Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а-16666/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2013 року 11:08 № 2а-16666/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства Дестені до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 р. № 0000072360 та № 0000082360 представники сторін:

від позивача: Старіков А.В. (довіреність № б/н від 24.10.2012 р.)

від відповідача: Марченко Р.В. (довіреність № 6/10-015 від 02.01.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 21.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Дочірнє підприємство Дестені звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 р. № 0000072360 та № 0000082360.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-16666/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2012 р. було зупинено провадження у справі № 2а-16666/12/2670 до набрання законної сили судовим рішенням в пов'язаній (аналогічній) справі № 2а-7721/12/2670 (ухвала про залишення позовної заяви без розгляду), що розглядається Київським апеляційним адміністративним судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 р. за клопотанням позивача було поновлено провадження у справі № 2а-16666/12/2670 зважаючи на набрання законної сили судовим рішенням в пов'язаній (аналогічній) справі № 2а-7721/12/2670 (ухвала про залишення позовної заяви без розгляду).

В судовому засіданні 21.03.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.01.2012 р. № 0000072360 та № 0000082360.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ДП Дестені вимог п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст.14 та п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135; п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756- VІ (із змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення по податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 328 378 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2011 року в сумі 328 378 грн., а також п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14 та п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135; п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756- VІ (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37 773 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2011 року в сумі 37 773 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 21.03.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну планову перевірку Дочірнього підприємства Дестені з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 10.01.2012 року № 9/1-23-60-32667072, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст.14 та п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135; п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756- VІ (із змінами та доповненнями), щодо завищення від'ємного значення по податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 328 378 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2011 року в сумі 328 378 грн., а також п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14 та п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135; п. 150.1 ст. 150 та п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756- VІ (із змінами та доповненнями), щодо заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 37 773 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2011 року в сумі 37 773 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000072360 від 24.01.2012 р., згідно з яким позивачу визначено основний платіж з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 37 773,00 грн.;

- № 0000082360 від 24.01.2012 року, згідно якого позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 328 378,00 грн.

Однак, не погоджуючись із такими податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 24.01.2012 р. № 0000072360 та № 0000082360, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як встановлено в Акті перевірки від 10.01.2012 року № 9/1-23-60-32667072, підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами спростовано позивачем, на порушення вимог п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, позивач ДП Дестені до складу інших доходів в перевіряємому періоді не включило суми кредиторської заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності на загальну суму 203 390 грн., у тому числі по контрагентах:

- ПП Кожпром (код за ЄДРПОУ 35359289) в сумі 103 321,07 грн. Відповідно до контракту від 19.08.2008 року № ДГ-19-08/1 ПП Кожпром (Продавець) поставив товар ДП Дестені (Покупець) на загальну суму 1 760 220 грн. з ПДВ. У вересні 2008 року Покупець перерахував Продавцю за поставлений товар 1 656 898,93 грн. Таким чином, станом на 30.09.2011 року у контрагента ПП Кожпром по вищезазначеному контракту рахується кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 103 321,07 грн.;

- ПП Кожпром (код за ЄДРПОУ 35359289) в сумі 98 366,57 грн. Відповідно до договору від 30.05.2008 року № ДГ-30-05/1 ПП Кожпром (Продавець) поставив товар ДП Дестені (Покупець) на загальну суму 1 676 400 грн. з ПДВ. У вересні 2008 року Покупець перерахував Продавцю за поставлений товар 1 422 740,17 грн. та у жовтні 2008 року 155 293,26 грн. Таким чином, станом на 30.09.2011 року у контрагента ПП Кожпром по вищезазначеному договору рахується кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 98 366,57 грн.;

- ПП Літокс (код за ЄДРПОУ 34929977) в сумі 1 702,00 грн. Відповідно до договору комісії від 30.05.2008 року № 05/30-1 ПП Літокс надало послуги ДП Дестені на загальну суму 1 702,00 грн. з ПДВ. Станом на 30.09.2011 року у контрагента ПП Літокс по вищезазначеному договору рахується кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 1 702,00 грн.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VІ, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

- заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно вимог п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до даних бази система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України :

- ПП Кожпром (код за ЄДРПОУ 35359289) знаходилося на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси, станом на 30.09.2011 року має стан платника - припинено (ліквідовано, закрито) , скасована державна реєстрація від 03.12.2010 року за № 15561170012029168, анульовано свідоцтво платника ПДВ 25.11.2010 року, знято з обліку від 25.11.2010 року за № 7/382-10-3857;

- ПП Літокс (код за ЄДРПОУ34929977) знаходилося на обліку у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, станом на 30.09.2011 року має стан платника - припинено, але не знято з обліку , скасована державна реєстрація від 17.12.2010 року за № 15561170009025917, анульовано свідоцтво платника ПДВ 09.11.2010 року, знято з обліку від 09.11.2010 року за № 7/388-10-3930.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується висновок контролюючого органу стосовно того, що позивачем у перевіряємому періоді було неправомірно не включено до складу прибутку суми кредиторської заборгованості по контрагентах ПП Кожпром та ПП Літокс в загальному розмірі 203 390 грн., а отже внаслідок зазначеного було також неправомірно збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та тим самим порушено наведені норми Податкового кодексу України.

Зважаючи на таке, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000072360 від 24.01.2012 р., яким позивачу визначено основний платіж з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 37 773,00 грн., за вчинені порушення вимог п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, які виявилися у не включенні до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності на загальну суму 203 390 грн.

Щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000082360 від 24.01.2012 року, яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 328 378,00 грн., суд вважає, що таке рішення податкового органу підлягає частковому скасуванню, зважаючи на таке.

