Рішення

від 09.04.2013 по справі 910/3228/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3228/13 09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до Асоціації Українська спілка підприємств заготівельників, переробників, та утилізаторів

відходів Зелена крапка

про стягнення 20 850,38 грн.

Суддя Cтанік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Півак О.А. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 20 850,38 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 було порушено провадження у справі № 910/3228/13, розгляд справи було призначено на 21.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013, у зв'язку з неявкою представників відповідача, розгляд справи було відкладено до 09.04.2013.

В судовому засіданні 09.04.2013 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 1-11У від 27.01.2011 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача в якості передоплати за надані в майбутньому послуги, грошові кошти в сумі 121 500, 00 грн. Проте, послуги, що обумовлені наведеним договором, відповідачем були надані частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 18 556,50 грн.

Серед іншого, враховуючи приписи ст. 625 та ст. 536 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 657,36 грн. та 1 636,52 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач своїх представників в судові засідання 21.03.2013 та 09.04.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що наданий суду позивачем. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса", як замовником, та відповідачем - Асоціацією Українська спілка підприємств заготівельників, переробників, та утилізаторів відходів Зелена крапка , як виконавцем, було укладено договір № 1-11У, за умовами якого позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання безоплатно надавати позивачу послуги з аутсорингу (п. 1.2.).

Умовами договору № 1-11У від 27.01.2011 сторони погодили, що цей договір є безпосереднім дорученням позивача відповідачу на укладання від власного імені в інтересах та за рахунок позивача з будь-якими третіми особами, які є членами Асоціації Українська спілка підприємств заготівельників, переробників, та утилізаторів відходів Зелена крапка , угод на здійснення заходів із заготівлі та переробки відходів, зокрема використаної тари (упаковки) з різноманітних матеріалів у вигляді загальної маси, в якій імпортуються або виробляються товари позивача (п. 1.5.). Відповідач діючи від власного імені, в інтересах та за рахунок позивача, укладає договори з третіми особами - підприємствами -переробниками на здійснення заходів із заготівлі та переробки матеріалів тари, перелік якої встановлюється із наданої позивачем копії відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, складеної відповідно до Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалів, затверджених спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30.07.2009 № 789/414/709 (п. 3.1.). Пілприємство-переробник та відповідач зобов'язуються не пізніше 25 числа кожного календарного місяця підписувати акт про виконані роботи, який складається наростаючим підсумком, акт підписується уповноваженими представниками підприємств-переробників та відповідача, і скріплюється їх печатками (п. 3.2.). Оплата здійснюється згідно договору та відомості на реквізити, що вказані в цьому договорі (п. 3.3.).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання вимог договору № 1-11У від 27.01.2011 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 121 500,00 грн. в якості попередньої оплати за послуги, які відповідач зобов'язався надавати у відповідності до умов вищенаведеного договору. Перерахування позивачем на рахунок відповідача наведеної грошової суми підтверджується банківськими виписками (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Відповідно до актів виконаних робіт № ОУ - 0000141 від 31.01.2011, № ФВ - 0000166 від 28.02.2011, № Мр - 0000048 від 31.03.2011, № Ап - 0000048 від 29.04.2011, № Ма - 0000061 від 31.05.2011, № Ин - 0000136 від 30.06.2011, № Ил - 0000285 від 29.07.2011, № Ав - 0000143 від 31.08.2011, № Сн - 0000143 від 30.09.2011, № Ок - 0000258 від 31.10.2011, № Но - 0000049 від 30.11.2011 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких претензій та зауважень, а також скріплені печатками юридичних осіб, відповідачем було надано позивачу послуги на загальну суму 102 943,50 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 1-11У від 27.01.2011 у повному обсязі, перераховано на розрахунковий рахунок відповідача в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 121 500,00 грн., натомість, відповідач так і не виконав повністю свої зобов'язання за договором № 1-11У від 27.01.2011, надавши послуги позивачу лише на суму 102 943,50 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку із наведеними обставинами, ним 30.11.2011 та 25.01.2012 було надіслано на адресу відповідача вимоги № 3068 та б/н, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" просило відповідача повернути грошові кошти в сумі 18 565, 50 грн., на які послуги відповідачем позивачу надані не були. Надсилання вимоги від 25.01.2012 підтверджується описом вкладеного у цінний лист від 25.01.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 2954 від 25.01.2012 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, вищевказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідач не повернув позивачу 18 556,50 грн., що були перераховані ним на розрахунковий рахунок відповідача в якості передоплати за послуги за договором № 1-11У від 27.01.2011, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 556,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем на виконання вимог договору № 1-11У від 27.01.2011, було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 121 500,00 грн. в якості попередньої оплати за послуги згідно наведеного договору, що підтверджується банківськими виписками за період з 29.01.2011 до 19.09.2011.

