Рішення

від 19.04.2013 по справі 910/3470/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3470/13 19.04.13

За позовом Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" простягнення 11 989,77 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" (надалі - "Позивач") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" (надалі - "Відповідач") про стягнення 11 989,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №90 від 10.05.2012 р. позивач надав послуги з перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 759,78 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 230,99 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат на послуги адвоката у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України та якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження.

Як вбачається із п. 9.2 Договору сторони передбачили, що розгляд спорів проводиться в господарському суді за місцем відповідача.

Отже, з урахуванням викладеного та враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, проспект Петра Григоренка, буд. 20-А, кв. 21, даний спір підлягає вирішенню Господарським судом м. Києва за матеріальним правом України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2013 грн. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 03.04.2013 р.

03.04.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.04.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін розгляд справи відкладено до 19.04.2013 р.

19.04.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутністю, крім того, до клопотання останнім додано засвідчену копію прибуткового касового ордеру №1 від 08.04.2013 р.

В судове засідання представник позивача згідно заявленого клопотання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 р. між Позивачем (перевізник) та Відповідачем (експедитор) укладено договір №90 (надалі - Договір).

Згідно із п. 1.1 Договору предметом цього договору є доручення, надане виконавцем експедитору на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів з залученням автотранспорту виконавця, у зв'язку із чим експедитор буде замовляти транспорт виконавця та здійснювати з ним від свого імені усі необхідні розрахунки, а виконавець надавати автомобілі та здійснювати перевезення в міжнародному та міжміському сполученні у відповідності з дійсним договором та підписаною сторонами заявкою, яка узгоджує умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною даного Договору.

Із змісту п. 2.3 Договору вбачається, що кількість та рід вантажу, вантажовідравники, вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, вартість, а також інші необхідні умови, передбачені КДПГ та уставом автомобільного транспорту України, зазначаються у разових заявках на кожне перевезення.

Положеннями п. 3.8 Договору визначено, що експедитор зобов'язаний провести повний розрахунок з виконавцем за виконанні транспортні послуги.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість (сума фрахту) за дійсним Договором договірні по кожному рейсу та обумовлюються у заявках.

Згідно п. 6.2 Договору підставою для оплати транспортно-експедиційних послуг експедитором є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням експедитору товарно-транспортної накладної СМR з відміткою вантажовідправника та отримувача вантажу та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 6.4 Договору строк оплати за виконанні послуги - на протязі 10 банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/СМR, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлене заявкою.

Згідно п. 11.1 Договору вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р.

10.05.2012 р. на підставі Договору сторонами було складено заявку на транспортно-експедиційне обслуговування №389/2012 (надалі - "Заявка"), відповідно до якої позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Галац (Румунія) - м. Кривій Ріг (Україна).

Відповідно до умов Заявки вартість перевезення становить 1 100,00 Євро, безготівковий розрахунок на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, оригіналу СМR.

На виконання умов Договору та Заявки, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом м. Галац (Румунія) - м. Кривій Ріг (Україна) на суму 1 100,00 Євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №0432955) та актом здачі-прийняття робіт №FV7587687 від 18.05.2012 р. скріпленим печатками сторін.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було передано відповідачу документи передбачені п 6.4 Договору.

15.10.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №119, за змістом якої просив останнього погасити заборгованість у розмірі 1 100,00 Євро, що виникла за відповідачем на підставі Договору та Заявки №389 від 10.05.2012 р.

Листом №6/11 від 12.11.2012 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, за змістом якого, зазначив, що вона підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 1 100,00 Євро, яка буде врахована при наступних розрахунках.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 100,00 Євро, що еквівалентно сумі у національній українській валюті в розмірі 11 758,78 грн. (за офіційним курсом Національного банку України 10,6898 за 1 Євро станом на дату пред'явлення позовної заяви).

Договір є договором перевезенння, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Заявки по перевезенню вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR №0432955) (в т.ч. відтисками печаток вантажоодержувачів) та актами здачі-прийняття робіт актом здачі-прийняття робіт №FV7587687 від 18.05.2012 р. скріпленим печатками сторін.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Загальна вартість наданих послу за Заявкою становить 1 100,00 Євро, що на дату звернення із позовом еквівалентно 11 758,78 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Заявки та п. 6.4 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договорами на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 100,00 Євро (11 758,78 грн.) на підставі спірної Заявки надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість за змістом відповіді на претензію (лист №6/11 від 12.11.2012 р.) визнана, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 758,78 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 230,99 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості перевезення у період з 19.06.2012 р. по 05.11.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунковий пакет документів отримано відповідачем 18.06.2012 р., а отже з урахуванням положень п. 6.4 Договору, строк виконання грошового зобов'язання є 29.06.2012 р., а прострочення починається 30.06.2012 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, правомірним періодом нарахування штрафних санкцій є з 30.06.2012 р. по 29.12.2012 р.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановлених судом періодів розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг, що підлягає стягненню з відповідача, становить 176,86 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 54,53 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховано не вірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11 758,78 грн. та 3% річних у розмірі 176,86 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000,00 грн. суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України Про адвокатуру , якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

08.02.2013 р. між Хілінським Анатолієм Олександровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №736 від 05.12.2011 р.) та Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (надання правової допомоги) прав та інтересів клієнта в судових органах по вирішенню питання про стягнення існуючої заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" на загальну суму 1 100,00 Євро, що виникла в зв'язку із невиконанням останнім умов Договору №90 від 10.05.2012 р.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість послуг за даним договором становить 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами .

З копію прибуткового касового ордеру №1 від 08.04.2013 р. вбачається сплата позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 2 000,00 грн.

Судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги 08.02.2013 р., укладений між адвокатом та Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 2 000,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено спів розмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 2 000,00 грн. обсягам виконаних робіт за Договором.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати з оплати судового збору та послуг адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логітек Груп" (02081, м. Київ, пр. П. Григоренка, 20-А, кв. 21; ідентифікаційний код 36824282) на користь Societatea Pe Actiuni "Anko" - Відкритого акціонерного товариства "ANKO" (МД-2068 Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Флоририлор, 16/1, ідентифікаційний код - 1002600016301) суму основного боргу у розмірі 11 758 (одинадцять тисяча сімсот п'ятдесят вісім) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 86 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 73 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1 990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 97 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2013 р.