Згідно роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 13.09.2012 р. № 2019/12/13-12, при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, судам у відповідних випадках варто досліджувати обставини формування сум від'ємного значення, задекларованого платниками податків. При цьому необхідно дати оцінку обґрунтованим належними доказами доводам податкового органу, які заперечують достовірність даних податкового обліку щодо формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Зокрема, може заперечуватися реальний характер господарських операцій платника податків, наслідком яких стало утворення збитків, також можуть бути наведені доводи щодо неправомірного застосування платником податків окремих норм, які регулюють справляння податку на прибуток, наприклад щодо відображення у складі валових витрат курсових різниць тощо.

На деяких обставинах, що можуть вказувати на відсутність реального характеру господарських операцій, за результатами яких сформовано дані податкового обліку, наголошено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11.

У разі встановлення обставин, що свідчать про відсутність реального характеру операцій платників податків, які спричинили виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, відповідні суми повинні бути виключені зі складу витрат, що враховувалися в розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не було враховано положення податкового законодавства щодо неправомірності відображення в податковій звітності результатів вчинення збиткових операцій (негосподарської діяльності в розумінні кодексу та Закону України про прибуток).

Так, виходячи із змісту пункту 1.32 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу.

Формування валових витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток) в результаті провадження діяльності, що не містить ознак господарської, тобто не направлена на отримання доходу, суперечить положенням податкового законодавства.

Зазначене зокрема підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки.

Валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою (постанова Верховного Суду України від 25.03.2008 р. № 08/39).

Також, у постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 р. № 10/08 зазначено, що Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію, що пункт 5.1 Закону про прибуток повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону.

Так, у постановах від 10 червня 2008 року, 1 вересня 2009 року (справи № 21-2044во07, № 21-496во09 відповідно) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, та які використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Зважаючи на викладене, при передачі позивачем у суборенду нежитлових приміщень, отриманих в оренду від ТОВ Фактор Капітал за договором 01/04/08-ФК-Д, ДП Дестені повинно було отримувати від такої господарської діяльності відповідний дохід (прибуток), а саме: сума отриманих коштів від здачі об'єкта в суборенду повинна була перевищувати суму платежу за договором оренди, що мало сплачувати ДП Дестені на користь орендодавця ТОВ Фактор Капітал .

Посилання позивача на те, що в даному випаду суборендні платежі були меншими ніж орендні зобов'язання, що не давало змоги перекривати орендні зобов'язання перед орендодавцем ТОВ Фактор Капітал , а тому прибутку від здійснення такої (єдиної) діяльності позивач не отримував, суд до уваги прийняти не може, оскільки чинним законодавством чітко передбачено здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання з метою отримання прибутку, проте не свідомого отримання збитків, що відповідно ставить під сумнів доцільність таких господарських операцій та вказує на їх спрямованість для отримання податкової вигоди, що відповідно завдає шкоди Державному бюджету.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем в перевіряємому періоді протиправно включалося до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток збитки отримані від завідомо збиткових господарських операцій, а саме внаслідок здачі у суборенду нежитлових приміщень, отриманих в оренду від ТОВ Фактор Капітал за договором 01/04/08-ФК-Д, ДП Дестені , за ціною нижчою ніж сплачувалася орендодавцю таких приміщень ТОВ Фактор Капітал .

Таким чином, в даному випадку оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000082360 від 24.01.2012 року суд вважає правомірним в частині визначення позивачу суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 25 441 грн. за 2 кв. 2011 р. та 13 718 грн. за 3 кв. 2011 р. (всього в сумі 39 159 грн.), внаслідок включення останнім до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток збитків, отриманих від завідомо збиткових господарських операцій, що не узгоджується з вимогами чинного податкового законодавства.

Крім того, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та норми наведеного законодавства України, суд вважає також правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000082360 від 24.01.2012 року в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 203 390 грн., яка, як було зазначено вище не була включена до складу інших доходів, як сума кредиторської заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, що відповідно є порушенням вимог п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України.

Протилежного позивачем в судовому засіданні доведено не було.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Починаючи з II кварталу 2011 року, до доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Так, оскільки в першому кварталі 2011 року позивач включив до складу валових витрат від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 податкового року, то сума такого від'ємного значення відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України підлягала включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснювався з урахуванням від'ємного значення, отриманого позивачем за перший квартал 2011 року.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що позивач, керуючись вимогами п. 6.1 статті 6 Закону №334/94-ВР, правомірно включив до складу валових витрат 1 кварталу 2011 р. від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього 2010 податкового року саме в сумі 85 829 грн., оскільки сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 39 159 грн. формувалася з результатами збитків, отриманих від завідомо збиткових господарських операцій, а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 203 390 грн. формувалася як кредиторська заборгованість, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що враховуючи наявні у справі докази та норми чинного законодавства, зазначене податкове повідомлення-рішення № 0000082360 від 24.01.2012 року є винесеним правомірно в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 39 159 грн. (збитки, отримані від завідомо збиткових господарських операцій) та 203 390 грн. (сума кредиторської заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності), та відповідно є протиправним в частині суми 85 829 грн., відносно якої з наявних у справі доказів не вбачається порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зважаючи на таке, наявні у справі докази та норми наведеного вище законодавства, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000082360 від 24.01.2012 року в частині зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 85 829 грн., що було сформоване позивачем за результатами господарської діяльності попереднього податкового періоду 2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000072360 від 24.01.2012 р. повністю, та № 0000082360 від 24.01.2012 року, в частині визначення позивачу суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 39 159 грн. та 203 390 грн.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000082360 від 24.01.2012 року, в частині визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 85 829 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не заявляв вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000082360 від 24.01.2012 року в частині визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 85 829 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 26.03.2013 р.