Ухвала

від 16.04.2013 по справі 918/237/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 918/237/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ЕЛПІС - Україна" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7 кім. 309, код ЄДРПОУ 32956789)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Інвест ЛТД" (33027, м. Рівне, вул.. Новобармацька, 2, ЄДРПОУ 37737217)

про стягнення в сумі 49 147 грн. 55 коп.

Представники:

від позивача : представник не з'явився;

від відповідача : представник не з'явився.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "ЕЛПІС - Україна" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Інвест ЛТД" 49 147 грн. 55 коп. з яких: 42 737 грн. 00 коп. - основного боргу та 6 410 грн. 55 коп. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Договору про переведення боргу від 01.09.2011 р. в частині повернення заборгованості, що виникла за Договором постачання № 186 від 01.01.2011 року.

02.04.2013 р. через канцелярію господарського суду Рівненської області від Приватного підприємства "ЕЛПІС - Україна" надійшла заява про уточнення позовних вимог (а.с.41-42), відповідно до змісту якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 42 737 грн. 00 коп. - основного боргу, 6 410 грн. 55 коп. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 1 720 грн.50 коп. - судового збору та просив розгляд справи провести без участі представника позивача у судовому засіданні. Як встановлено судом, вимоги викладені в заяві позивача про уточнення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 42 737 грн. 00 коп. основного боргу, 6410 грн. 55 коп. - пені, ідентичні вимогам у позовній заяві.

В судове засідання призначене на 16.04.2013 р. представники сторін не з'явилися.

Конверти з ухвалами суду направлені відповідачу за адресою наданою позивачем та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 33027, м. Рівне, вул. Новобармацька, 2, повернулися до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на, зокрема, закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань.

Нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області встановив таке.

01 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Снаб Інвест" (далі - первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Снаб Інвест ЛТД" (далі - новий боржник, відповідач), уклали Договір про переведення боргу (далі - Договір) від 01 вересня 2011 року (а.с.15).

Згідно пункту 1.1. Договору, первісний боржник передав новому боржнику, а той прийняв та зобов'язався виконати у повному обсязі перед Приватним підприємством "Елпіс-Україна" (далі - кредитор, позивач) грошовий борг, що виник на підставі Договору постачання № 186 від 01.01.2011 року у сумі 42 737 грн. 00 коп., про що кредитора було повідомлено належним чином.

Договір підписаний уповноваженими представниками первісного боржника, нового боржника, кредитора і скріплений відбитками печаток сторін.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.

Заборгованість у розмірі 42 737 грн. 00 коп. виникла на підставі Договору постачання № 186 від 01.01.2011 року та підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН-0000703 від 20 грудня 2010 року на загальну суму 3 600 грн. 00коп.;

- видаткова накладна № ЕU-00213 від 05 квітня 2011 року на загальну суму 5 100 грн. 00коп.;

- видаткова накладна № ЕU-00407 від 09 червня 2011 року на загальну суму 7 600 грн. 00коп.;

- видаткова накладна № РН-0000401 від 14 липня 2011 року на загальну суму 33 000 грн. 00коп.(а.с.18-21).

Первісний боржник здійснив часткову оплату по Договору постачання № 186 від 01.01.2011 року у розмірі 6 563 грн. 00 коп., таким чином непогашеною залишилася заборгованість у розмірі 42 737грн. 00 коп.,яка і перейшла до нового боржника.

Згідно з пунктом 4.1. Договору новий боржник зобов'язується виконати зобов'язання первісного боржника перед кредитором на умовах основного договору.

Підписуючи Договір, новий боржник (відповідач) погодився з його умовами, в тому числі визнав заборгованість, яка становить 42 737грн. 00 коп., зобов'язався сплатити її у повному обсязі. Сума заборгованості підтверджується актом взаємних розрахунків станом на 31.08.2011р. між кредитором та первісним боржником (а.с.16).

Відповідно до пункту 3.5 Договору про повернення боргу виконання зобов'язань первісного боржника новим боржником здійснюється внесенням готівки в касу кредитора або сплатою коштів безпосередньо на розрахунковий рахунок кредитора, відкритий в банківській установі.

При цьому, строк виконання зобов'язання новим боржником умовами Договору не визначений.

Станом на 23 жовтня 2012 року відповідач так і не сплатив заборгованість, а тому позивач направив на адресу відповідача претензію № 03 від 23 жовтня 2012 року з вимогою про погашення заборгованості, яка надійшла на адресу відповідача 09.11.2012 року, що підтверджується зворотнім повідомленням відділення поштового зв'язку про вручення № 3302704189238 (а.с.11-12). Відповіді на вимогу не було отримано.

01 лютого 2013 року позивач вдруге направив відповідачу претензію № 48 від 31 січня 2013 року про необхідність погашення заборгованості (а.с.13-14). Однак і дану вимогу позивача було проігноровано.

Таким чином, на момент вирішення спору, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість по Договору про переведення боргу від 01.09.2011 р. в сумі 42 737 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено статтею 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 7 статті 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 42 737 грн. 00 коп. боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пенею є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов 'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у тому числі і перед третіми особами, винна cторона сплачує іншій cтороні пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, та відшкодовує витрати, що понесла друга сторона.

Разом з тим, відповідно до статті 3 Закону України "Про відновлення за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, нарахування штрафних санкцій починається від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умова застосування відповідальності у вигляді пені пов'язується з настанням строку виконання зобов'язання, а не з моментом пред'явлення вимоги про сплату штрафних санкцій чи зі строком позовної давності.

Враховуючи відсутність у положенях Договору визначених строків повернення боргу та відповідно до статті 530 ЦК України, нарахування штрафних санкцій можливе після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги до відповідача.

Позивач, посилаючись на пункту 5.3 Договору, нарахував відповідачу 6 410 грн. 55 коп. пені за остані 365 днів як за період прострочення зобов'язання. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 квітня 2013 року позивача зобов'язано надати обґрунтований розрахунок пені (з врахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) з вказанням конкретних дат початку та кінця періоду за який обраховується пеня. Проте, на момент вирішення спору позивач не надав такого розрахунку, тому суд дійшов висновку про необхідність здійснення перерахунку пені.

За здійсненим судом розрахунком пені за період з 17.11.2012 р. (1-й день після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги) по 11.02.2013 р. (дата пред'явлення вимоги до суду) до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 1523 грн. 82 коп.

Відповідно до статті 4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Це стосується, як позивача, який повинен довести факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги, так і відповідача, який повинен довести обставини, якими він обґрунтовує свої заперечення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 34 ГПК України).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 42 737 грн. 00 коп. заборгованості за договором про переведення боргу, 1 523 грн. 82 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно договору про переведення боргу є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення з пропорційним покладенням на сторін витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов - Приватного підприємства "ЕЛПІС - Україна" задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Снаб Інвест ЛТД" (33027, м.Рівне, вул. Новобармацька, 2, код ЄДРПОУ 37737217) на користь Приватного підприємства "ЕЛПІС - Україна" (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, буд. 7 кім. 309, код ЄДРПОУ 32956789) 42737 грн. 00 коп. заборгованості, 1523 грн. 82 коп. пені та 1558 грн. 77 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 4886 грн. 73 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.04.2013 року

Суддя Качур А.М.