Постанова

від 19.04.2013 по справі 804/3822/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р. Справа №804/3822/13-а 15 год. 50 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представника відповідача Цвітнова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «ЛФЦ» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ :

Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 18 березня 2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до приватного підприємства «ЛФЦ» з позовними вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу по єдиному податку, в сумі 18877,75 грн.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- податковий борг виник у зв'язку з ліквідацією АК АПБ «Україна». Платіжні доручення на сплату податкового зобов'язання по єдиному податку у сумі 9769 грн. були прийняті Криворізьким ТВБ відділенням Дніпропетровської дирекції АК АПБ «Україна», але з вини банку ця сума не була перерахована до бюджету. Відповідно до довідки Регіонального уповноваженого ліквідатора банку «Україна» по Дніпропетровській області, отриманої 07.03.2002 року сума претензійних вимог інспекції включена до реєстру кредиторів;

- відповідно до листа Національного банку України від 09.07.2012 року №55-010/10319 на теперішній час не здійснювалось розрахунків з кредиторами Банку «Україна» у зв'язку з недостатністю коштів на його накопичувальному рахунку, відкритому в Національному банку України;

- 23.06.2003 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2002 року, згідно висновку №737 від 13.06.2003 року підприємству повернуто на розрахунковий рахунок кошти у сумі 6062,99 грн. В картці особового рахунку збільшено податковий борг на вищезазначену суму коштів;

- у зв'язку з тим, що дана заборгованість обліковується у картці особового рахунку з 2002 року, при сплаті підприємством поточних нарахувань, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181 (далі - Закон №2181), вона була погашена у порядку календарної черговості та з 2001 по 2010 роки нараховувалась пеня у сумі 9504,46 грн., з якої автоматично в картці особового рахунку йшло на її сплату - 8387,02 грн.;

- оскільки кошти у сумі 9769 грн. не надійшли у рахунок сплати податкового зобов'язання по єдиному податку з вини банку, нарахуванням пені у сумі 9504,46 грн. та коштів, які автоматично зараховані на погашення пені у сумі 8387,02 грн., а не на погашення поточних нарахувань, у підприємства станом на 01.02.2013 року обліковується податковий борг;

- станом на 01.02.2013 року ПП «ЛФЦ» повинно сплатити до бюджету податкову заборгованість по єдиному податку в сумі 18877,75 грн., в тому числі основного платежу в сумі 17663,70 грн., залишок несплаченої пені 1214,05 грн.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про відсутність податкового боргу, надавши платіжні доручення та звіти платника єдиного податку на підтвердження додержання фінансової дисципліни.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що позивач неправомірно відобразив в картці платника єдиного податку у 2003 році недоїмку в розмірі 6062,99 грн., у зв'язку із чим податкова інспекція направляла всі платежі за 2003-2010 роки у погашення боргу минулих періодів, із нарахуванням пені, що й призвело до заявлення цього позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що приватне підприємство «ЛФЦ» код ЄДРПОУ 13465083, зареєстроване рішенням Виконкому Криворізької міської ради №12271060015002254 від 25.05.1992 року. 05.01.1996 року підприємство взято на податковий облік в Криворізькій південній МДПІ Дніпропетровської області ДПС за №1473. ПП «ЛФЦ» має рахунки в установах банків: р/р №26100010692190, №26003000081551, №26007000082095 ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023.

Заявлений до стягнення податковий борг виник у зв'язку із ліквідацією АК АПБ «Україна».

З рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2002 року в справі №А25/92 за позовом приватного малого научно-впроваджувального підприємства «ЛФЦ» до ДПІ у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, відділення Державного казначейства України у м. Кривого Рогу про визнання недійсним рішення та повернення коштів з бюджету вбачається, що 06.07.2011 року позивач за платіжним дорученням №72 сплатив до бюджету єдиний податок за ІІ квартал 2001 року у сумі 2419 грн., та 09.07.2001 року за платіжним дорученням №74 сплатив до бюджету єдиний податок за ІІ квартал 2001 року у сумі 7350 грн.

Вказані платіжні доручення були прийняті до платежу Криворізьким ТВБ відділення Дніпропетровської дирекції АК АПБ «Україна», списані з рахунку позивача та з вини банку не перераховані до бюджету.

