Рішення

від 12.04.2013 по справі 916/567/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2013 р.Справа № 916/567/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Пилипчук М.Т.,

від відповідача - Шенеленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аррус" про стягнення 169 002,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аррус" про стягнення заборгованості за дистрибуторським договором № 081123 від 23.08.2011 р. в сумі 189 967,46 грн., посилаючись на наступне.

23 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика „Ярич" (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Аррус" (дистрибутор) було укладено дистрибуторський договір №081123, згідно якого ТОВ „КФ „Ярич" зобов'язується передавати у власність ТОВ „Аррус" товар згідно накладних відповідно до замовлень дистрибутора, а дистрибутор зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.3 договору товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних, що свідчить про надання товару у розпорядження дистрибутора.

Як вказує позивач, на виконання умов вказаного договору ТОВ „КФ „Ярич" поставило дистрибутору товар загальною вартістю 1926918,43 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна № 173 від 05.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 280 від 07.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 594 від 14.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 888 від 20.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 1137 від 26.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 1281 від 28.09.2011 р.;

- видаткова накладна № 1449 від 30.09.2011 р;

- видаткова накладна № 1539 від 03.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 1638 від 04.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 2315 від 17.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 2468 від 19.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 2883 від 26.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 3143 від 31.10.2011 р.;

- видаткова накладна № 3950 від 14.11.2011 р.;

- видаткова накладна № 4549 від 24.11.2011 р.;

- видаткова накладна № 4749 від 28.11.2011 р.;

- видаткова накладна № 5281 від 06.12.2011 р.;

- видаткова накладна № 5554 від 12.12.2011 р.;

- видаткова накладна № 6298 від 23.12.2011 р.;

- видаткова накладна № 847 від 17.01.2012 р.;

- видаткова накладна № 1685 від 31.01.2012 р.;

- видаткова накладна № 2523 від 13.02.2012 р.;

- видаткова накладна № 3666 від 28.02.2012 р.;

- видаткова накладна № 4490 від 14.03.2012 р.;

- видаткова накладна № 5491 від 26.03.2012 р.;

- видаткова накладна № 6541 від 18.04.2012 р.;

- видаткова накладна № 7105 від 18.04.2012 р.;

- видаткова накладна № 7106 від 18.04.2012 р.;

- видаткова накладна № 7626 від 25.04.2012 р.;

- видаткова накладна № 9018 від 15.05.2012 р.;

- видаткова накладна № 9016 від 15.05.2012 р.;

- видаткова накладна № 10238 від 29.05.2012 р.;

- видаткова накладна № 10239 від 29.05.2012 р.;

- видаткова накладна № 11179 від 12.06.2012 р.;

- видаткова накладна № 11180 від 12.06.2012 р.;

- видаткова накладна № 12204 від 26.06.2012 р.;

- видаткова накладна № 12205 від 26.06.2012 р.;

- видаткова накладна № 13227 від 10.07.2012 р.;

- видаткова накладна № 13778 від 17.07.2012 р.;

- видаткова накладна № 14367 від 24.07.2012 р.;

- видаткова накладна № 14368 від 24.07.2012 р.;

- видаткова накладна № 14935 від 31.07.2012 р.;

- видаткова накладна № 15502 від 06.08.2012 р.;

- видаткова накладна № 16073 від 13.08.2012 р.;

- видаткова накладна № 16809 від 21.08.2012 р.;

- видаткова накладна № 17449 від 28.08.2012 р.;

- видаткова накладна № 18276 від 03.09.2012 р.;

- видаткова накладна № 19003 від 10.09.2012 р.;

- видаткова накладна № 19819 від 17.09.2012 р.

- видаткова накладна № 19820 від 17.09.2012 р.;

- видаткова накладна № 21606 від 01.10.2012 р.;

- видаткова накладна № 23488 від 15.10.2012 р.;

- видаткова накладна № 25356 від 29.10.2012 р.;

- видаткова накладна № 26310 від 05.11.2012 р.

Згідно п. 2.5 договору дистрибутор здійснює оплату за перші дві партії поставлених товарів шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 календарних днів з моменту (дня) поставки товарів. Відповідно до п. 2.6 договору за наступні партії поставлених товарів оплата проводиться протягом 30 календарних днів з моменту (дня) поставки товарів.

П.4.2 договору визначено, що моментом (днем) поставки є дата виписки накладних.

