Постанова

від 11.04.2013 по справі 5011-46/18896-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа№ 5011-46/18896-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

Секретаря судового засідання Ворони В.В.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі

міста Києва Державної податкової служби

на постанову Господарського суду міста Києва

від 11.01.2013 року

у справі № 5011-46/18896-2012 (суддя - Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумакс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року по справі № 5011-46/18896-2012 визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумакс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ» у сумі 31 388,98 грн., визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ», відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року по справі № 5011-46/18896-2012 скасувати та припинити провадження по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби було прийнято до провадження в складі судової колегії: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Разіна Т.І., Сотніков С.В. та призначено до розгляду на 19.03.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Гарник Л.Л., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року розгляд справи № 5011-46/18896-2012 призначено на 04.04.2013 року.

У судовому засіданні 04.04.2013 року в розгляді справи було оголошено перерву до 11.04.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року змінено склад судової колегії на наступний - головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Пантелієнко В.О., Шипко В.В.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник заявника в поясненнях, наданих у судовому засіданні 04.04.2013 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану постанову місцевого господарського суду як таку, що прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники сторін у судове засідання 11.04.2013 року не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) «у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань».

У заяві про порушення справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Бумакс» (далі - ТОВ «Бумакс», заявник) посилається на відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ» (далі - ТОВ «Толедоарт-АГ», боржник) за юридичною адресою та наявність безспірної заборгованості боржника перед заявником.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі в разі наявності будь-якої з ознак, передбачених ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2004 року № 02-2-24/12669, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15.

Пунктом 105 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року «Про судову практику у справах про банкрутство» роз'яснено, що «згідно із статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч. 2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка».

Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року по справі № 24/5005/3480/2012.

Боржник - ТОВ «Толедоарт-АГ» відсутній за місцезнаходженням, що підтверджується відповідним записом у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.12.2012 року (запис № 6 від 23.02.2012 року) (а.с. 26-27).

Безспірна заборгованість індивідуально-визначеного боржника (суб'єкта підприємницької діяльності) перед ініціюючим кредитором має підтверджуватись належними доказами у справі, а за правилами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» належні документи на підтвердження наявності підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника (у тому числі ознак відсутнього боржника) повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та не можуть бути надані заявником або витребувані судом (виходячи також з положень ст. 38 ГПК України) після порушення справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року по справі № 28/135-б.

Як встановлено приписами ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», безспірні вимоги кредиторів - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бумакс» (далі - постачальник) та ТОВ «Толедоарт-АГ» (далі - покупець) укладено договір поставки № 0111-01/2 від 01.11.2009 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у встановлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму не пізніше 90 робочих днів з дати поставки товару.

З накладної № 3011-02 від 30.11.2009 року вбачається, що постачальник передав, а покупець прийняв товар на суму 31 388, 98 грн.

Покупець своє зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав.

Вказаний факт підтверджується судовим наказом № 26/250, виданим 09.08.2010 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 року по справі № 26/250 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумакс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ», відповідно до якого на користь позивача було стягнуто 31 388,98 грн. основного боргу, 313,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 50).

03.02.2012 року постановою відділу ДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження на виконання наказу № 26/250 від 09.08.2010 року про стягнення з ТОВ «Толедоарт-АГ» на користь ТОВ «Бумакс» заборгованості в сумі 31 938, 87 грн. (а.с. 51).

Колегією встановлено, що в ході виконавчого провадження кошти не були стягнуті, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Толедоарт-АГ» відсутнє за своїм місцезнаходженням, що підтверджується належними доказами.

Докази погашення заборгованості ТОВ «Толедоарт-АГ» перед заявником в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що подані суду докази підтверджують неспроможність боржника погасити заборгованість, його відсутність за місцезнаходженням. А отже, вказані обставини є правовою підставою визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ч. 1 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

04.01.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва арбітражний керуючий Дерлюк Василь Дмитрович подав заяву на участь у даній справі про банкрутство. Ініціюючим кредитором було також подано клопотання про призначення на посаду ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дерлюка Василя Дмитровича.

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст.ст. 3-1, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення клопотання ініціюючого кредитора та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка В.Д.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини, враховуючи позицію викладену в постанові Верховного Cуду України від 17.02.2004 року по справі № 02-2-24/12669, постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15, постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року по справі № 24/5005/3480/2012 та в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року по справі № 28/135-б, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності всіх підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в порядку передбаченому ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стосовно посилань апелянта на порушення його прав, як податкового органу, в зв'язку з неможливістю проведення позапланової перевірки, через банкрутство ТОВ «Толедоарт-АГ», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом.

Приписами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України встановлено, що проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключній компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу в справі про банкрутство такого платника податків, а у разі виявлення порушень норм податкового законодавства та встановлення заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з кредиторськими вимогами.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. У будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника.

Крім цього, орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Отже, в будь-якому випадку порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу в здійсненні ним позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно норм податкового законодавства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта про неможливість проведення ним податкової перевірки боржника задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 25.09.2012 року по справі № 5006/38/9б/2012.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанову Господарського суду м. Києва від 11.01.2013 року по справі № 5011-46/18896-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС задоволенню не підлягає.

Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 11.01.2013 року по справі № 5011-46/18896-2012 - залишити без змін.

2. Матеріали справи № 5011-46/18896-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Ткаченко Б.О.

Судді Пантелієнко В.О.

Шипко В.В.