Рішення

від 16.04.2013 по справі 909/119/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа № 909/119/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Дуб'юк Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД", вул. Танкова 8, БЦ "Флора Парк", м. Київ, 04112;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс", вул. Чорновола 49, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 5178 грн. 45 коп., з яких 5038 грн. 51 коп. - основного боргу, 139 грн. 94 коп. - пені,

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: Шрібак М.М.- представник (довіреність №16 від 12.03.13 ),

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс" про стягнення 5178 грн. 45 коп., з яких 5038 грн. 51 коп. - основного боргу, 139 грн. 94 коп. - пені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду пояснення (вх. № 6362/13 від 11.04.13), в яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару № 114/1 від 29.08.2008 р. в частині оплати відповідачем вартості отриманого товару в розмірі 5038 грн. 51 коп. За прострочення оплати вартості товару, на підставі п. 8.2 договору, відповідачу нараховано пеню в сумі 139 грн. 94 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№5616/13 від 02.04.13). В обґрунтування заперечень зазначає, що договір поставки товару № 114/1 від 29.08.2008 р. не відповідає чинному законодавству та Статуту товариства, оскільки підписаний невідомою особою і скріплений не головною печаткою товариства, а другорядною. Також зазначає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки продукція позивача станом на 25.03.13 не реалізована, товариство припинило комерційну діяльність та кошти на рахунках відсутні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіс" укладено договір на поставку товару № 114/1 від 29.08.2008 р., згідно умов якого позивач передає у власність відповідачу продукцію (товар) в асортименті, кількості та в терміни, визначені в заявці відповідача, а відповідач приймає у власність зазначений у накладних товар і сплачує його вартість на умовах договору.

У відповідності до п. 3.1. договору, ціна на товари, кількість і загальна вартість товарів, що продаються в період дії даного договору, визначаються накладними, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 4.1. договору, відповідач здійснює оплату товару шляхом прямих банківських переказів на розрахунковий рахунок позивача згідно з сумами, вказаними в накладних або рахунках-фактурах у випадку попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано у власність відповідача продукцію (товар), що підтверджується видатковими накладними № 14895 від 17.07.12, № 13821 від 03.07.12, № 14900 від 17.07.12 на загальну суму 5593 грн. 43 коп.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар згідно зазначених видаткових накладних розрахувався частково (в сумі 554 грн. 91 коп.), внаслідок чого утворився борг в розмірі 5038 грн. 51 коп.

16.08.12 позивач направляв на адресу відповідача претензію №36-юр з вимогою здійснити оплату боргу в сумі 5038 грн. 51 коп. Вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до положень ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З укладеного між сторонами договору поставки товару № 114/1 від 29.08.2008 р. вбачається, що він підписаний уповноваженими на це особами, а саме директором комерційного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" - Лукашенко Т.В та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс" - Мацук М.Б. та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.204 правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Договір поставки товару № 114/1 від 29.08.2008 р. укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Дотримання положень такого договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Судом досліджено видаткові накладні № 14895 від 17.07.12, № 13821 від 03.07.12, № 14900 від 17.07.12, та встановлено, що вказані накладні містять посилання на договір № 114/1 від 29.08.2008 р. Отримання товару представниками відповідача по вказаних накладних відбувалося на підставі довіреності № 38 від 01.06.12. Враховуючи те, що видаткові накладні скріплені підписами уповноважених представниками та засвідчені печатками сторін, вказані накладні відповідають вимогам, які ставляться до оформлення первинних документів.

З огляду на вказане, доводи відповідача викладені у відзиві на позов є безпідставним, та такими що не відповідають наявним в матеріалах справи документам.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару на підставі договору № 114/1 від 29.08.2008 р. та факт неналежного виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару, отже позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу про стягнення 5038 грн. 51 коп. основного боргу.

Враховуючи те, що відповідачем не наведено належних спростувань доводів позивача, суд вважає позовну вимогу про стягнення 5038 грн. 51 коп. основного боргу за договором № 114/1 від 29.08.2008 р. обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вказаного пункту договору за порушення строку здійснення оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 139 грн. 94 коп.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 139 грн. 94 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не подано належних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті за отриманий товар згідно договору № 114/1 від 29.08.2008 р.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 5038 грн. 51 коп. основного боргу, 139 грн. 94 коп. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 204, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс" про стягнення 5178 грн. 45 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс", вул. Чорновола 49, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 22165523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко Фарм ЛТД", вул. Пушкінська, буд. 10, м. Київ, 01034 (ідентифікаційний код 20029129) 5038 (п'ять тисяч тридцять вісім) грн. 51 коп. - основного боргу, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 94 коп. - пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ після набирання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"