Ухвала

від 09.04.2013 по справі 2а-1670/7896/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-1670/7896/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача - Шапошника Р.Ф., відповідача - Біланенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7896/12

за позовом Дочірнього підприємства "Укрмедіа - Кременчуг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство "Укрмедіа-Кременчуг" (далі по тексту - ДП "Укрмедіа-Кременчуг", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 року № 0004161502/1217.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7896/12 адміністративний позов Дочірнього підприємства "Укрмедіа-Кременчуг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 20.08.2012 року № 0004161502/1217.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Укрмедіа-Кременчуг" (ідентифікаційний код 31847483) витрати зі сплати судового збору в розмірі 148 грн. 97 коп. (сто сорок вісім гривень 97 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, ненадання належної оцінки доказам у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7896/12 та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ДП "Укрмедіа-Кременчуг".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.1 ст.86, ст.159 КАС України. Стверджує про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 9 931,1 грн. по нікчемній угоді, оскільки не підтверджено належними первинними документами факт здійснення господарської операції з ТОВ Оскар УА по придбанню ТМЦ у останнього. Крім того, зазначив, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.201.11 ст.201 ПК України,

З посиланням на акт документальної позапланової виїзної перевірки декларацій з ПДВ від 01.06.2012 року № 1577/15-322/33989134 за період квітень 2010р. - січень 2012р. по підприємству ТОВ Оскар УА зробив висновок про неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, що, на думку відповідача, є свідченням нікчемності правочину між ДП "Укрмедіа-Кременчуг" та ТОВ Оскар УА . Враховуючи вищевикладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 року № 0004161502/1217 про збільшення позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ на суму 9 931,1 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4965,55 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги, з підстав, викладених в останній, підтримав, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснив перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "Оскар УА" за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом від 30.07.2012 року № 2546/15-222/31847483.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за грудень 2011 року в розмірі 9931,10 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 року № 0004161502/1217, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 14896,65 грн.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Приймаючи рішення про задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту у розмірі 9931,10 грн., у зв'язку із чим включення позивачем ПДВ до податкового кредиту за грудень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ "Оскар УА" є правомірним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок Кременчуцької ОДПІ про нікчемність правочину між ДП "Укрмедіа-Кременчуг" та ТОВ Оскар УА , як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, за твердженням податкового органу, дані наведені в декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року про обсяги податкового кредиту та податкового зобов'язання є недійсними.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у грудні 2011 року було включено до складу податкового кредиту суми за результатами відносин з ТОВ Оскар УА в розмірі 9931,10 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за грудень січень 2011 року, виникли після 01.01.2011 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично сплачені і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції що 21.12.2011 року між ДП "Укрмедіа-Кременчуг" (Покупець) та ТОВ "Оскар УА" (Постачальник) укладено договір поставки № 2112106, у відповідності до якого Продавець зобов'язувався передати в погоджені строки у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товари (а.с.21, 22).

На виконання п.2 умов договору відповідно до виписаних рахунків-фактури № 21/12/02 від 21.12.2011р. на загальну суму - 49980,96 грн., у т.ч. ПДВ - 8330,16 грн. та № 22/12/02 від 22.12.2011 року на загальну суму - 9605,64 грн., у т.ч. ПДВ - 1600,94 грн. ТОВ "Оскар УА" здійснило поставку товару (пластикові листи в асортименті, оргскло, плівка, пластиковий профіль, клей, лист оцинкований, прожектор, лампа, брус), що підтверджується відповідними видатковими накладними № 21/12/02 від 21.12.2011р., № 22/12/02 від 22.12.2011р. (а.с. 23, 24, 26, 27).

Зобов'язання по оплаті вартості товару були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно банківських виписок (а.с.30).

Транспортування товару здійснювалось власним транспортом Покупця, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та письмовими поясненнями директора (а.с.103, 104).

Товар отримувався на підставі довіреностей № 64 від 21.12.2011р. та № 69 від 22.12.2011р. безпосередньо директором ДП "Укрмедіа-Кременчуг" Пономарчук О.М., про що свідчать підписи на видаткових накладних.

Колегією суддів встановлено, що за правилом першої події на суму оплаченого товару, ТОВ "Оскар УА" видало ДП "Укрмедіа-Кременчуг" належним чином оформлені податкові накладні № 35 від 21.12.2011 року на загальну суму 49980,96 грн. в т.ч. ПДВ - 8330,16 грн. та № 38 від 22.12.2011 року на загальну суму 9605,64 грн. в т.ч. ПДВ - 1600,94 грн. (а.с.25, 28).

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена ДП "Укрмедіа-Кременчуг" до суми податкового кредиту за грудень 2011 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за грудень 2011 року в сумі ПДВ - 9931,10 грн.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що податкові накладні отримані від ТОВ "Оскар УА" № 35 від 21.12.2011 року та № 38 від 22.12.2011 року оформлені з порушенням вимог положень п. 201.1 ПКУ та п.1 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011, № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. № 1333/20071 (далі по тексту - Порядок) а саме, підписані ОСОБА_4 та скріплені печаткою ТОВ Оскар УА , з огляду на наступне.

Так, виходячи зі змісту ч.2 п.201.1. ст..201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. (п.201.2 ст.201 ПК України).

Слід відмітити, що за змістом вказаної норми права та Порядку підпис не встановлений законом як обов'язковий реквізит податкової накладної.

