Рішення

від 15.04.2013 по справі 921/123/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "15" квітня 2013 р.Справа № 921/123/13-г Господарський суд Тернопільської області у складі  судді Галамай О.З.     при секретарі Бачик М.І. розглянув справу        за позовом: Приватного підприємства  "Максі-Трейд", м.Дніпропетровськ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин", м.Тернопіль про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 13 917,68 грн.       За участю представників: від  позивача: не з'явився від  відповідача: не з'явився Представнику позивача  в судовому засіданні 27.02.2013 р. було роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання. Суть спору: Приватне підприємство "Максі-Трейд" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 13 917,68 грн., з яких: 13 589,30 грн. – сума основного боргу, 273,65 грн. – пені, 54,73 грн. - 3% річних. Ухвалою суду від 05.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27.02.2013 р. В судовому засіданні 27.02.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви. Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, матеріалах справи та наданих в судовому засіданні поясненнях. Крім того, подав клопотання, в якому уточнив прохальну частину позовної заяви що стосується судових витрат, та просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі повної вартості проїзду з м.Дніпропетровськ до м.Тернопіль та у зворотньому напрямку, враховуючи вартість квитків на проїзд у залізничному транспорті, які надані представником позивача. Ухвалою суду від 27.02.2013 р. розгляд справи було відкладено на 06.03.2013 р., з підстав, викладених в ухвалі. 06.03.2013 р.  представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про зменшення позовних вимог (вх.№ 4-МТ від 06.03.2013 р.), в якому просить стягнути з ТОВ "Авантюрин" грошові кошти у сумі 13 404,88 грн., з яких: 13      089,30 грн. - сума основного боргу, 262,86 грн. – пені, 52,72 грн. – 3% річних. Відповідач в судове засідання 06.03.2013 р. не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав. Ухвалою суду від 06.03.2013 р. було відкладено розгляд справи на 04.04.2013 р. та зобов'язано позивача надати довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ, оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу суду повернулось лише з ухвали про порушення провадження у справі. Однак позивачем вимоги ухвали суду від 06.03.2013 р. не виконано. З огляду на викладене, суд 01.04.2013 р. здійснив запит до державного реєстратора Тернопільської міської ради щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантюрин" як юридичної особи. 02.04.2013 р. через канцелярію суду подано довідку ЄДРПОУ (вх. № 7156 від 02.04.2013 р.), з якої вбачається, що відповідач 13.02.2013 р. змінив своє місцезнаходження і знаходиться за адресою: 03148, вул.Картвелішвілі, 7/2, Святошинський район, м. Київ. Враховуючи викладене, ухвалою суду від 04.04.2013 р. було продовжено та відкладено розгляд справи на 10.04.2013 р. Ухвалою суду від 10.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 15.04.2013 р. з підстав, викладених в ухвалі. Відповідач в судові засідання 04.04.2013 р., 10.04.2013 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча був повідомлений за новою юридичною адресою про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення та телеграмою. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача. В судовому засіданні 15.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне: Між ПП " Максі-Трейд" та  ТОВ "Авантюрин" укладено договір № 01/01 від 09.01.2012 р., згідно якого ПП ,,Максі- Трейд" (Продавець) зобов'язався поставити, а ТОВ ,,Авантюрин" (Покупець) – належним чином прийняти та оплатити косметичні товари, які далі іменуються Товар, у кількості, асортименті та по цінах згідно підписаних сторонами накладними, чи іншими документами на передачу матеріальних цінностей, які є невід'ємною частиною даного Договору. На виконання умов договору позивач протягом січня - листопада 2012 р. здійснював постачання товару покупцеві. Зокрема, 08.11.2012 р. згідно видаткової накладної № МТ-1108001 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 13 750,54 грн., за які відповідач зобов'язувався оплатити.   Однак відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, оплативши лише 161,24 грн. боргу за накладною №МТ-1108001 від 08.11.2012 р.  Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується також актом звірки розрахунків від 17.12.2012 р., підписаного та скріпленого  печатками обох сторін, відповідно до якого основний борг відповідача станом на 17.12.2012 р. становив 13 589,30 грн.  Проте,  19.12.2012 р. відповідач  оплатив ще частину основного боргу в сумі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем (а.с.31). 29.12.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 26.12.2012 р. № 31/12 про оплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді і задоволення. Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 13  089,30 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі  52,72 грн., які просить стягнути з відповідача. На підставі п. 4.3 Договору позивачем за прострочення оплати поставленого товару нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що становить 262,86 грн. Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення. При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного: Згідно ст. ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2012 р. між ПП " Максі-Трейд" (Продавець)  та  ТОВ "Авантюрин" (Покупець) було укладено договір № 01/01, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець – належним чином прийняти та оплатити косметичні товари, які далі іменуються Товар, у кількості, асортименті та по цінах згідно підписаних сторонами накладними, чи іншими документами на передачу матеріальних цінностей, які є невід'ємною частиною даного Договору. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію (косметичні товари) на загальну суму 13 750,54 грн., що підтверджується накладною № МТ-1108001 від. 08.11.2012  р. Відповідно п.п. 3.1 договору відповідач зобов'язувався оплатити за поставлений йому товар на протязі 30 календарних з моменту отримання товару, згідно підписаних накладних або інших документів, підтверджуючих факт поставки товару. Як вбачається із позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши ПП "Максі - Трейд" 13  089,30 грн. Направлена позивачем на адресу відповідача претензія № 31/12 від 26.12.2012 р. про сплату заборгованості залишена останнім без відповіді і задоволення. Відтак, станом на момент розгляду справи, основний борг  відповідача перед позивачем за поставлений товар становить  13 089,30 грн. та підлягає до стягнення з відповідача. Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних підлягають до сплати в розмірі 52,72 грн. Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.3 Договору № 01/01 від 09.01.2012 р. за прострочення оплати поставленого товару позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку позовної давності, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 262,86 грн. Що стосується клопотання представника позивача про стягнення з відповідача судових витрат, що складаються з вартості проїзду залізничним транспортом представника позивача в судові засідання та становлять 387,81грн., слід зазначити наступне: Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Оскільки явка уповноваженого представника позивача не була визнана судом обов'язковою, в клопотанні позивача про стягнення судових витрат в розмірі вартості за проїзд залізничним транспортом – слід відмовити. Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення. У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 657,11 грн. покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -            ВИРІШИВ: 1.Зменшені позовні вимоги задоволити. 2.Стягнути з ТОВ "Авантюрин"  (03148, м.Київ, вул. Картвелішвілі 7/2, Святошинський район, код ЄДРПОУ 35308517) на користь ПП ,,Максі-Трейд" (49023, м.Дніпропетровськ, вул. Радистів, 2, код ЄДРПОУ 36639248) – 13 089,30 грн. основного боргу, 262,86 грн. пені, 52,72 грн. - трьох відсотків річних, 1657,11 грн. – судового збору. 3.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду . Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.04.2013 р. Суддя                                                                                          О.З. Галамай