Проте відповідач, як виконавець, свій обов'язок щодо надання послуг, обумовлених договором № 1-11У від 27.01.2011, виконав лише частково, лише на суму 102 943,50 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № ОУ - 0000141 від 31.01.2011, № ФВ - 0000166 від 28.02.2011, № Мр - 0000048 від 31.03.2011, № Ап - 0000048 від 29.04.2011, № Ма - 0000061 від 31.05.2011, № Ин - 0000136 від 30.06.2011, № Ил - 0000285 від 29.07.2011, № Ав - 0000143 від 31.08.2011, № Сн - 0000143 від 30.09.2011, № Ок - 0000258 від 31.10.2011, № Но - 0000049 від 30.11.2011. Послуги на суму 18 556,50 грн. відповідачем так і не були надані позивачу, а тому у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, внаслідок чого у останнього виникло право та підстави відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків у відповідності до положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, про що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" було заявлено відповідачу вимогу від 25.01.2012, яку відповідач, в свою чергу, залишив без відповіді та задоволення.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань за договором № 1-11У від 27.01.2011, а також доказів повернення ним позивачу грошових коштів попередньої оплати в сумі 18 556,50 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1-11У від 27.01.2011, а також положення ст. ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 18 556,50 грн. суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів попередньої оплати в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 18 556,50 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів в сумі 18 556,50 грн., внаслідок не надання послуг, обумовлених договором № 1-11У від 27.01.2011, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 07.12.2011 до 15.02.2013 в сумі 657,36 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що при нарахування таких позивачем було застосовано невірний період заборгованості, що призвело до визначення помилкової суми 3 % річних, з огляду на наступне.

Суд дійшов висновку, що оскільки сторонами не було визначено строк повернення попередньої оплати за послуги згідно договору № 1-11У від 27.01.2011 у випадку не надання таких, обов'язок негайного виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів попередньої оплати встановлений не був, а тому відповідач повинен був виконати свій обов'язок по поверненню грошових коштів в сумі 18 556,50 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якою у даному випадку судом вважається вимога від 25.01.2012, яка була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, а саме описом вкладеного у цінний лист від 25.01.2012 та фіскальним чеком поштової установи № 2954 від 25.01.2012.

Суд відзначає, що позивачем не було надано суду належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують надсилання позивачем на адресу відповідача вимоги № 3068 від 30.11.2011, а тому наведена вимога не приймається судом як доказ звернення позивача до відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, у зв'язку із наведеним обставинами, судом було проведено власний розрахунок суми 3 % річних, який має наступний вигляд.

Договір №1-11У від 27.01.2011Сума заборгованості на яку нараховується 3 % річнихСтрок оплати із врахуванням вимоги від 25.01.2012Період прострочення 3 % річні Сума 3 % річних 18 556,50 грн. до 01.02.2012 02.02.2012- 15.02.2013 3 % 579,57 грн. всього 579,57 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню, однак частково, в сумі 579,57 грн. за період з 02.02.2012 до 15.02.2013.

Серед іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 636,52 грн.

Як встановлено судом, між сторонами у договорі не було погоджено розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, як не встановлено і відповідного розміру відсотків жодним законом, зокрема не встановлено відповідного розміру і статтею 536 Цивільного кодексу України. Посилання позивача на те, що відповідний розмір відсотків встановлено в статті 1048 Господарського кодексу України - судом відхиляється, з огляду на нищенаведене.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями та процентами, обумовленими статтею 549 Цивільного кодексу України, мають іншу правову природу та регулються іншими нормами права, а тому розмір процентів, обумовлених статтею 536 Цивільного кодексу України не може бути визначений із врахуванням облікової ставки НБУ, що застосовується для нарахуванням такого виду неустойки як пеня.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є безпідставними незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 18 556,50 грн. - заборгованості та 3 % річних в сумі 579,57 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Асоціації Українська спілка підприємств заготівельників, переробників, та утилізаторів відходів Зелена крапка (ідентифікаційний код - 35913287, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19 ), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дієса (ідентифікаційний код - 36483471, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 45) 18 556 (вісімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 50 коп. - заборгованості, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 57 коп. - 3 % річних та 1 579 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 04 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 15.04.2013