Рішення

від 16.04.2013 по справі 902/472/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 р. Справа № 902/472/13

Провадження № 14/902/31/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Гервазюк О.Ю. - наказ №10 від 20.05.2011 р., паспорт серії АВ233136 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 05.10.2001 року;

відповідача: Жарука А.Ф. - наказ №5 від 22.12.2006 р., паспорт серії АА673704 виданий Ямпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 22.04.1998 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : споживчого товариства "Ринок-коопторг" (вул. Леніна, 95, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500)

до : Ямільської райспоживспілки (вул. Леніна, буд. 81/49, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500)

про стягнення 52600 грн. згідно договорів безпроцентної позики,

В С Т А Н О В И В :

Споживче товариство "Ринок-коопторг" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Ямільської райспоживспілки 52600 грн. згідно договорів безпроцентної позики від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 01.04.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/472/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача (Гервазюк О.Ю.) позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Поряд з цим, представником відповідача (Жарук А.Ф.) в судовому засіданні подано відзив №1 від 12.04.2013р. (вх. 08-46/5002/13 від 16.04.2013р.) на позовну заяву споживчого товариства "Ринок-коопторг", в якому останній зазначив про визнання заявленої заборгованості згідно договорів безпроцентної позики від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р. в повному обсязі, в сумі 52600 грн.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову споживчого товариства "Ринок-коопторг" до Ямільської райспоживспілки про стягнення заборгованості в сумі 52600 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами договорів безпроцентної позики від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р., суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 52600 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2012р. та 09.01.2013р. між споживчим товариством "Ринок-коопторг" та Ямільською райспоживспілкою укладено договори про надання безпроцентної позики (а.с. 8, 10).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 4.1, 5.1 договорів від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р. позивач зобов'язувався надати відповідачу позику у сумі 52600 грн. (33600 грн. згідно Договору від 14.09.2012р. та 19000 згідно Договору від 09.01.2013р.) зі строком повернення в семиденний термін, з моменту направлення вимоги позивачем.

Пунктами 3.1 договорів сторони обумовили, що позика надається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача або внесення готівки в касу останнього.

Додатками до Договорів від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р. сторони погодили графік внесення грошових коштів (а.с. 9,11).

Свої зобов'язання за договорами позивач виконав належним чином, надавши відповідачу безпроцентну позику в сумі 52600 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: від 15.09.2012р. №70 на суму 3000 грн., від 28.09.2012 р. №74 на суму 6050 грн., від 12.11.2012 р. №82 на суму 2000 грн., від 28.11.2012 р. №86 на суму 2000 грн., від 30.11.2012 р. №88 на суму 7500 грн., від 05.12.2012 р. №89 на суму 3500 грн., від 11.12.2012 р. №91 на суму 3700 грн., від 14.12.2012 р. №92 на суму 1850 грн., від 27.12.2012 р. №98 на суму 4000 грн., від 04.01.2013 р. №1 на суму 4500 грн., від 22.01.2013 р. №7 на суму 2500грн., від 12.02.2013р. №12 на суму 5800 грн., від 15.02.2013р. №16 на суму 2700 грн., від 20.02.2013р. №19 на суму 3500 грн. (а.с. 14-19), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

01.03.2013року між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договорами позики становить 52600 грн. (а.с. 13).

07.03.2013р. позивач направив відповідачу претензію про повернення коштів, яка відповідачем отримана під розпис 07.03.2013р., однак залишена ним без відповіді.

Відтак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів в термін визначений договорами не виконав, отриманні кошти не повернув.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача на момент розгляду справи в суді становить 52600 грн. (33600 грн. згідно Договору від 14.09.2012р. та 19000 грн. згідно Договору від 09.01.2013р.).

Не проведення розрахунків згідно умов договорів від 14.09.2012р. та від 09.01.2013р про надання безпроцентної позики в строки обумовлені договорами в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за вказаними договорами до суду.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договорів позики, регулювання яких здійснюється параграфом 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорах сторони передбачили, що Ямпільську райспоживспілку зобов'язано провести розрахунок до грудня 2012 року згідно умов Договору від 14.09.2012р. та до лютого 2013р. згідно умов Договору від 09.01.2013р.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 52600 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що вищевикладені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що даний позов про стягнення 52600 грн. боргу, підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний, окрім того визнаний відповідачем в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з Ямільської райспоживспілки (вул. Леніна, буд. 81/49, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 01741551) на користь споживчого товариства "Ринок-коопторг" (вул. Леніна, 95, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 01557147) 52600 грн. боргу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 квітня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи