Постанова

від 13.08.2012 по справі 2а/0470/7034/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7034/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.

при секретарі - Савчук Р.В.

за участю: представника позивача - Дерманської К.О.

представників відповідача - Туркіної А.С., Батрак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282210 від 22.06.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0000282210 від 22.06.2012 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а саме: за штрафними санкціями у розмірі 3.381.948грн. 62коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення необґрунтоване та прийняте без достатніх підстав, а вимога про сплату нарахованого податкового зобов'язання - неправомірна. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача заперечують проти позовних вимог. Письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких відповідач посилається на законодавчі підстави своїх дій та діяльність в межах закону та наданих повноважень, долучені до матеріалів справи. Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 04.04.2012 р. № 36/223, № 37/221, № 38/172, № 39/228, № 40/221 виданих Нікопольською об'єднаною ДПІ Дніпропетровської області ДПС Сербіною Н.І. - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників управління податкового контролю, радником податкової служби II рангу; Батрак О.В. - головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, інспектором податкової служби І рангу; Халіуліним С.М., державним податковим інспектором відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю, інспектором податкової служби III рангу; Кинчевим І.К., заступником начальника відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, радником податкової служби III рангу; Голубковою Л.В. - старшим державним податковим ревізором - інспектором сектору перевірок фінансових установ та контролю за операціями в сфері ЗЕД управління податкового контролю, інспектором податкової служби II рангу відповідно до плану графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена виїзна перевірка TOB «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) в питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.20І0 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки 06.06.2012р складено Акт № 414/221/36020648 з висновками про встановлення заниження податкового кредиту за період з груденя 2010 року по грудень 2011 року у зв'язку із здійсненням нашим підприємством операцій з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, тобто, їх зміст суперечить моральним засадам суспільства. Контролюючий орган прийшов до висновків, що зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Не погодившись з висновками податкового органу, позивачем за № 575 від 12.08.2012 року направлені заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем листом № 9520/10/22-114 від 19.06.2012 p. заперечення визнанні необґрунтованими, а висновки акту перевірки правомірними.

22.06.2012 року відповідачем за результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000282210, яке отримано позивачем поштою 25.06.2012 року.

Згідно прийнятого ППР Відповідачем встановлені порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7, п.81.3 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року та ст.185, ст.188 ст.198, ст.201, ст.209 ПК України в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а саме за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3.381.948грн. 62коп.

Не погоджуючись з рішенням податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте поміж проведеної перевірки, також за результатами позапланових перевірок проведених на нашому підприємства відповідачем раніше (стор.106-108 Акту перевірки).

При цьому вказує, що TOB «Птахокомплекс «Дніпровський» при здійсненні господарської діяльності, яка полягає у вирощуванні курчат бройлерів та направлена на досягнення економічної вигоди та отримання прибутку, з метою забезпечення безперебійної роботи кожної стадії виробничого процесу, в тому числі - вигодовування птиці, згідно встановлених норм та стандартів, укладались правочини ( перелік зазначений в Акті перевірки), виключно з метою настання реальних правових наслідків. Ці правочини направлені виключно на закупівлю сировини для виготовлення комбікорму і подальшого вигодовування птиці, а також матеріалів які забезпечують поточну діяльність окремих ланок виробництва продукції.

З посиланням на ст.ст.626-628 ЦК України позивач зазначає, що підприємство укладаючи договори поставки з ФОП ОСОБА_8 (ІН НОМЕР_2), TOB «Урожай-Агро» (код 36442456), TOB «Агротрейд» (код 31572734), ФОП ОСОБА_9 (ІН НОМЕР_3), ПП «Ріцца» (код 31334826), TOB «ТРИ ТОН» (код 35763748), TOB «Астеза» (код 37104526), ПП «Світ» (код 31446640), ФГ «Наталка» (код 21901244) обумовили усі суттєві умови купівлі-продажу товару (умови передачі товару, оплати, вимоги до якісних та кількісних характеристик і т. іц.).

Тобто, з урахуванням вищевказаних приписів цивільного та податкового законодавства, з боку сторін був укладений правочин направлений на реальне настання правових наслідків у вигляді закупівлі товapy (жмиха соняшнику, пшениці, кукурудза, сої, рибного борошна, олії соєвої, будівельних матеріалів) та його оплати.

Позивач вказує, що доказами виконання вказаних правочинів є не тільки факт оплати за отриманий товар, а також наявність первинних документів, які підтверджують факт поставки товару, тобто - факт його отримання.

Крім того, позивач звертає увагу, що ним фактично була сплачена сума ПДВ при придбані товару, що входить до вартості самого товару та враховуючи положення п. 7.4.5. Закону «Про ПДВ» правомірно включено вказану суму до податкового кредиту та відображено її в додатку № 5 декларацій з ПДВ.

Відповідач заперечує проти позовних вимог. Письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, повністю аналогічні висновкам акту перевірки від 06.06.2012р. №414/221/36020648 та підтримані представниками у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та збрів, а також дотримання валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи..., та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності..., а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі, за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового; валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.5.2. Розділу II Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Наведене вказує на те, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що міститься в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку. Однак, відповідачем не виконано приписи вказаних правових норм. При цьому, в акті перевірки фактично лише наводяться цитати з актів перевірок інших підприємств без підтвердження цих фактів первинними документами. Логіко-граматичне тлумачення нормативних актів, що регулюють правовідносини пов'язані з проведенням контролюючим органом перевірок та складання актів перевірок, вказує на те, що акт перевірки не є підставою для виникнення будь-яких прав та обов'язків, ані у платника, ані у податкового органу, а тому відомості, зазначені в актах податкових перевірок інших підприємств, не мають преюдиційного значення, а підлягають встановленню на загальних підставах.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджено товаро-транспортні накладні, договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури тощо.

Зміст наданих в ході перевірки первинних документів відповідає вимогам вищезазначеної норми закону, що не заперечується контролюючим органом, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі найменування та кількість переданого товару, підписи уповноважених осіб, що засвідчують настання реального факту передання та приймання товару.

Крім того, відповідно до п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, основним документом перевезення вантажів є в тому числі товарно-транспортна накладна.

Також, згідно п.1 вищевказаного наказу при визначені поняття товарно-транспортної накладної встановлено, що це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Таким чином, пред'явлені видаткові та товарно-транспортні накладні є законодавчо визначеними первинними документами, що є безпосереднім та єдиним доказом фактичного передання товару від продавця до покупця.

Пункт 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями (який діяв у перевіряємому періоді) та п.198.1 ПК України визначають датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої із наступних дій:

- дату списання коштів з банківського рахунку платника в оплату товарів (робіт, послуг);

- дату отримання податкової накладної.

Водночас п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.6 ст.198 ПК України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та норми ПК України визначають один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ, вказаний Закон не передбачає.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем фактично була сплачена сума ПДВ при придбані товару, що входить до вартості самого товару та враховуючи положення п.7.4.5. Закону «Про податок на додану вартість» правомірно включено вказану суму до податкового кредиту та відображено її в додатку № 5 декларацій з ПДВ.

Суд погоджується з обґрунтуванням позивача стосовно посилання на приписи ч.2 ст.61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Діюче законодавство, так само як і Закон України «Про податок на додану вартість» (Податковий кодекс України) не передбачав накладення відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій на господарюючого суб'єкта за неправомірні дії свого контрагента.

Крім того, Законом України від 25.06.1991 року № 1251 «Про систему оподаткування» зі змінами та доповненнями (який діяв в перевіряємий період), для платника податків не передбачені обов'язки (ст.9) та не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податків будь-які відомості, у тому числі стосовно реєстрації платника податків, своєчасності подання звітності, знаходження його керівних органів, наявність штату робітників, матеріальної бази та ін.

Закон України «Про податок на додану вартість», як і Податковий кодекс України не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України. Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій. В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобов'язань та ін.) жодного із правочинів, які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначенні в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Аргументи відповідача у акті перевірки про порушення товариством норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та норма Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що спірні висновки відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову повністю.

Відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З матеріалів справи та наданих представником позивача у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено його правомірність та відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» судові витрати у розмірі 2146грн.00коп., сплачені платіжним дорученням №16036 від 27.06.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000282210 від 22.06.2012 року - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби №0000282210 від 22.06.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 302) 2146грн.00коп. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 20.08.2012 р. з урахуванням вихідних днів.

Суддя Г. В. Потолова