Рішення

від 17.04.2013 по справі 904/1895/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.13р. Справа № 904/1895/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник", м. Тетіїв, Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДИС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення 51 134,80 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Гаврилець О.В. - представник ( дов. від 25.03.2013р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення на свою користь основного боргу в розмірі 40 470, 00 грн., штрафу в розмірі 8 094,00 грн., пені в розмірі 2300,75 грн., 3% річних в розмірі 187,51 грн. та збитків від інфляції в розмірі 80, 94 грн., згідно договору поставки № 50 від 23.10.2012 року (надалі "Договір").

17.04.2013 року від позивача до суду надійшли:

- заява про зменшення позовних вимог, в частині стягнення пені, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1760,45 грн. Заяву прийнято судом;

- заява про збільшення позовних вимог, в частині стягнення 3% річних, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 352,09 коп. Заяву прийнято судом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

06.03.2013 року одночасно з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить: накласти арешт на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДИС".

Суд відмовив в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року).

Судові засідання відбувались 26.03.2013 року, 17.04.2013 року. Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 669726 та договору поставки № 50 від 23.10.2012 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРДИС" (Покупець) укладено договір поставки №50.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та оплатити його.

Згідно п.2.2. Договору датою поставки вважається дата отримання товару покупцем.

Кількість, якість, асортимент, комплектність та ціна кожного виду товару вказується в накладних на кожну партію товару (п.3.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару, що підтверджується: видатковою накладною №599 від 30.11.2012 року на суму 21 070,00 грн., та видатковою накладною №662 від 20.12.2012 року на суму 19 400,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за отриману продукцію згідно накладних.

Згідно п.4.2. Договору плата за партію товару здійснюється з відстрочкою 21 календарний день.

У ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п.4.2 Договору зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач повинен був виконати: по видатковій накладній №599 від 30.11.2011 року - до 21.12.2012 року; по видатковій накладній №662 від 20.12.2012 року - до 10.01.2012 року .

За поставлений товар відповідач не розрахувався, сума боргу, за розрахунками позивача, складає 40 470,00грн.

Доказів оплати заборгованості в сумі 40 470,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Отже, факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, матеріалами справи встановлено .

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України).

В п.5.2. Договору зазначено, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та штраф від простроченої суми проплати у розмірі 20%, а також пеню у розмірі 0,1% за кожень день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 року, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вимог чинного законодавства, за несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню, загальна сума якої складає 1760,45 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем відповідно до п. 5.4. Договору, здійснено нарахування штрафу в розмірі 8 094,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано збитки від інфляції в розмірі 80, 94 грн. та 3% річних від суми простроченої заборгованості, розмір яких складає 352,09 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРДИС" (50048, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Тягова Підстанція, 18, код ЄДРПОУ 36876681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 69, код ЄДРПОУ 36178864) основний борг в розмірі 40 470, 00 грн., штраф в розмірі 8 094,00 грн., збитки від інфляції в розмірі 80, 94 грн., пеню в розмірі 1760,45 грн., 3% річних в розмірі 352,09 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено ____

Суддя Я.С. Золотарьова