Рішення

від 18.04.2013 по справі 913/824/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2013 року Справа № 913/824/13

Провадження №8/913/824/13

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-Строй", м. Луганськ, -

про стягнення 550307 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) - Паршутін А.Б. - прокурор відділу, - посвідчення №008309 від 09.10.12 року ;

від позивача - Кім Д.І. - заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи, - довіреність №И 01/03-30./7227/0/2-11 від 11.11.11 року;

від відповідача - представник не з'явився , -

розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.08.12 року по 31.01.13 року у сумі 542583,24 грн. та пені за період з 01.10.12 року по 28.02.13 року у сумі 7724,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем у нотаріальній формі 17.08.07 року, за реєстром №3397, державна реєстрація від 11.09.07 року №040740200156, з урахуванням договору про зміну договору оренди землі, укладеного між позивачем та відповідачем у нотаріальній формі 11.09.08 року, за реєстром №4380, державна реєстрація від 12.09.08 року №040840200104.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 04.04.13 року до 18.04.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 18.04.13 року від прокурора та позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома судом про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;47-48).

Станом на день вирішення цього спору по суті оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: місто Луганськ, вул.Возрождєнія,11-а (а.с.2-6), що підтверджується також довідкою з ЄДР серії АБ №497858 від 28.03.13 року (а.с.30-32).

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17.08.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі (за реєстром №3397) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 15.06.07 року №19/204 (а.с.22-23) надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування терміном на 49 років (п.7) земельну ділянку площею 7,8333 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 2221288,88 грн. (п.4), для використання під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків з допоміжними будівлями та спорудами за адресою: місто Луганськ, вул. Андрія Ліньова (біля будівлі №120 (п.1).

Річна сума орендної плати встановлюється у розмірі 250 % земельного податку (річного) у гривнях, із застосування відповідної грошової оцінки земельної ділянки, уточнені дані якої затверджені згідно рішення Луганської міської ради від 21.12.2000 року №22/4, на період з моменту набуття чинності договором оренди земельної ділянки та до вводу в експлуатацію об'єктів, про які йде мова у п.1 цього договору, але не більше, ніж на п'ять років з моменту набуття чинності вказаним договором, коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки 0,5 "Землі рекреаційного призначення й інші вільні землі" (п.8); вона підлягає щорічному індексуванню станом на 1 січня поточного року в порядку, визначеному для індексування вартості землі (п.9), а також на індекс інфляції (п.10) та повинна сплачуватися за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п.11).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, з орендаря справляється пеня у розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.15).

На момент укладення договору розмір орендної плати становить 55532,20 грн. (п.16).

Орендодавець здійснює передачу земельної ділянки орендареві наступного дня після державної реєстрації договору - на підставі акту приймання-передачі (п.22).

Орендар зобов'язаний виконувати обов'язки, встановлені для нього Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" (п.32.3).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п. 40).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (п.42).

Остання здійснена 11.09.07 року за №040740200156 (а.с.12-13;15-18).

Факт отримання орендарем земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 12.09.07 року (а.с.18).

11.09.08 року на підставі рішення Луганської міської ради від 29.08.08 року №39/79 (а.с.24-25) та ін. сторони уклали договір про зміну договору оренди землі та внесли до нього наступні зміни:

у пункті 1 мету надання земельної ділянки визначили наступним чином: "під будівництво та розміщення індивідуальних житлових будинків. торгово-офісних центрів та багатоповерхових житлових будинків з допоміжними будівлями та спорудами";

аналогічні зміни внесли до пункту 17 договору;

у пункті 16 зазначили, що розмір орендної плати на момент укладення договору становить 221749,37 грн.

Державна реєстрація цього договору здійснена 12.09.08 року за №040840200104 (а.с.19;21).

Позивач стверджує, що за період з 01.08.12 року по 31.01.13 року відповідач повинен був внести на його користь орендну плату у сумі 556576,31 грн., але відповідач її не вносив або вносив не у повному обсязі, у зв'язку з чим виник борг у сумі 542583,24 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 01.10.12 року по 28.02.13 року нарахував пеню у сумі 7724,13 грн. (розрахунок, - а.с.11), - а всього 550307,24 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України "Про плату за землю" та продовжують мати місце після 01.01.11 року - дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обов'язок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.08.12 року по 31.01.13 року не вносив або вносив не у повному обсязі орендну плату за користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).

Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобов'язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Уклавши вищезгаданий договір оренди землі, його сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно розрахунку суми боргу, наданому позивачем до справи, сума боргу за вересень 2012 року становить 83153,83 грн. (а.с.11). Однак за підрахунками суду, з урахуванням положень пункту 8 договору щодо періоду дії коефіцієнту 0,5, орендна плата за період з 01.09.12 року по 11.09.12 року становить 19838,66 грн., а за період з 12.09.12 року по 30.09.12 року (оскільки з 12.09.12 року згідно п.8 договору при визначенні розміру орендної плати підлягає застосуванню коефіцієнт 2,5), вона становить 71389,10 грн., - з урахуванням чого загальна сума орендної плати за вересень 2012 року складає 91227,76 грн. (19838,66 грн. + 71389,10 грн.).

З огляду на те, що господарський суд позбавлений права з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, при вирішенні цього спору він виходить з того, що сума орендної плати за вересень 2012 року складає 83153,83 грн., - як визначив позивач.

В іншій частині суд погоджується з розрахунком суми позову, наданим позивачем.

Як сказано у ст. 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог закону щодо її стягнення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурор та позивач довели законність та обґрунтованість заявлених вимог, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд судові витрати покладає на відповідача шляхом стягнення їх на користь Державного бюджету України, оскільки відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 вищеназваного Закону у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1720,50 грн.).

Виходячи з ціни позову 550307,24 грн., сума судового збору становить 11006,14 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України; ст.ст.13,21,36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-36,43,49,60,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-Строй", ідентифікаційний код 34449800, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Возрождєнія, 11-а, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська №33217812700003, банк - УДКС у місті Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу - 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 542583 (п'ятсот сорок дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 24 коп. та пеню у сумі 7724 (сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ-Строй", ідентифікаційний код 34449800, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Возрождєнія, 11-а, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО - 37991503, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД - 22030001, символ - 206, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 11006 (одинадцять тисяч шість) грн. 14 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівському районі у місті Луганську.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 18.04.2013 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 квітня 2013 року.

Суддя А.П.Середа