Рішення

від 11.04.2013 по справі 910/4491/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4491/13 11.04.13

За позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства Вітал-А

про звільнення земельної ділянки

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від прокуратури: Немикіна А.А. - представник за посвідченням

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Приватне підприємство Вітал-А звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0, 1 га за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2013 було порушено провадження у справі № 910/4491/13, розгляд справи було призначено на 28.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, а також з метою виконання учасниками судового процесу вимоги суду, розгляд справи було відкладено до 11.04.2013.

В судовому засіданні 11.04.2013 представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування поданого в інтересах держави позову прокурор наголошує на тому, що відповідачем здійснюється використання земельної ділянки загальною площею 0, 1 га за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва без документів, що посвідчують право власності, оренди або користування земельною ділянкою, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України , що суперечить ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України , що на думку прокурора є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан.

Позивач та відповідач своїх представників у судові засідання 28.03.2013 та 11.04.2013 - не направили, вимоги ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надали. Про проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавали. Також, суд зазначає про те, що позивач та відповідач не були обмежені у своїх процесуальних правах щодо надання письмових пояснень/відзиву та витребуваних документів через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України , право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України , господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК ), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам від 23.03.2012 № 7.

Судом встановлені наступні обставини.

14.02.2013 посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в м. Києві було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 34/023, відповідно до якого за результатами обстеження земельної ділянки за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва , встановлено, що вказану земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га самовільно використовує Приватне підприємство Вітал-А під розміщення площадки з продажу автомобілів. Документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою в тому числі на умовах оренди передбачені ст. 126 Земельного кодексу України у ПП Вітал-А - відсутні.

Судом встановлено, що відповідачем Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 34/023 від 14.02.2013 - отримано, про що свідчить підпис відповідача про його отримання.

14.02.2013 посадовою особою Державної інспекції сільського господарства в м. Києві на підставі проведеної перевірки та на підставі зафіксованих порушень у Акті перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А 34/023 від 14.02.2013, складено протокол про адміністративне порушення № 4 від 14.02.2013, відповідальність за яке встановлено ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення , та було винесено припис № П 34/023 про усунення відповідачем порушень земельного законодавства шляхом звільнення у 30-ти денний термін самовільно зайняту земельну ділянку за адресою проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва, які відповідач, в особі директора Короля Віталія Миколайовича, отримав, про що свідчить його підпис в наведеному протоколі.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, враховуючи те, що відповідачем не було звільнено земельну ділянку за адресою проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва, прокуратура Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради просить суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за вищенаведеною адресою.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ" , місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду, а органом, який уповноважений здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві , є Державна інспекція сільського господарства в м. Києві, правопопередником якої був Держкомзем України в особі відповідних територіальних органів.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України , юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України , вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312.

Відповідно до п. 4.2. зазначеного Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. наведеного Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно ст. 5, 6, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , здійснення державного контролю за використанням та охороною земель належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 2 постанови Кабінету міністрів України від 12.12.2011 № 1300 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства" встановлено, що територіальні органи Державної інспекції сільського господарства є правонаступниками, зокрема, територіальних органів Державного комітету із земельних ресурсів, у частині виконання такими територіальними органами повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем всупереч ст. 125 , 126 Земельного кодексу України здійснюється використання земельної ділянки загальною площею 0, 1 га за адресою проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва, без документів, що посвідчують право власності, оренди або користування земельною ділянкою, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України , що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А 34/023 від 14.02.2013, приписом про усунення відповідачем порушень земельного законодавства № П 34/023 від 14.02.2013 та протоколом про адміністративне порушення № 4 від 14.02.2013.

Суду станом на момент вирішення спору не подано належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття відповідною місцевою радою, як органу, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста Києва, рішення про передачу відповідачу для розміщення площадки з продажу автомобілів земельної ділянки загальною площею 0, 1 га за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку загальною площею 0, 1 га за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності належного правочину щодо такої земельної ділянки, отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125 , 126 Земельного кодексу України займає спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, що є підставами для зобов'язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку, привести її у придатний стан та повернути Київській міській раді.

Судовий збір за вимогу немайнового характеру, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33 , 34 , 49 , 82 , 83 , 84 , 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Зобов'язати Приватне підприємство Вітал-А (ідентифікаційний код - 23158301, місцезнаходження: (02160, м. Київ, проспект Воз'єднання, буд. 19) звільнити земельну ділянку загальною площею 0, 1 га за адресою: проспект Визволителів, 9-11 у Дніпровському районі м. Києва, Києва з кадастровим номером 66:134:053, вартістю 1 962 470,00 грн., привести вказану земельну ділянку у придатний до використання стан та передати її Київській міській раді.

3.Стягнути з Приватного підприємства Вітал-А (ідентифікаційний код - 23158301, місцезнаходження: (02160, м. Київ, проспект Воз'єднання, буд. 19) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення -15.04.2013