Постанова

від 02.10.2012 по справі 2а-1087/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2012 р. (17:09) Справа №2а-1087/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримхліб"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представник позивача - Потапенко Б.П.,

представник відповідача - Мельник І.А.

Обставини справи. До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось Публічне акціонерне товариство "Кримхліб" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2012 року № 0000084001.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 16.01.2012 року 0000084001, яким необґрунтовано збільшено ПАТ "Кримхліб" грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 298377,00 грн., у т.ч. 198918,11 грн. основного платежу і 99459,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кримхліб" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 00381580), про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач знаходиться на податковому обліку як платник податків у СДПІ ВПП у м. Сімферополі з 01.02.1996 року за № 60442, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість в СДПІ ВПП у м. Сімферополі, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100339427.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданою Головним управлінням статистики в АР Крим позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 15.81.0 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; 85.11.3 Діяльність санаторно - курортних закладів; 92.72.0 Інші види рекреаційної діяльності; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

З 12.12.2011 року по 23.12.2011 року СДПІ ВПП у м. Сімферополі проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Кримхліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Батон і К" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 30.12.2011 року № 502/40-01/00381580 (а.с. 7-21).

Актом перевірки СДПІ ВПП у м. Сімферополі від 30.12.2011 року угоди ПАТ «Кримхліб», укладені з ПП «Батон і К» визнані нікчемними, оскільки ПП «Батон і К» не отримувало товари (послуги) у зв'язку з відсутністю у нього основних фондів, у т.ч. транспортних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, що унеможливлює фактичне здійснення господарських операцій.

Перевіркою встановлено завищення ПАТ "Кримхліб" податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 198918,11 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.01.2012 року № 0000084001 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем на суму 198918,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 99459,06 грн. (а.с. 6).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки суд зазначає наступне.

Оцінюючи правомірність прийнятого рішення суд керувався критеріями, закріпленими частиною 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації своїх дискреційних владних функцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Приписами Податкового кодексу України передбачено порядок проведення перевірок платників податків та оформлення результатів виїзних документальних перевірок.

Відповідно до ст. 75 ПК України встановлено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Між ПП "Батон і К" (Виконавець) та ПАТ "Кримхліб" (Замовник) укладений договір про надання посередницьких послуг від 30.07.2010 року № 1ПР, предметом якого є виконання посередницьких послуг по просуванню товарів, вироблених Замовником, на внутрішньому ринку України, особливо на території АР Крим, на умовах ексклюзивності (а.с. 22-25).

Згідно з п. 1.2 Договору за вчинення юридичних дій, що є предметом Договору, Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю плату в розмірі, визначеному в додатковій угоді, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк не пізніше 30 календарних днів з місяця надання послуг.

Відповідно до наданої позивачем додаткової угоди від 29.04.2011 року № 8 Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю плату в розмірі 15% від суми товарів, які він зможе реалізувати протягом місяця.

Згідно з довідкою про обсяг хлібобулочних виробів, реалізованих ПП «Батон і К» у липні 2011 року Виконавцем були реалізовані хлібобулочні вироби, придбані у Замовника на загальну суму 2678124,34 грн. (а.с. 27).

Згідно з додатковою угодою від 29.04.2011 року № 8 винагорода Виконавця за реалізацію продукції ПАТ «Кримхліб» складає 401718,65 (2678124,34 х 15%).

Фактичне надання Виконавцем у липні 2011 року посередницьких послуг, що є предметом зазначеного договору на суму 401718,64 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 66953,11 грн. підтверджується наданими ПАТ «Кримхліб» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: актом здачі - приймання робіт від 31.07.2011 року № 8/11 (а.с. 26), податковою накладною від 31.07.2011 року № 17 на загальну суму 401718,64 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 66953,11 грн. (а.с. 28).

Оплата придбаних у липні 2011 року у ПП «Батон і К» посередницьких послуг здійснена шляхом взаємозаліку: згідно Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.07.2011 року між ПП "Батон і К" та ПАТ "Кримхліб" (а.с. 29).

ПАТ "Кримхліб" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 401718,64 грн. перед кредитором ПП "Батон і К" за договором № 1ПР від 30.07.2010 року, а ПП "Батон і К" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 401718,64 грн. перед кредитором ПАТ "Кримхліб" за договором № 06-377/11 від 01.01.2011 року. Оскільки зустрічні вимоги є рівними, грошові зобов'язання за вказаними договорами цією Угодою припиняються в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджено, що між ПП «Батон і К» (Продавець) та ПАТ "Кримхліб" (Покупець) укладений договір на поставку продукції від 01.12.2010 року, предметом якого є поставка продовольчих товарів (цукор, родзинки, фундук, мигдаль) в кількості та асортименті згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 30-31).

Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції встановлюється в накладних. Оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту надходження продукції на склад покупця (п. 3.1 Договору). Згідно з п. 4.1 Договору поставка здійснюється транспортними засобами Продавця.

