Рішення

від 17.04.2013 по справі 906/251/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" квітня 2013 р. Справа № 906/251/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Буділова В.М. - представника за довіреністю від 20.01.2013р.,

від відповідача: Хомчука Т.Г. - директора, протокол №1 від 28.02.2011р.,

Невмержицького О.М. - представника за довіреністю від 01.03.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (м.Житомир)

про стягнення 207972,42грн. (згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 29.03.2013р.).

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.04.2013р. до 17.04.2013р., у відповідності до ст.77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" про стягнення 199225,85грн., із яких 179845,88грн. основного боргу, 5689,45грн. пені, 13690,52грн. 36 % річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.02.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/251/13-г та призначено розгляд справи на 21.03.2013р.

Зважаючи на заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, невиконання позивачем вимог ухвали суду та неявку представника відповідача, ухвалою від 21.03.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів, відклав розгляд справи на 09.04.2013р.

На адресу господарського суду Житомирської області 02.04.2013р. від позивача надійшла заява від 29.03.2013р. про уточнення позовних вимог, згідно якої ТОВ "Компанія "Форсаж" керуючись ст.22 ГПК України, просить стягнути з відповідача на свою користь 207972,42грн., із яких: 176500,00грн. основного боргу, 9238,01грн. пені, 22234,41грн. 36% річних.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2013р. просив прийняти заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 09.04.2013р. господарський суд, керуючись ст.22 ГПК України, заяву про уточнення позовних вимог від 29.03.2013р., яка фактично є заявою про збільшення позовних вимог, прийняв до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 29.03.2013р.

В порядку ст.77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.04.2013р. до 17.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 29.03.2013р.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у запереченнях на позов (а.с. 103-104, 108-110). Зокрема, ТОВ "Фліт Моторс" посилається на те, що в порушення умов договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р., яким передбачено досудове врегулювання спорів, позивачем не було направлено відповідачу письмової претензії з відповідною вимогою, тобто не виконано умови п.7.1 договору та положення ст.6 ГПК України щодо претензійного порядку вирішення спору. Зазначено, що заява про збільшення позовних вимог суперечить положенням ч.4 ст.22 ГПК України та ч.3 ст. 623 ЦК України. На думку відповідачів, у позивача на даний час немає жодних правових підстав для звернення до суду з метою стягнення заборгованості, оскільки з урахуванням того, що договір автоматично пролонговано до 31.12.2013 року, умови розрахунків за поставку окремих партій товарів не конкретизовано, дебіторська заборгованість ТОВ "Фліт Моторс" не перевищує встановлений договором ліміт (250000,00грн.), відповідач не порушував умови договору.

Крім цього, представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що відповідачем 09.04.2013р. та 17.04.2013р. частково погашено заборгованість на загальну суму 2000,00грн. на підтвердження чого надано платіжні документи (а.с.111-112).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №1п1256 (далі - договір, а.с.16-17), відповідно до п.1.1 якого за цим договором постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати товари для автомобілів (надалі за текстом товар), на умовах, визначених цим договором.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставка товару здійснюється партіями. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії визначаються виходячи з замовлення покупця та з урахуванням наявності товару на складі постачальника. Кількість, номенклатура та ціна товару в партії та термін вказуються у рахунку-фактурі та накладних, які надає постачальник на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору постачальник поставляє товар на умові EXW "склад постачальника, м.Київ, вул.Автозаводська, дім №76 у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2000".

Приймання товару здійснюється за накладною представником покупця, який має відповідні повноваження, підтверджені документально. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від продавця, покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на товар (п.2.3 договору).

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що датою поставки товару є дата вказана у видатковій накладній постачальника.

Згідно п.3.1 договору, продаж товару за домовленістю сторін здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах оплати по факту поставки товару або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін сплати зазначається у накладній.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року. У разі небажання однієї із сторін продовжувати договірні обов'язки, вона повідомляє про це іншу сторону рекомендованим листом за три тижні. У разі відсутності такого повідомлення строк дії договору кожного разу автоматично продовжується до 31 грудня наступного року включно (п.8.1 договору).