У зв'язку з ненадходженням до бюджету сплаченої підприємством суми єдиного податку за платіжними дорученнями №72 від 06.07.2001 року та №74 від 09.07.2011 року ДПІ Дзержинському районі м. Кривого Рогу 04.04.2002 року прийняло рішення №77 про стягнення з рахунку платника податків податкового боргу по єдиному податку у сумі 6062,99 грн. За платіжною вимогою №5740 від 10.04.2002 року єдиний податок у сумі 6062,99 грн. було стягнуто з рахунку позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2002 року в справі №А25/92 позов задоволено, визнано недійсним рішення ДПІ Дзержинському районі м. Кривого Рогу від 04.04.2002 року №77 про стягнення з приватного малого научно-впроваджувального підприємства «ЛФЦ» податкового боргу у сумі 6062,99 грн. Зобов'язано відділення Державного казначейства України у м. Кривого Рогу повернути з Державного бюджету України на користь підприємства 6062,99 грн.

В мотивування рішення господарським судом зазначено підпункт 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181, відповідно до якого платник податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування податкових платежів в бюджети та державні цільові фонди, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку із чим господарський суд дійшов висновку, що платник звільняється в такому випадку як від сплати податкового зобов'язання, так ті від сплати нарахованої пені і штрафних санкцій.

Вищий господарський суд України постановою від 27.02.2003 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2002 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.2002 року у справі №А25/92 залишив без змін, а касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Кривого Рогу без задоволення.

23.06.2003 року на виконання рішення господарського суду від 01.08.2002 року, згідно висновку №737 від 13.06.2003 року, підприємству повернуто на розрахунковий рахунок кошти у сумі 6062,99 грн. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що на виконання рішення господарського суду на рахунок підприємства казначейством повернуто 6062,99 грн.

З роздрукування зворотного боку облікової картки платника єдиного податку ПП «ЛФЦ» за 2003 рік вбачається, що у червні 2003 року в оперативному обліку податкових платежів відображено проведення наступних операцій:

- 23.06.2003 року: Зараховано 23.06.2003 року [74,28] Перерахування коштів на інший бюджетній рахунок Висновок №737 від 23.06.2003 року;

- 23.06.2003 року: [74,28] Збільшено недоїмки (пов. з бюджету) невизначений документ по Висновок №737 від 23.06.2003 року;

- 24.06.2003 року: Зараховано 24.06.2003 року [3183,23] Перерахування коштів на інший бюджетній рахунок Висновок №737 від 23.06.2003 року;

- 24.06.2003 року: [3183,23] Збільшено недоїмки (пов. з бюджету) невизначений документ по Висновок №737 від 23.06.2003 року;

- 25.06.2003 року: Зараховано 25.06.2003 року [2805,48] Перерахування коштів на інший бюджетній рахунок Висновок №737 від 23.06.2003 року;

- 25.06.2003 року: [2805,48] Збільшено недоїмки (пов. з бюджету) невизначений документ по Висновок №737 від 23.06.2003 року.

Таким чином, суд доходить висновку, що підтверджується податковою інспекцією, що на суму 6062,99 грн. (74,28 грн. + 3183,23 грн. + 2805,48 грн.), стягнення якої було визнано судом неправомірним, фактично збільшено недоїмку позивача з єдиного податку у червні 2003 року.

Надаючи оцінку доводам податкової інспекції, про те, що дана заборгованість обліковується у картці особового рахунку з 2002 року, а при сплаті підприємством поточних нарахувань, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України №2181 вона була погашена у порядку календарної черговості та з 2001 по 2010 роки нараховувалась пеня у сумі 9504,46 грн., з якої автоматично в картці особового рахунку йшло на її сплату 8387,02 грн.; та у зв'язку з тим, що кошти у сумі 9769 грн. не надійшли у рахунок сплати податкового зобов'язання по єдиному податку з вини банку, нарахуванням пені у сумі 9504,46 грн. та коштів, які автоматично зараховані на погашення пені у сумі 8387,02 грн., а не на погашення поточних нарахувань, у підприємства станом на 01.02.2013 року обліковується податковий борг, - суд вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки у такому випадку податковою інспекцією порушено наведену норму права у формі її неправильного застосування.

Так, аналізуючи законодавство на час дії спірних правовідносин, суд зазначає, що з метою оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів, удосконалення системи обліку юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), забезпечення виконання Закону України від 10 січня 2002 року № 2922-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 5, 12 Закону України «Про систему оподаткування», статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» послідовність дій платників податків при заповненні розрахункових документів у разі сплати платежів до бюджету була установлена «Порядком подання фінансовими установами органам державної податкової служби повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків і зборів (обов'язкових платежів) та заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 01.07.2002 року №301.

Пунктом 4 вказаного Порядку №301 встановлено, що платники податків, що перераховують платежі до бюджету, заповнюють поле «Призначення платежу» платіжного документа згідно з вимогами додатка 4, який є пам'яткою про порядок заповнення розрахункових документів у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету. Пам'ятка встановлює, що в полі №4 «Призначення платежу» друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Код сплати визначається платником податків самостійно при погашенні сум податкового зобов'язання (штрафної санкції) або податкового боргу «101», при сплаті пені «106».