Фактичне виконання Продавцем зазначеного договору підтверджується наданими ПАТ «Кримхліб» первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковими накладними від 01.07.2012 року № 01/07-001 на загальну суму 140250,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 23375,00 грн. (а.с. 33), від 05.07.2011 року № 05/07-001 на загальну суму 98700,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16450,00 грн. (а.с. 34), від 06.07.2011 року № 06/07-0001 на загальну суму 94500,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15750,00 грн. (а.с. 35), від 12.07.2012 року № 12/07-0001 на загальну суму 103400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 17233,33 грн. (а.с. 36), від 15.07.2011 року № 15/07-0001 на загальну суму 55980,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9330,00 грн. (а.с. 37), від 20.07.2011 року № 20/07-0001 на загальну суму 187000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 31166,67 грн. (а.с. 38), від 22.07.2011 року № 22/07-0001 на загальну суму 37400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6233,33 грн. (а.с. 39), від 28.07.2011 року № 28/07-0001 на загальну суму 74560,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 12426,67 грн. (а.с. 40), податковими накладними від 01.07.2011 року № 1 на загальну суму 140250,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 23375,00 грн. (а.с. 41), від 05.07.2011 року № 2 на загальну суму 98700,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 16450,00 грн. (а.с. 42), від 06.07.2011 року № 3 на загальну суму 94500,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 15750,00 грн. (а.с. 43), від 12.07.2011 року № 4 на загальну суму 103400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 17233,33 грн. (а.с. 44), від 15.07.2011 року № 5 на загальну суму 55980,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9330,00 грн. (а.с. 45), від 20.07.2011 року № 6 на загальну суму 187000,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 31166,67 грн. (а.с. 46), від 22.07.2011 року № 7 на загальну суму 37400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 6233,33 грн. (а.с. 47), від 28.07.2011 року № 8 на загальну суму 74560,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 12426,67 грн. (а.с. 48).

Згідно з дослідженими первинними документами в липні 2011 року ПП «Батон і К» поставлено на адресу ПАТ «Кримхліб» цукор на загальну суму 791790,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 131965,00 грн.

Оплата придбаного у липні 2011 року у ПП «Батон і К» цукру була здійснена шляхом взаємозаліку: згідно Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.07.2011 року між ПП "Батон і К" та ПАТ "Кримхліб" (а.с. 29).

ПАТ "Кримхліб" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 791790,00 грн. перед кредитором ПП "Батон і К" за договором № 1П від 01.12.2010 року, а ПП "Батон і К" є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 791790,00 грн. перед кредитором ПАТ "Кримхліб" за договором № 06-377/11 від 01.01.2011 року. Оскільки зустрічні вимоги є рівними, грошові зобов'язання за вказаними договорами цією Угодою припиняються в повному обсязі.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання ПАТ "Кримхліб" товарів та отримання посередницьких послуг за договорами із ПП "Батон і К".

Таким чином, дослідженими документами бухгалтерського обліку ПАТ "Кримхліб" підтверджується реальне здійснення господарських операцій по виконанню договорів, укладених із ПП «Батон і К» від 30.07.2010 року № 1ПР та від 01.12.2010 року № 1П.

Отримавши від ПП "Батон і К" зазначені податкові накладні позивач включив відображені в них суми ПДВ до складу податкового кредиту у липні 2011 року на суму 198918,11 грн., що відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи викладене судом встановлено, що у ПАТ «Кримхліб» наявні всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту за липень 2011 року в сумі 198918,11 грн.

Суд зауважує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, висновки суду ґрунтуються на практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст. 9 КАС України є частиною національного законодавства України.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судово - економічної експертизи від 12.09.2012 року № 44/12 щодо необґрунтованості висновків акту перевірки Спеціалізованої ДПІ ВПП в м. Сімферополі від 30.12.2011 року № 502/40-1/00381580.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень відповідача щодо нікчемності операцій, суд зазначає наступне.

Актом перевірки СДПІ ВПП у м. Сімферополі від 30.12.2011 року угоди ПАТ «Кримхліб», укладені з ПП «Батон і К» визнані нікчемними, оскільки ПП «Батон і К» не отримувало товари (послуги) у зв'язку з відсутністю у нього основних фондів, у т.ч. транспортних засобів, виробничих потужностей та трудових ресурсів, що унеможливлює фактичне здійснення господарських операцій, зокрема, з ПАТ «Кримхліб».

Частинами 1,5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

При цьому, відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення частин 1,5 ст. 203 ЦК України не є безумовною підставою визнання правочину нікчемним, а є лише підставою для визнання його недійсним.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Ця норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини без посередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Суду не надано доказів звернення до суду з метою визнання вказаних правочинів недійсними.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Доказів щодо вжиття вище перелічених заходів органами державної податкової служби суду не надано. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків кримінальних справ не розпочато, вироків суду не прийнято за результатами розгляду таких справ в судовому порядку, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані, інших доказів суду під час розгляду справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з п. 1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач відповідно до заявлених вимог просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2012 року № 0000084001.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2012 року № 0000084001.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

У судовому засіданні 02.10.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 04.10.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 16.01.2012 року № 0000084001.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Кримхліб" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн. шляхом безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.