Рішення

від 18.04.2013 по справі 556/550/13-ц

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/550/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18.04.2013 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Подерня О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (надалі по тесту - райСЕС) про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник позивачів ОСОБА_6 підтримала позовні вимоги про що надала суду письмову заяву, просила розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання двічі не з’явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляді, у зв’язку з чим судом проведено заочний розгляд справи.

Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України не здійснювалась.

Суд дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення вихідної допомоги та заробітної плати за час затримання розрахунку при звільненні.

Так, з трудової книжки ОСОБА_1, наказів №20 від 04.03.1998 року, №56 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 в період з 04 березня 1998 року по 19 грудня 2012 року працювала у райСЕС помічником санітарного лікаря, звільнена з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

З трудової книжки ОСОБА_2, наказів №77 від 23.12.1991 року, №81 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_2 в період з 23 грудня 1991 року по 19 грудня 2012 року працював у райСЕС шофером, звільнений з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

З трудової книжки ОСОБА_3, наказів №85 від 25.10.1999 року, №82 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 в період з 25 жовтня 1999 року по 19 грудня 2012 року працював у райСЕС шофером, звільнений з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

З трудової книжки ОСОБА_4, наказів №61 від 09.09.1991 року, №70 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 в період з 09 вересня 1991 року по 19 грудня 2012 року працювала у райСЕС дезінфектором, звільнена з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

З трудової книжки ОСОБА_5, наказів №35 від 08.12.2009 року, №78 від 19.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 в період з 08 грудня 2009 року по 19 грудня 2012 року працювала у райСЕС санітаркою, звільнена з роботи 19.12.2012 року у зв’язку з ліквідацією установи на підставі ст.40 ч.1 п.1 КЗпП України.

Як вбачається зі ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Разом з тим, як вбачається з п.6 р.1У Колективного договору між установою та колективом працівників Володимирецької райСЕС на 2011-2016 рр., схваленого загальними зборами трудового колективу від 08.11.2011 р., у разі звільнення працівника з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України йому виплачується вихідна допомога в розмірі трьох посадових окладів.

У відповідності до ст.ст.14, 18 КЗпП України, ст..5 Закону України «Про колективні договори та угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

В разі ліквідації підприємства, установи, організації, колективний договір діє на протязі всього часу проведення ліквідації, як це вбачається зі ст.9 Закону, ст.16 КЗпП України.

Такими чином, враховуючи, що діючий в установі колективний договір передбачає додаткові, порівняно із чинним законодавством, гарантії розміру вихідної допомоги при звільненні, суд приходить до висновку, що при вирішенні спору підлягає застосуванню положення п.6 р.1У Колективного договору.

Доводи відповідача про фальсифікацію положень договору та зміну його тексту нічим не підтверджені, спростовуються доказами по справі і не можуть бути прийняті судом до уваги.

Оглянутим в судовому засіданні Колективним договором райСЕС на 2011-2016 рр., примірник якого на вимогу суду надано управлівнням праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА, встановлено, що в р.1У п.6 вказано розмір вихідної допомоги - три посадові оклади. Вказаний Колективний договір зареєстровано в управлінні праці та соціального захисту населення Володимирецької РДА 14.11.2011 року. Ці докази представником відповідача нічим не спростовані.

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_1 на час її звільнення з роботи становив 1498 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №42 від 13.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 4494 грн. (3х1498).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_1 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 2112,12 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2381,88 грн. (4494 грн.-2112,12 грн).

Розмір посадового окладу позивача ОСОБА_2 на час його звільнення з роботи становив 1467 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №38 від 13.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 4401 грн. (3х1467).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_2 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 2017,17 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2383,83 грн. (4401 грн. - 2017,17 грн).

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_3 на час його звільнення з роботи становив 1467 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №36 від 13.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 4401 грн. (3х1467).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_3 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 1989,32 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2411,68 грн . (4401 грн. - 1989,32 грн).

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_4 на час її звільнення з роботи становив 1143 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №45 від 13.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 3429 грн. (3х1143).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_4 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 1789,64 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 1639,36 грн. (3429 грн.-1789,64 грн).

Судом встановлено, що розмір посадового окладу позивача ОСОБА_5 на час її звільнення з роботи становив 1143 грн., що підтверджується розрахунком заробітної плати №34 від 13.03.2013 року. Таким чином, відповідно до умов Колективного договору, позивачу належала до виплати вихідна допомога в розмірі 3429 грн. (3х1143).

