Постанова

від 16.04.2013 по справі 2а-10834/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року № 2а-10834/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Ульмер Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний світ Карпат» про стягнення податкової заборгованості в сумі 22 489,37 грн., -

встановив :

Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Сокальському районі Львівської області ДПС) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний світ Карпат» (надалі - ТзОВ «Водний світ Карпат»), в якому, згідно уточнень до позовної заяви від 08.04.2013 р., просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 22 489,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у відповідача станом на 08.04.2013 р. обліковується заборгованість в сумі 22 489,37 грн., а саме: по податку на прибуток в сумі 1 190,00 грн. та по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 18 472,09 грн. та пені - 2 827,28 грн. Враховуючи те, що відповідачем не вживаються заходи щодо погашення заборгованості самостійно, просить позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахування їх уточнень, підтримала повністю, пояснення надала аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, проте, поштовий конверт повернено до суду з відміткою органу зв'язку «за зазначеною адресою не існує». Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТзОВ «Водний світ Карпат» 14.09.2005 р. зареєстроване Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа за адресою: 82632, Львівська область, Сколівський район, с. Тухля. З урахуванням ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, внесені до Єдиного державного реєстру (в т.ч. про місцезнаходження юридичної особи), вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. З огляду на норму ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої, у разі повернення поштового відправлення з незалежних від суду причин вважається, що така повістка вручена належним чином. У встановлений строк заперечень чи пояснень відповідача щодо даного адміністративного позову до суду не надходило.

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідач - ТзОВ «Водний світ Карпат» 14.09.2005 р. зареєстроване Сколівською районною державною адміністрацією Львівської області як юридична особа за адресою: 82632, Львівська область, Сколівський район, с. Тухля, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний номер - 33704282.

Відповідач - ТзОВ «Водний світ Карпат» 21.09.2005 року узятий на облік в ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС, як платник податків за № 176, що підтверджується довідкою від 19.11.2012 року № 254/29-025 про взяття на облік платника податків (форма № 4-ОПП).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Щодо податкового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб.

У відповідності до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України, такий регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями ст. 8 Податкового кодексу України визначено види податків та зборів

Так, п. 8.1. ст. 8 вказаного вище кодексу передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України).

Нормою п.п. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних податків належить, зокрема, плата за землю.

У відповідності до п. 14.1.72. ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІ Податкового кодексу України визначено порядок регулювання відносин, що виникають у сфері справляння податку - плата за землю.

Положеннями ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У відповідності до норми ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Нормою ст. 287 Податкового кодексу України визначені строки сплати плати за землю.

Так, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

У відповідності до припису норми п.287.3 ст. 287 вищезазначеного Кодексу встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2009 р. ТзОВ «Водний світ Карпат» подано до органів ДПІ у Сколівському районі Львівської області ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 820, згідно якої, сума самостійно визначеного податкового зобов'язання за 2009 р. становить 14 777,66 грн.

25.02.2012 року органами ДПІ у Сколівському районі Львівської області на підставі Акта № 0018/15-0/33704282 від 19.02.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000611510/0, згідно якого сума грошового зобов'язання по платежу «земельний податок з юридичних осіб» становить 3 694,43 грн. (штрафні санкції).

Щодо податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 08.04.2012 р. у ТзОВ «Водний світ Карпат» існує заборгованість за платежем «податок на прибуток» в сумі 1 190,00 грн., що підтверджується податковим повідомленнями-рішеннями: № 00000371500 від 10.06.2011 р., згідно якого сума грошового зобов'язання становить 170,00 грн. та № 0000601500 від 16.09.2011 р., яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1 020,00 грн.

Як вбачається з припису норми ст. 14.1.137 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені кодексом.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Положеннями п.п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

В порядку п.59.3. ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно п.57.1. ст.57 Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача, на виконання пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» направлялись перша податкова вимога форми «Ю1» від 24.03.2008 року № 1/48 на суму 2 847,20 грн. (основний платіж - 2 821,62 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25,58 грн.) та друга податкова вимога форми «Ю2» від 06.02.2009 р. № 2/1 на суму 38 123,82 грн. (основний платіж), які отримані відповідачем.

Згідно Розрахунку заборгованості ТзОВ «Водний світ Карпат» вбачається, що станом на 08.04.2013 р. у відповідача рахується заборгованість в сумі 22 489,37 грн., а саме: за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб» в розмірі 18 472,09 грн., за платежем «податок на прибуток» - в розмірі 1 190,00 грн. та пеня - 2 827,28 грн.

Відповідно до Податкового Кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України - орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власність, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Положеннями п. 95.3 ст.95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунку платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до п.20.1.18 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням того, що сума податкового зобов'язання в розмірі 22 489,37 грн. станом на дату розгляду справи набула статусу податкового боргу, беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу з плати за землю в сумі 22 489,37 грн.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути кошти з банківських рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний світ Карпат» на користь бюджету в сумі 22 489 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят десять) грн. 37 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 квітня 2013 року.

Суддя Мричко Н.І.