Вирішуючи спір по суті суд виходить із того, що пункт 7.7. статті 7 Закону України №2181 передбачав, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто ця норма закріплювала принцип рівності бюджетних інтересів, але не встановлювала обов'язків та відповідальності платника податків за його не дотримання, та не обмежувала прав платника податку на свій розсуд розпорядитися своїми власними активами.

Ані інструкція, яка була затверджена Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.1994 року №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 року №342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 року за №887/6078) і яка діяла до 13.08.2005 року, ані інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 року згідно наказу Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 року №276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за №843/11123, не містять положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Отже, є протиправним з боку податкової інспекції як збільшення суми недоїмки на 6062,99 грн. у червні 2003 року, так і подальше зарахування із зміною призначення платежу сплачених позивачем сум єдиного податку, так і одночасне нарахування пені.

Особливістю розглянутого спору є те, що вищевказані нарахування фактично здійснені у межах дії Закону України №2181, оскільки з 2011 року платник податків, у зв'язку із наявною в оперативному обліку недоїмкою, не отримав свідоцтво про сплату єдиного податку.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що підтверджується також матеріалами справи, що інших позовних заяв про стягнення сум єдиного податку податковим органом не заявлялось, донарахування сум платежів з єдиного податку податковими повідомленнями-рішеннями не здійснювалось.

Аналізуючи матеріали справи суд зазначає, що з роздрукування зворотного боку облікової картки платника податків за 2001 рік вбачається, що станом на 20.07.2001 року за відповідачем як платником єдиного податку рахувалась переплата в розмірі 101,01 грн., при нарахуванні податковою інспекцією 20.07.2001 року за розрахунком №47138 від 06.07.2001 року податкового зобов'язання в розмірі 2400 грн., фактично зменшено переплату та збільшено недоїмку.

Станом на 20.07.2001 року вперше виникла недоїмка в розмірі 2298,99 грн., пов'язана із неперерахуванням банком «Україна» до бюджету 2419 грн. за платіжним дорученням №72 від 06.07.2011 року та 7350 грн. за платіжним дорученням №74 від 09.07.2001 року, що сукупно із протиправною зміною призначення платежу за платіжними дорученнями про сплату єдиного податку, призвело до нарахування пені і відображення станом на 01.02.2013 року податкового боргу по єдиному податку в розмірі 18877,75 грн.

Для вирішення питання щодо правомірності заявлених позовних вимог судом витребувано та досліджено розрахунки сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за податкові періоди з 1 кварталу 2001 року по 4 квартал 2010 року, та платіжні доручення, якими сплачувались нараховані платником податків зобов'язання, з яких вбачається наступне:

- за 2 квартал 2001 року нараховано 2400 грн., із граничним строком платежу 20.07.2001 року; платіжним дорученням №72 від 06.07.2001 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 2419 грн., із переплатою в 19 грн.;

- за 3 квартал 2001 року нараховано 3600 грн., із граничним строком платежу 19.10.2002 року; - за 4 квартал 2001 року нараховано 200 грн., із граничним строком платежу 18.01.2002 року; - за 1 квартал 2002 року нараховано 2000 грн., із граничним строком платежу 19.04.2002 року; - за 2 квартал 2002 року нараховано 1500 грн., із граничним строком платежу 19.07.2002 року; платіжним дорученням №74 від 12.07.2001 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 7350 грн., із переплатою в 50 грн.; (7300 грн. = 3600 грн. + 200 грн. + 2000 грн. + 1500 грн.);

- за 3 квартал 2002 року нараховано 3800 грн., із граничним строком платежу 18.10.2002 року; платіжним дорученням №114 від 02.10.2002 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 3800 грн.,

- за 4 квартал 2002 року нараховано 900 грн., із граничним строком платежу 20.01.2003 року; платіжним дорученням №8 від 13.01.2003 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 1000 грн., із переплатою в 100 грн.;

- за 1 квартал 2003 року нараховано 2500 грн., із граничним строком платежу 18.04.2003 року; платіжними дорученнями №34 від 18.03.2003 року на суму 1400 грн. та №46 від 07.04.2003 року на суму 1100 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 2500 грн.;

- за 2 квартал 2003 року нараховано 600 грн., із граничним строком платежу 18.07.2003 року; платіжним дорученням №88 від 08.07.2003 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 619 грн., із переплатою в 19 грн.;