Дослідивши зміст вказаних податкових накладних колегією суддів встановлено, що податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені вищенаведеною нормою права, заповнені ТОВ Оскар УА - особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, що відповідає п.1 Порядку.

Наданою до матеріалів справи копією наказу ТОВ Оскар УА № 14-к/2 від 04.01.2011 року (а.с.138) підтверджено повноваження ОСОБА_4 щодо виписки податкових накладних по ТОВ Оскар УА з 04.01.2011 року.

Податкові накладні № 35 від 21.12.2011 року та № 38 від 22.12.2011 року містять відбиток круглої печатки платника податків який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну.

Колегія суддів зауважує, що підписання податкових накладних іншою особою, ніж та, що наділена правом підпису від імені підприємства, за наявності в накладних всіх обов`язкових реквізитів та відбитку печатки підприємства-постачальника, не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки, у розумінні пунктів 1-6 Порядку та ст.201 Податкового кодексу України постачальником-платником податку є не посадова особа підприємства, а саме підприємство як юридична особа.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Отриманий товар був оприбуткований на склад, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 201(а.с.31).

Подальше внутрішньогосподарське переміщення та використання у господарській діяльності підтверджується наданими до матеріалів справи копіями накладних на внутрішнє переміщення та актами списання по рахунку 23 Виробництво ( а.с.89, 90, 100-102).

Колегією суддів встановлено, що товар, придбаний за вказаним договором на підставі вищезазначених податкових та видаткових накладних, був використаний Позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшого виготовлення з отриманих від ТОВ Оскар УА ТМЦ рекламної продукції в межах виконання договору від 09.09.2011 року, укладеного з ТОВ Єристівський ГОК та договору від 14.12.2011 року, укладеного з ПАТ КБ Приватбанк (а.с.86-88, 91-99).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарська операція з придбання у ТОВ Оскар УА ТМЦ повністю підтверджені первинними документами, оформленими належним чином у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні позивачем господарської операції з ТОВ Оскар УА мав місце зв'язок між фактом придбання ТМЦ, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому мала місце господарська мета - товар був придбаний для використання у господарській діяльності позивача - для подальшої реалізації та виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання. При цьому, за наслідками спірного правочину позивачем отримано прибуток.

Отже, відбулась зміна активів ДП "Укрмедіа-Кременчуг" в позитивному контексті.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складати податкові накладні.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Оскар УА" здійснено 27.01.2012 року, тобто після завершення господарських відносин із позивачем.

Щодо твердження відповідача про недекларування ТОВ "Оскар УА" податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, що виникли за результатами господарських відносин з позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, в зв'язку з чим притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не особа, яка була іншою стороною по договору.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення ДП "Укрмедіа-Кременчуг" норм Цивільного кодексу України без вказівки на те, яким саме чином, якими діями або бездіяльністю позивача було порушено ці норми, не наведено конкретних первинних документів, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про нікчемність укладеної угоди.

Таким чином, твердження відповідача про намір ДП "Укрмедіа-Кременчуг" безпідставно отримати податкову вигоду за рахунок укладення спірної угоди з ТОВ "Оскар УА" є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання відповідача на акт документальної позапланової виїзної перевірки декларацій з ПДВ від 01.06.2012 року № 1577/15-322/33989134 за період квітень 2010р. - січень 2012р. по підприємству ТОВ Оскар УА зробив висновок про неможливість реального здійснення вказаним контрагентом позивача фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, що, на думку відповідача, є свідченням нікчемності правочину між ДП "Укрмедіа-Кременчуг" та ТОВ Оскар УА колегія суддів вважає такими, що не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угоди між позивачем та вказаним його контрагентом, оскільки, по-перше, вказаний акт складено пізніше, ніж відбулися господарські операції за спірним договором (грудень 2011 року), та, по-друге, такий висновок не підтверджений жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту товару, невикористання придбаного товару в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо).

Відповідно до презумпції правомірності правочину, закріпленій у ст.204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

На момент укладення та виконання спірних угод вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, та відповідно до п. 4 ст. 91 ЦК України мали повний обсяг цивільної дієздатності, в тому числі й на укладення спірних угод з позивачем.

Крім того, відповідно до ст.216 Цивільного Кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, у т.ч. й органами державної податкової служби, зазначеними у абз.1 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" за умови дотримання ч.5 ст.216 Цивільного Кодексу України. Тобто, ДПІ в спірних правовідносинах, всупереч наведеній нормі права застосовувала наслідки недійсності нікчемного на її думку правочину самостійно, а не звернулась з цією вимогою до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що правочин між вказаними контрагентами не може бути визнаний нікчемним.

Колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Отже, порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ДП "Укрмедіа-Кременчуг") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене, висновок відповідача про порушення ДП "Укрмедіа-Кременчуг" п.п.1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відповідає фактичним обставинам справи та є наслідком довільного тлумачення податковим органом норм ПК України.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем у спірних правовідносинах було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 9931,1 грн. по реальній господарській операції, повністю підтвердженій відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із отриманням ТМЦ від ТОВ Оскар УА .

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесеного спірного рішення належним чином не довів.

За таких обставин, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.08.2012 року № 0004161502/1217 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, встановлений Податковим кодексом України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7896/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 р.