежу, пеню в розмірі встановленому угодою сторін. Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи приписи вищенаведених норм матеріального права, а також враховуючи умови договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 135587,09 грн. заборгованості за договором та 1934,92 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 2750,44грн.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Про таке повернення зазначається, зокрема в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом) (п.5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що згідно платіжного дорученням № 1286 від 26.03.2013 р. позивачем за подання відповідного позову до суду був внесений судовий збір в розмірі 2812,54 грн., а в процесі розгляду справи позивачем був зменшений розмір позовних вимог за які підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2750,44 грн., суд прийшов до висновку про повернення позивачу суми судового збору у розмірі 62,10грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Пантера - С" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, пров. Островського, буд. 5, ідентифікаційний код 35588128) на користь Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1, буд. 17, ідентифікаційний код 37556917, рахунок № 26001799985211 ПАТ КБ "Правекс - Банк" МФО 380838) 135587,09 грн. заборгованості; 1934,92 грн. пені та суму судового збору у розмірі 2750,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Комунальному підприємству "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (64604, Харківська область, м. Лозова, м-н 1, буд. 17, ідентифікаційний код 37556917) суму судового збору у розмірі 62,10 грн., сплачену згідно платіжного дорученням № 1286 від 26.03.2013 р. до державного бюджету .

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Доленчук Д. О.