Як стверджує позивач, за товари, поставлені згідно видаткових накладних, відповідач оплатив лише частково, у зв'язку з чим на момент звернення до суду з даним позовом прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 189967,46 грн., яка заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/567/13-г, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з усним клопотанням про зменшення позовних вимог, посилаючись на часткову оплату відповідачем суми боргу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 169 002,55 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проте у судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги повністю та не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

23 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Аррус" (дистрибутор) було укладено дистриб'юторський договір № 081123, згідно п. 1.2 якого позивач зобов'язується передавати у власність відповідача (дистриб'ютора) товар згідно накладних відповідно до замовлень відповідача, а відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціну договору складає сума вартості товару усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.5 договору дистриб'ютор здійснює оплату за перші дві партії поставлених товарів шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 календарних днів з моменту (дня) поставки товарів. За наступні партії товарів оплата проводиться протягом 30 календарних днів з моменту (дня) поставки товарів (п. 2.6 договору).

За умовами п. 2.7 договору днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

В п. 4.1 договору передбачено, що поставка здійснюється транспортом та за рахунок постачальника. Завантаження товару на транспорт здійснюється силами та за рахунок постачальника, а розвантаження - силами та за рахунок дистриб'ютора.

П. 4.2 договору визначено, що здача-приймання товару здійснюється на місці поставки. Моментом (днем) поставки є дата виписки накладних.

Згідно п. 4.3 договору товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних накладних, що свідчить про надання товару у розпорядження дистриб'ютора. Перехід права власності на товар та ризиків його випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент надання товару у розпорядження дистриб'ютора відповідно до умов даного договору (п. 4.5. договору).

В п. 4.7 договору зазначено, що після підписання накладних постачальник приймає претензії лише щодо прихованих недоліків товару, які не можна було виявити від час звичайного його приймання.

Відповідно до п. 4.12. договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначений даним договором та інструкціями П-6 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6) і П-7 (Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7).

Термін дії вказаного договору визначено в п. 7.12, яким визначено, що даний договір діє з моменту його укладення сторонами по 31.12.2012 р. У разі, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору, то договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний рік (п. 7.13. договору).

Також в п. 8.1 договору сторони передбачили, що при виникненні спорів під час виконання умов даного договору сторони вирішують їх за взаємною згодою. У разі недосягнення взаємної згоди, спори за цим договором розглядаються в Господарському суді відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, позивач вказує, що ним на підставі видаткових накладних, копії яких надано до суду (а.с. 16-69), було поставлено відповідачу (дистриб'ютору) товар, який був отриманий відповідачем. Однак, несплата відповідачем повної вартості поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, вказуючи на наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість поставленого товару.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вищевказаний договір дистрибуції за своєю суттю є договором поставки товару з подальшою його реалізацією відповідачем, в свою чергу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з'ясовано судом та підтверджено сторонами, на виконання умов вищевказаного дистриб'юторського договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 1926918,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані представниками обох сторін, зокрема:

- видатковою накладною № 173 від 05.09.2011 р. на суму 28041,48 грн.;

- видатковою накладною № 280 від 07.09.2011 р. на суму 68942,69 грн.;

- видатковою накладною № 594 від 14.09.2011 р. на суму 45448,30 грн.;

- видатковою накладною № 888 від 20.09.2011 р. на суму 26500,08 грн.;

- видатковою накладною № 1137 від 26.09.2011 р. на суму 27456,12 грн.;

- видатковою накладною № 1281 від 28.09.2011 р. на суму 36286,97 грн.;

- видатковою накладною № 1449 від 30.09.2011 р. на суму 43858,51 грн.;

- видатковою накладною № 1539 від 03.10.2011 р. на суму 42754,92 грн.;

- видатковою накладною № 1638 від 04.10.2011 р. на суму 3943,68 грн.;

- видатковою накладною № 2315 від 17.10.2011 р. на суму 28299,00 грн.;

- видатковою накладною № 2468 від 19.10.2011 р. на суму 74022,08 грн.;

- видатковою накладною № 2883 від 26.10.2011 р. на суму 43829,38 грн.;

- видатковою накладною № 3143 від 31.10.2011 р. на суму 26803,68 грн.;

- видатковою накладною № 3950 від 14.11.2011 р. на суму 25647,60 грн.;

- видатковою накладною № 4549 від 24.11.2011 р. на суму 46159,54 грн.;

- видатковою накладною № 4749 від 28.11.2011 р. на суму 30524,28 грн.;

- видатковою накладною № 5281 від 06.12.2011 р. на суму 19702,08 грн.;

- видатковою накладною № 5554 від 12.12.2011 р. на суму 20237,04 грн.;

- видатковою накладною № 6298 від 23.12.2011 р. на суму 40085,88 грн.;

- видатковою накладною № 847 від 17.01.2012 р. на суму 43883,40 грн.;

- видатковою накладною № 1685 від 31.01.2012 р. на суму 94869,84 грн.;