Враховуючи, що при звільненні ОСОБА_5 було виплачено вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, що становить 1558,95 грн., позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 1870,05 грн. (3429 грн.-1558,95 грн).

Підстав для стягнення в користь позивачів вихідної допомоги в розмірі трьох посадових окладів, без врахування вже виплаченої вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку, суд не вбачає з наступних підстав.

Зі змісту ст.44 КЗпП України вбачається, що при звільненні працівнику виплачуєть одна вихідна допомога у визначеному законом розмірі. Колективним договором передбачено додаткові гарантії трудових прав працівника, однак у даній справі колективний договір встановлює такі додаткові гарантії в частині визначення більшого розміру вихідної допомоги, а не у вигляді виплати двох вихідних допомог, як про це просили суд позивачі.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення вихідної допомоги підлягає частковому задоволенню згідно розрахунків, наведених вище.

Щодо виплати позивачам середнього заробтіку за час затримки розрахунку при звільненні судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після предВ»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівнику сум в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предВ»явлення вимог про розрахунок, підприємство, установа, повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивачами заявлено вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19 грудня 2012 року по час постановлення судового рішення (18.04.2013 року) включно, тобто за 82 робочих дні.

У відповідності до довідок, виданих відповідачем, середньомісячна заробітна плата позивачів за два останні місяці до їх звільнення становила: ОСОБА_1 - 2112,12 грн., ОСОБА_2 - 2017,17 грн., ОСОБА_3 - 1989,32 грн., ОСОБА_4 - 1789,64 грн., ОСОБА_5 - 1558,95 грн.

З урахуванням викладеного, розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проведений представником позивачів в заяві від 18.04.2013 року, підлягає уточненню, оскільки при проведенні даного розрахунку до уваги прийнято календарні, а не робочі дні.

Так, у відповідності до положень ст.117 КЗпП України, Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", позивачем належать до виплати за час затримки у розрахунку при звільненні:

ОСОБА_1 - (2112,12 грн : 22 роб.дні х 82 роб. дні) = 7872,45 грн.

ОСОБА_2 - (2017,17 грн. : 22 роб.дні х 82 роб.дні) = 7518,54 грн.

ОСОБА_3 - (1989,32 грн. : 22 роб.дні х 82 роб.дні) = 7414,74 грн.

ОСОБА_4 - (1789,64 грн. : 22 роб.дні х 82 роб.дні) = 6670,48 грн.

ОСОБА_5 - (1558,95 грн. : 22 роб.дні х 82 роб.дні) = 5810,63 грн.

Разом з тим, як вбачається з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, співрозмірність вихідної допомоги, що стягується судом та розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо вихідної допомоги задоволені судом частково, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні, а саме стягнення в користь кожного з позивачів половини нарахованої суми середнього заробтіку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9-1, 14, 16, 18, 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України В«Про колективні договори та угоди В» , Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року В«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.15, 209, 212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одну) грн.. 88 коп. вихідної допомоги, 3926,23 (три тисячі девятсот двадцять шість) грн. 23 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 6308 (шість тисяч триста вісім) грн. 11 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2) 2383 (дві тисячі триста вісімдесят три) грн. 83 коп. вихідної допомоги, 3759 (три тисячі сімсот пятдесят дев"ять) грн. 27 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 6143 (шість тисяч сто сорок три) грн. 10 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_3) 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн..68 коп. вихідної допомоги, 3707 (три тисячі сімсот сім) грн.. 37 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 6119 (шість тисяч сто девятнадцять) грн. 05 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_4 1639,36 (одна тисяча шістсот тридцять девять) грн. 36 коп. вихідної допомоги, 3335 (три тисячі триста тридцять п"ять) грн.. 24 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 4974 (чотири тисячі дев’ятсот сімдесят чотири) грн. 60 коп.

Стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в користь ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_4) 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн.. 05 коп. вихідної допомоги, 2905 (дві тисячі дев"ятсот п"ять) грн.. 32 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, а всього стягнути 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п"ять) грн. 37 коп.

Пропорційно до розміру задоволених судових витрат, враховуючи, що за даним рішенням стягнуто з відповідача 28320,23 грн., стягнути з Державного закладу «Володимирецька районна санітарно-епідеміологічна станція» (код ЄДРПОУ 02010468) в дохід держави судовий збір по справі в сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через районний суд. Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

С У Д Д Я : ОСОБА_7