- за 3 квартал 2003 року нараховано 5602 грн., із граничним строком платежу 18.10.2003 року; платіжним дорученням №135 від 07.10.2003 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 5632 грн., із переплатою в 30 грн.;

- за 4 квартал 2003 року нараховано 3900 грн., із граничним строком платежу 20.01.2004 року; платіжними дорученнями №166 від 18.12.2003 року на суму 3246 грн. та №1 від 14.01.2004 року на суму 654 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 3900 грн.;

- за 1 квартал 2004 року нараховано 3870 грн., із граничним строком платежу 20.04.2004 року; платіжними дорученнями №39 від 16.03.2004 року на суму 3240 грн. та №52 від 09.04.2004 року на суму 630 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 3870 грн.;

- за 2 квартал 2004 року нараховано 3070 грн., із граничним строком платежу 20.07.2004 року; платіжними дорученнями №80 від 15.06.2004 року на суму 1416 грн. та №84 від 05.07.2004 року на суму 1654 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 3070 грн.;

- за 3 квартал 2004 року нараховано 7546 грн., із граничним строком платежу 20.10.2004 року; платіжними дорученнями №120 від 19.08.2004 року на суму 2005 грн., №130 від 17.09.2004 року на суму 1512 грн., №149 від 13.10.2004 року на суму 4028 грн., №1/95 від 16.10.2004 року на суму 1 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 7546 грн.;

- за 4 квартал 2004 року нараховано 1500 грн., із граничним строком платежу 20.01.2005 року; платіжними дорученнями №173 від 13.12.2004 року на суму 900 грн., №1 від 06.01.2005 року на суму 6020 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 1500 грн.;

- за 1 квартал 2005 року нараховано 962 грн., із граничним строком платежу 20.04.2005 року; платіжним дорученням №28 від 18.02.2005 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 962 грн.;

- за 2 квартал 2005 року нараховано 1536 грн., із граничним строком платежу 20.07.2005 року; платіжними дорученнями №85 від 17.06.2005 року на суму 900 грн., №97 від 08.07.2005 року на суму 650 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 1536 грн., сплатою додаткових 14 грн., з яких 10 грн. самостійно нарахованого штрафу та 4 грн. самостійно нарахованої пені;

- за 3 квартал 2005 року нараховано 2583 грн., із граничним строком платежу 20.10.2005 року; платіжними дорученнями №115 від 09.08.2005 року на суму 1863 грн., №135 від 07.10.2005 року на суму 720 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 2583 грн.;

- за 4 квартал 2005 року нараховано 8945 грн., із граничним строком платежу 20.01.2006 року; платіжними дорученнями №153 від 17.11.2005 року на суму 459 грн., №172 від 14.12.2005 року на суму 2786 грн., №9 від 05.01.2006 року на суму 5700 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 8945 грн.;

- за 1 квартал 2006 року нараховано 2899 грн., із граничним строком платежу 20.04.2005 року; платіжним дорученням №50 від 14.04.2005 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 2899 грн.;

- за 2 квартал 2006 року нараховано 1500 грн., із граничним строком платежу 20.07.2006 року; платіжними дорученнями №79 від 19.06.2006 року на суму 50 грн., №94 від 10.07.2006 року на суму 1450 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 15000 грн.;

- за 3 квартал 2006 року нараховано 1449 грн., із граничним строком платежу 20.10.2005 року; платіжним дорученням №125 від 10.10.2006 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 1450 грн., із переплатою в 1 грн.;

- за 4 квартал 2006 року нараховано 1800 грн., із граничним строком платежу 19.07.2007 року; платіжним дорученням №1 від 05.01.2007 року єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у розмірі 1800 грн.,

- за 1 квартал 2007 року нараховано 3055 грн., із граничним строком платежу 20.04.2007 року; платіжними дорученнями №20 від 15.02.2007 року на суму 2601 грн., №24 від 14.03.2007 року на суму 216 грн., №45 від 10.04.2007 року на суму 238 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 3055 грн.;

- за 2 квартал 2007 року нараховано 4518 грн., із граничним строком платежу 20.07.2007 року; платіжними дорученнями №61 від 16.05.2007 року на суму 1901 грн., №77 від 13.06.2007 року на суму 226 грн., №93 від 03.07.2007 року на суму 2391 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 4518 грн.;

- за 3 квартал 2007 року нараховано 19620 грн., із граничним строком платежу 19.10.2007 року; платіжними дорученнями №111 від 10.08.2007 року на суму 2901 грн., №133 від 18.09.2007 року на суму 1200 грн., №148 від 09.10.2007 року на суму 15519 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 19620 грн.;