- видатковою накладною № 2523 від 13.02.2012 р. на суму 48355,08 грн.;

- видатковою накладною № 3666 від 28.02.2012 р. на суму 60594,96 грн.;

- видатковою накладною № 4490 від 14.03.2012 р. на суму 66542,16 грн.;

- видатковою накладною № 5491 від 26.03.2012 р. на суму 35402,52 грн.;

- видатковою накладною № 6541 від 18.04.2012 р. на суму 47578,32 грн.;

- видатковою накладною № 7105 від 18.04.2012 р. на суму 37534,56 грн.;

- видатковою накладною № 7106 від 18.04.2012 р. на суму 47578,32 грн.;

- видатковою накладною № 7626 від 25.04.2012 р. на суму 45442,08 грн.;

- видатковою накладною № 9018 від 15.05.2012 р. на суму 14220,36 грн.;

- видатковою накладною № 9016 від 15.05.2012 р. на суму 43832,22 грн.;

- видатковою накладною № 10238 від 29.05.2012 р. на суму 26908,92 грн.;

- видатковою накладною № 10239 від 29.05.2012 р. на суму 40031,28 грн.;

- видатковою накладною № 11179 від 12.06.2012 р. на суму 41076,72 грн.;

- видатковою накладною № 11180 від 12.06.2012 р. на суму 21151,32 грн.;

- видатковою накладною № 12204 від 26.06.2012 р. на суму 15867,36 грн.;

- видатковою накладною № 12205 від 26.06.2012 р. на суму 40676,58 грн.;

- видатковою накладною № 13227 від 10.07.2012 р. на суму 36306,48 грн.;

- видатковою накладною № 13778 від 17.07.2012 р. на суму 30561,48 грн.;

- видатковою накладною № 14367 від 24.07.2012 р. на суму 23360,40 грн.;

- видатковою накладною № 14368 від 24.07.2012 р. на суму 31363,92 грн.;

- видатковою накладною № 14935 від 31.07.2012 р. на суму 35866,20 грн.;

- видатковою накладною № 15502 від 06.08.2012 р. на суму 22372,56 грн.;

- видатковою накладною № 16073 від 13.08.2012 р. на суму 13447,38 грн.;

- видатковою накладною № 16809 від 21.08.2012 р. на суму 15350,88 грн.;

- видатковою накладною № 17449 від 28.08.2012 р. на суму 37847,52 грн.;

- видатковою накладною № 18276 від 03.09.2012 р. на суму 23671,80 грн.;

- видатковою накладною № 19003 від 10.09.2012 р. на суму 30850,68 грн.;

- видатковою накладною № 19819 від 17.09.2012 р. на суму 31018,56 грн.;

- видатковою накладною № 19820 від 17.09.2012 р. на суму 20701,56 грн.;

- видатковою накладною № 21606 від 01.10.2012 р. на суму 30343,08 грн.;

- видатковою накладною № 23488 від 15.10.2012 р. на суму 37437,24 грн.;

- видатковою накладною № 25356 від 29.10.2012 р. на суму 37985,88 грн.;

- видатковою накладною № 26310 від 05.11.2012 р. на суму 18343,50 грн.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній не виконав у повному обсязі прийняті на себе зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару згідно вказаного договору. Так, за перші дві партії товарів, що поставлені згідно видаткових накладних № 173 від 05.09.2011 р. і № 280 від 07.09.2011 р., відповідач мав розрахуватись протягом 2 календарних днів з дня поставки (тобто виписки накладної згідно п. 4.2 договору), а за наступні поставки товару - протягом 30 календарних днів. Проте, за ствердженнями позивача, вартість поставленого товару відповідач оплатив частково, про що позивач надав банківські виписки за період з 18.11.2011 р. по 28.02.2013 р. (а.с. 96-128, 130-134, 137-143, 147-153, 155-206) і платіжне доручення № 1837 від 14.03.2013 р. (а.с. 207). У зв'язку з цим, як встановлено судом, на момент розгляду справи прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 169002,55 грн., яка заявлена позивачем до стягнення та визнається відповідачем у повному обсязі.

Наразі несплатою позивачу вказаної суми заборгованості за поставлені згідно укладеного між сторонами дистриб'юторського договору товари відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором № 081123 від 23.08.2011 р. в розмірі 169002,55 грн.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 169002,55 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аррус" про стягнення 169 002,55 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аррус" (65015, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 59, корп. Д, кв. 19; код ЄДРПОУ 34506507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Ярич" (80463, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, буд. № 1; код ЄДРПОУ 36767366) заборгованість в сумі 169002/сто шістдесят дев'ять тисяч дві/грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3380/три тисячі триста вісімдесят/грн. 05 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2013 р.

Суддя Петров В.С.