На виконання умов укладеного 01.04.2011р. між сторонами договору поставки №1п1256, який було автоматично продовжено, що не заперечувалось представниками сторін, позивач у період з 20.08.2012р. по 24.12.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 182164,61грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №9014 від 20.08.2012р. на суму 5788,33грн., №9498 від 31.08.2012р. на суму 10716,46грн., №10435 від 21.09.2012р. на суму 16074,68грн., №10742 від 28.09.2012р. на суму 5973,85грн., №10898 від 03.10.2012р. на суму 2026,84грн., №10928 від 03.10.2012р. на суму 17543,59грн., №11082 від 05.10.2012р. на суму 5147,53грн., №11117 від 08.10.2012р. на суму 5991,35грн., №11363 від 12.10.2012р. на суму 1053,16грн., №11486 від 16.10.2012р. на суму 5973,85грн., №11546 від 17.10.2012р. на суму 5358,23грн., №11698 від 22.10.2012р. на суму 5358,23грн., №11872 від 24.10.2012р. на суму 5828,44грн., №12051 від 29.10.2012р. на суму 11388,61грн., №12175 від 31.10.2012р. на суму 5946,97грн., №12439 від 05.11.2012р. на суму 10716,46грн., №12576 від 07.11.2012р. на суму 5801,38грн., №12607 від 07.11.2012р. на суму 11332,08грн., №12879 від 13.11.2012р. на суму 1056,31грн., №12966 від 15.11.2012р. на суму 17338,38грн., №13713 від 29.11.2012р. на суму 1216,80грн., №13825 від 03.12.2012р. на суму 675,98грн., №13947 від 05.12.2012р. на суму 1007,78грн., №14098 від 06.12.2012р. на суму 6310,09грн., №14366 від 12.12.2012р. на суму 1001,69грн., №14459 від 14.12.2012р. на суму 977,35грн., №14578 від 18.12.2012р. на суму 943,36грн., №14861 від 24.12.2012р. на суму 13616,83грн. (а.с.18-45).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.3.1 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. строків оплати товару на умовах відстрочення платежу, термін сплати якого зазначено у видаткових накладних, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до накладної №9014 від 20.08.2012р. у строк до 19.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №9498 від 31.08.2012р. у строк до 30.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10435 від 21.09.2012р. у строк до 21.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10742 від 28.09.2012р. у строк до 28.10.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10898 від 03.10.2012р. у строк до 02.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №10928 від 03.10.2012р. у строк до 02.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11082 від 05.10.2012р. у строк до 04.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11117 від 08.10.2012р. у строк до 07.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11363 від 12.10.2012р. у строк до 11.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11486 від 16.10.2012р. у строк до 15.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11546 від 17.10.2012р. у строк до 16.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11698 від 22.10.2012р. у строк до 21.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №11872 від 24.10.2012р. у строк до 23.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12051 від 29.10.2012р. у строк до 28.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12175 від 31.10.2012р. у строк до 30.11.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12439 від 05.11.2012р. у строк до 05.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12576 від 07.11.2012р. у строк до 07.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12607 від 07.11.2012р. у строк до 07.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12879 від 13.11.2012р. у строк до 13.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №12966 від 15.11.2012р. у строк до 15.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №13713 від 29.11.2012р. у строк до 29.12.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №13825 від 03.12.2012р. у строк до 02.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №13947 від 05.12.2012р. у строк до 04.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14098 від 06.12.2012р. у строк до 05.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14366 від 12.12.2012р. у строк до 11.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14459 від 14.12.2012р. у строк до 13.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14578 від 18.12.2012р. у строк до 17.01.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до накладної №14861 від 24.12.2012р. у строк до 23.01.2013р.

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів. Так, матеріали справи свідчать про те, що станом на 31.12.2012р. у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 179845,88грн. Дані обставини підтверджуються підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств актами звірки взаєморозрахунків (а.с.46-51), а також не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти: 24.12.2012р. в сумі 3800,00грн. (платіжне доручення №430), 25.12.2012р. в сумі 300,00грн. (платіжне доручення №431), 12.02.2013р. в сумі 1000,00грн. (платіжне доручення №493), 04.03.2013р. в сумі 1845,88грн. (платіжне доручення №540), 15.03.2013р. в сумі 500,00грн. (платіжне доручення №565) (а.с. 86-90).

При цьому, судом враховуються пояснення позивача, наведені у заяві про збільшення позовних вимог від 29.03.2013р., відповідно до яких зарахування вищезазначених сум проводилось ТОВ "Компанія "Форсаж" наступним чином:

- із суми 3800,00грн. (платіжне доручення №430 від 24.12.2012р.) позивачем було зараховано 2321,27грн. за товар поставлений за видатковою накладною №8965 від 17.08.2012р. (а.с.91), вимоги по якій позивачем у даній справі не заявлялися, решта суми - 1478,73грн. зарахована за товар поставлений за видатковою накладною №9014 від 20.08.2012р.,

- суми 300,00грн. (платіжне доручення №431 від 25.12.2012р.), 1000,00грн. (платіжне доручення №493 від 12.02.2013р.), 1845,88грн. (платіжне доручення №540 від 04.03.2013р.) та 500,00грн. (платіжне доручення №565 від 15.03.2013р.) зараховано в рахунок оплати товару поставленого за видатковою накладною №9014 від 20.08.2012р. Залишок боргу за вказаною видатковою накладною склав 663,72грн. (5788,33грн. - 1478,73грн. - 300,00грн. - 1000,00грн. - 1845,88грн. - 500,00грн.).