- за 4 квартал 2007 року нараховано 11571 грн., із граничним строком платежу 18.01.2008 року; платіжними дорученнями №166 від 06.11.2007 року на суму 4486 грн., №186 від 14.12.2007 року на суму 1140 грн., №03 від 11.01.2008 року на суму 5945 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 11571 грн.;

- за 1 квартал 2008 року нараховано 14916 грн., із граничним строком платежу 18.04.2008 року; платіжними дорученнями №16 від 14.02.2008 року на суму 2280 грн., №41 від 17.03.2008 року на суму 11158 грн., №49 від 09.04.2008 року на суму 1478 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 14916 грн.;

- за 2 квартал 2008 року нараховано 7989 грн., із граничним строком платежу 20.07.2008 року; платіжними дорученнями №61 від 13.05.2008 року на суму 3000 грн., №87 від 13.06.2008 року на суму 4990 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 7990 грн., із переплатою в 1 грн.;

- за 3 квартал 2008 року нараховано 6868 грн., із граничним строком платежу 20.10.2008 року; платіжними дорученнями №102 від 15.08.2008 року на суму 2019 грн., №122 від 15.09.2008 року на суму 1800 грн., №125 від 03.10.2008 року на суму 3049 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 6868 грн.;

- за 4 квартал 2008 року нараховано 1320 грн., із граничним строком платежу 20.01.2009 року; платіжними дорученнями №152 від 19.12.2008 року на суму 1320 грн., №1 від 06.01.2009 року на суму 6 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 1326 грн., із переплатою в 6 грн.;

- за 1 квартал 2009 року нараховано 2133 грн., із граничним строком платежу 20.04.2009 року; платіжними дорученнями №22 від 19.03.2009 року на суму 333 грн., №31 від 01.04.2009 року на суму 1800 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 2133 грн.;

- за 2 квартал 2009 року нараховано 7838 грн., із граничним строком платежу 20.07.2009 року; платіжними дорученнями №53 від 29.05.2009 року на суму 2016 грн., №64 від 03.07.2009 року на суму 5822 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 7838 грн.;

- за 3 квартал 2009 року нараховано 5436 грн., із граничним строком платежу 20.10.2009 року; платіжними дорученнями №80 від 19.08.2009 року на суму 3583 грн., №91 від 03.09.2009 року на суму 1800 грн., №95 від 08.10.2009 року на суму 54 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 5437 грн., із переплатою в 1 грн.;

- за 4 квартал 2009 року нараховано 1736 грн., із граничним строком платежу 20.01.2010 року; платіжними дорученнями №107 від 02.11.2009 року на суму 1545 грн., №114 від 18.12.2009 року на суму 138 грн., №1 від 06.01.2010 року на суму 51 грн., №2 від 12.01.2010 року на суму 2 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 1736 грн.;

- за 1 квартал 2010 року нараховано 8079 грн. податку та 3 грн. штрафу, із граничним строком платежу 20.04.2010 року; платіжними дорученнями №13 від 05.02.2010 року на суму 46 грн., №32 від 18.03.2010 року на суму 20 грн., №40 від 31.03.2010 року на суму 8013 грн., №22 від 01.03.2010 року на суму 3 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 8082 грн.;

- за 2 квартал 2010 року нараховано 1896 грн., із граничним строком платежу 20.07.2010 року; платіжним дорученням №57 від 09.06.2010 року на суму 1896 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у повному розмірі;

- за 3 квартал 2010 року нараховано 10660 грн., із граничним строком платежу 20.10.2010 року; платіжними дорученнями №78 від 18.08.2010 року на суму 1894 грн., №95 від 20.09.2010 року на суму 5766 грн., №105 від 04.10.2010 року на суму 3000 грн., єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у загальному розмірі 10660 грн.;

- за 4 квартал 2010 року нараховано 2544 грн., із граничним строком платежу 20.01.2011 року; платіжним дорученням №136 від 30.11.2010 року на суму 2544 грн. єдиний податок із відповідним призначенням платежу сплачено у повному розмірі.

З наведених відомостей вбачається, що платник податків не допустив несвоєчасної або неповної сплати єдиного податку, навпаки за період 2001-2010 рік здійснив переплату на суму 227 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про невідповідність даних оперативного обліку платежів єдиного податку платника податку ПП «ЛФЦ» фактичним обставинам справи, що свідчить про відсутність у платника податків податкового боргу, заявленого до стягнення позивачем, додержання платником податків платіжної дисципліни, що є підставою для відмови в задоволенні заявленого позову.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «ЛФЦ» про стягнення коштів за податковим боргом - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19 квітня 2013 року.

Суддя І.О. Верба