Рішення

від 18.04.2013 по справі 906/465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" квітня 2013 р. Справа № 906/465/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Коцюбинської Н.М., представника за довіреністю від 27.03.2013р.

від відповідача: Коцюби А.С., представник за довіреністю від 14.02.2013р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмежною відповідальністю "Оптімал" (м.Житомир)

до Концерну "Військторгсервіс" (м. Київ) в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (м.Житомир)

про стягнення 9564,01 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" заборгованості в сумі 9564,01грн., із яких: 9184,07грн. боргу, 306,47грн. 3 % річних та 73,47грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 01.04.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/465/13 та призначено розгляд справи на 18.04.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні надала заяву від 18.04.2013р. про зменшення позовних вимог (а.с.44), відповідно до якої позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 9184,07грн. основної заборгованості та судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені у заяві від 18.04.2013р. про зменшення позовних вимог підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та надав відзив від 18.04.2013р. (вх.№6385/13) на позовну заяву (а.с.74-75). Згідно наданого відзиву на позовну заяву, відповідач повідомляє наступне:

- Житомирська філія Концерну "Військторгсервіс" крім основної діяльності надає послуги з миття військовослужбовців строкової служби в лазнях Житомирського, Бердичівського та Новоград-Волинського гарнізонів, прання та прасування їм натільної та постільної білизни. За надані послуги на протязі тривалого періоду часу на рахунки Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" кошти на загальну суму 1,4 млн. грн. не надійшли;

- у зв'язку із відсутністю коштів, Житомирська філія Концерну "Військторгсервіс" не має можливості сплатити кошти не лише позивачу, але й іншим організаціям, які надають філії послуги. Через брак коштів відбулося відключення лазнево-прального комбінату в Житомирському гарнізоні. Також, за несплату комунальних послуг та орендної плати за користування курсантською чайною, в якій здійснювалася реалізація продукції військовослужбовцям, був розірваний договір з Житомирським військовим інститутом НАУ, на території якого вона знаходиться;

- на підставі наказів господарського суду Житомирської області Богунським відділом державної виконавчої служби Житомирського МУЮ накладені арешти на рахунки філії, які знаходяться в ПАТ "Укрсоцбанк", "Надра-Банк" та на касу філії.

Також відповідач, посилаючись на відсутність коштів, просить відхилити позовну заяву позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару на суму 9184,07грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімал" (позивач/постачальник) та Концерном "Військторгсервіс" (відповідач/покупець) в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" було укладено договір поставки №0030 (далі - договір, а.с.8-9), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, визначені згідно до умов п.1.2 цього договору (надалі іменується товар), а покупець зобов'язується в порядку, в строк та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п.1.2, п.1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору, постачальник гарантує, що товар, який поставляється за кожною окремою партією, на дату поставки є його власністю, у спорі та під забороною не перебуває, права на нього третіх осіб відсутні.

Ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних. Вартість однієї партії товару являє собою вартість товару зазначену у видатковій накладній, за якою ця партія поставляється. Загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору (п.2.1, п.2.2, п.2.3 договору).

Відповідно до п.3.6 договору, датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання - передачі товару.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості поставленої партії товару протягом 21 календарних днів з дати поставки такої партії.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання (п.10.2 договору).

На виконання укладеного 20.06.2011р. між сторонами договору поставки №0030, позивач у період з 13.01.2012р. по 27.01.2012р. поставив відповідачу товар на загальну суму 9184,07грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними видатковими накладними: №1021650 від 13.01.2012р. на суму 1603,85грн., №1021651 від 13.01.2012р. на суму 2978,28грн., №1021757 від 17.01.2012р. на суму 260,36грн., №1021791 від 18.01.2012р. на суму 1071,14грн., №1022099 від 25.01.2012р. на суму 1764,60грн., №1022109 від 25.01.2012р. на суму 434,70грн., №1022253 від 27.01.2012р. на суму 1071,14грн. (а.с.10-16).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.4.1 договору поставки №0030 від 20.06.2011р. строків оплати товару - протягом 21 календарного дня з дати поставки партії товару, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортних видаткових накладних №1021650 від 13.01.2012р., №1021651 від 13.01.2012р. - у строк до 03.02.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної видаткової накладної №1021757 від 17.01.2012р. - у строк до 07.02.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної видаткової накладної №1021791 від 18.01.2012р. - у строк до 08.02.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортних видаткових накладних №1022099 від 25.01.2012р., №1022109 від 25.01.2012р. - у строк до 15.02.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до товарно-транспортної видаткової накладної №1022253 від 27.01.2012р. - у строк до 17.02.2012р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар на загальну суму 9184,07грн. не виконав.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час прийняття рішення заборгованість в сумі 9184,04грн. відповідачем не сплачена, докази які підтверджують протилежне в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач наявність заборгованості в сумі 9184,07грн. визнав, що підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки розрахунків станом на 16.04.2013р., проте доказів її погашення суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованості в розмірі 9184,07грн.

Судові витати у відповідності із ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Концерну "Військторгсервіс" (03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 28-А, ідентифікаційний код 33689922) в особі Житомирської філії Концерну "Військторгсервіс" (10014, м.Житомир, проспект Миру, 22, ідентифікаційний код 35212338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімал" (10001, м.Житомир, вул.Кооперативна, 18, ідентифікаційний код 36330826):

- 9184,07грн. основного боргу,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.04.13

Суддя Кравець С.Г.