Крім цього, позивач в заяві від 29.03.2013р. стверджує, що відповідачем було здійснено, згідно платіжного доручення №410, ще одну проплату в сумі 540,00грн., яку ТОВ "Компанія "Форсаж" було частково зараховано за поставлений товар за видатковою накладною №14578 від 18.12.2012р. Залишок боргу за вказаною видатковою накладною склав 403,36грн. (943,36грн. - 540,00грн.).

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, станом на час звернення позивача із заявою від 29.03.2013р. про збільшення позовних вимог, за поставлений позивачем у період з 20.08.2012р. по 24.12.2012р. товар, відповідачем у період з 24.12.2012р. по 15.03.2013р. було перераховано на користь позивача грошові кошти на загальну суму 5664,61грн. (1478,73грн. + 300,00грн. + 10000,00грн. + 1845,88грн. + 500,00грн. + 540,00грн.). Неоплаченим залишився товар на суму 176500,00грн. (182164,61 - 5664,61). Зазначену суму боргу позивач просить стягнути на свою користь з відповідача в заяві про збільшення позовних вимог від 29.03.2013р.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 09.04.2013р. та 17.04.2013р. відповідачем здійснено часткове погашення заборгованість на суму 2000,00грн. що підтверджується платіжним дорученням №623 від 09.04.2013р. на суму 1000,00грн. (а.с.111) та квитанцією №352321000476191366193625 від 17.04.2013р. на суму 1000,00грн. (а.с.112).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2000,00грн. підлягає припиненню.

З огляду на вищезазначене, станом на час розгляду справи непогашеною залишилась заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" за поставлений товар в сумі 174500,00грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час прийняття рішення, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 174500,00грн.

Таким чином, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 174500,00грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2000,00грн. підлягає припиненню.

Крім суми основного боргу, позивач в заяві про збільшення позовних вимог від 29.03.2013р. просить стягнути з відповідача 9238,01грн. пені та 22234,41грн. 36% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 36% річних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 5.1 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. сторони передбачили, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.95), господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 9251,56грн. Проте, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені, ніж правомірно нарахована, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 9238,01грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У пункті 5.3 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. сторони встановили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 36% річних від простроченої суми.

На підставі ст.625 ЦК України та з урахуванням умов пункту 5.3 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р., позивачем нараховано до стягнення з відповідача 22234,41грн. 36% річних.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань 36% річних за визначений позивачем період (а.с.96), з урахуванням встановлених судом обставин по справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36% річних, підлягають частковому задоволенню в сумі 22210,92грн. У задоволенні позову в частині стягнення 23,49грн. 36% річних суд відмовляє.

Стосовно посилань відповідача на необхідність досудового врегулювання даного спору, господарський суд враховує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Отже, посилання відповідача про недотримання позивачем умов п.7.1 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. та положень ст.6 ГПК України щодо претензійного порядку вирішення спору не приймаються судом до уваги, оскільки це не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Необґрунтованими є також посилання відповідача на статтю 623 ЦК України, яка регулює питання відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, оскільки у даному випадку, позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені та 36% річних на підставі ст.ст.610-612, 625 ЦК України, ст.ст.230 - 232 ГК України та пунктів 5.1, 5.3 договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. При цьому, суд зауважує, що відшкодування збитків та стягнення пені і річних є різними формами цивільно-правової відповідальності. Так, пеня та річні за своєю правовою природою є заходами відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання та не можуть вважатися збитками.

Крім цього, доводи відповідача про те, що останнім не було порушено умови договору поставки №1п1256 від 01.04.2011р. щодо оплати поставленого позивачем товару, так як дебіторська заборгованість ТОВ "Фліт Моторс" не перевищує встановлений договором ліміт (250000,00грн.) не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства не звільняє відповідача від оплати поставленого позивачем товару.

Також, не приймається судом до уваги посилання позивача на неможливість збільшення позовних вимог в частині нарахування пені та річних після подання позовної заяви, оскільки право позивача на збільшення позовних вимог встановлено ч.4 ст.22 ГПК України, якою передбачено що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто, подавши 02.04.2013р. до господарського суду заяву від 29.03.2013р. про збільшення позовних вимог, позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.4 ст. 22 ГПК України. При цьому, вказана заява від 29.03.2013р. була також надіслана на адресу відповідача 02.04.2013р., що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладенні у цінний лист (а.с.98-99).

Інші доводи відповідача спростовуються вищевикладеним та не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.34 вищевказаного Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 174500,00грн. основного боргу, 9238,01грн. пені та 22210,92грн. 36% річних. Провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн. основного боргу підлягає припиненню. У задоволенні позову в частині стягнення 23,49грн. 36% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог, у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фліт Моторс" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд.55-А, ідентифікаційний код 37546851 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 76, ідентифікаційний код 36871919):

- 174500,00грн. основного боргу,

- 9238,01грн. пені,

- 22210,92грн. 36% річних,

- 4158,98грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн. основного боргу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.04.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.)