Рішення

від 18.04.2013 по справі 916/594/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2013 р.Справа № 916/594/13-г

За позовом Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПАН"

про стягнення 11686,41грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Пашали М.О., за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАПАН" заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11 391,64 грн., пеню у сумі 90,27 грн., 3% річних у сумі 204,50 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем при поданні позовної заяви судові витрати у розмірі 1609,50 грн. судового збору.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, що вбачається з наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення ухвали суду.

04.04.2013 року позивач надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого розмір основного боргу за теплову енергію складає 11 391,64 грн., пеня - 90,27 грн., та 3% річних - 204,50 грн.

Згідно заяви від 18.04.2013 року, позивач просить стягнути витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 75,88 гривень: витрати на відправлення позовної заяви у сумі 14,88 грн. та за отримання витягу в сумі 61,20 грн..

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

У судовому засіданні 18 квітня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

05 квітня 2012 року між Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАПАН" (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1708, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими договором.

Однак, п.11.2 Договору зазначено, що сторони дійшли згоди, що відносини між ними по даному Договору настали з 01.01.2012 року і споживач зобов'язується сплатити вартість теплової енергії фактично одержаної за період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року включно в сумі 6067,59 грн. на протязі місяця. Таким чином, як вбачається, відносини між сторонами виникли з 01.01.2012 року.

За умовами п. 2.1 Договору теплова енергія постачається Споживачу на опалювання нежитлових приміщень по вул. Дніпропетровська дорога,125/3 кв.4 у місті Одеса.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору Споживач прийняв на себе зобов'язання виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені Договором.

Згідно п. 5.1. Договору в облік споживання теплової енергії: на опалення тимчасово визначається розрахунковим способом до моменту встановлення приладу обліку, на гаряче водопостачання - за лічильником гарячої води.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 6 ЗУ Про державне регулювання у сфері комунальних послуг № 2479-VI від 09.07.2010 року встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Національної комісією регулювання ринку комунальних послуг.

Так, у спірний період з 01 січня 2012 р. та фактично по 01 лютого 2013р. тарифікація вартості спожитої електроенергії здійснювалась згідно постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 року за №133.

Положеннями п. 6.4 Договору встановлено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову електроенергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Умовами п.10.1 Договору передбачався строк його дії по „01" січня 2013 року.

Згідно до умов п. 10.4, Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Як вбачається з пояснень представника позивача, дія Договору неодноразово продовжувалась, за відсутності заперечень жодної із сторін в порядку п. 10.4 Договору.

Відповідно до даних розрахунку позивача проведеного на момент звернення з позовними вимогами за період з 01 січня 2012 р. по 01 лютого 2013 р., відповідачем не сплачено повну вартість спожитих послуг, у зв'язку з чим на момент звернення з позовними вимогами за товариством з обмеженою відповідальністю "КАПАН" рахується заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 11 391,64 гривень, яка підтверджується даними розрахунків позивача.

Відповідно до п. 7.2.3 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

У зв'язку з простроченням сплати вартості спожитої теплової енергії, позивачем здійснено розрахунок пені та 3% річних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість в сумі 11 391,64 гривень, заборгованість по сплаті пені в сумі 90, 27 гривень, 3% річних у сумі 204,50 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору відповідачем щодо своєчасної сплати вартості фактично спожитої теплової енергії та направлені на стягнення наявної заборгованості в сумі 11 391,64 гривень, пені в сумі 90, 27 гривень, 3% річних у сумі 204,50 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно положень ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 40 „Правил користування тепловою енергією" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобов'язаний дотримуватись вимог договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення основної заборгованості в розмірі 11 391,64 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.7 договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання платник зобов'язаний сплатити теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 90,27 грн., 3% річних в сумі 204,50 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення основного боргу, пені, 3% річних підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 11 391,64 гривень, пені в сумі 90,27 гривень та 3% річних у сумі 204,50 гривень.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 75,88 гривень, понесених у зв'язку із направленням відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів та отримання витягу, то, на думку суду, вона є необґрунтованою та безпідставною. Дійсно, відповідно до ст. 56 ГПК України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та додатних до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Але, при цьому, позивач не позбавлений права надати копію позовної заяви з доданими до неї документами особисто відповідачу під розпис , що також розцінюється судом як належний доказ відправлення позовної заяви. Враховуючи те, що у даній справі позивач і відповідач знаходяться в межах одного міста, позивач міг не нести такі додаткові витрати та вручити копію позовної заяви відповідачу під розпис.

Крім того, відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, передбачених ст. 30 ГПК України.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 75,88 гривень не підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КАПАН" (65117, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного,38, кв. 92 код ЄДРПОУ 33970516, р/р 260040348994500, Банк ПАТ УкрСиббанк МФО 351005) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-б, код 34674102; р/р 26038300416451 в ПАТ „Державний ощадний банк України" Філія Одеське міське відділення №7860, МФО 328845) заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 11 391 (одинадцять тисяч триста дев'яносто одна) гривня 64 копійок, 90 (дев'яносто) гривень 27 копійок пені, 204 (двісті чотири) гривні 50 копійок, 1720 (тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

3. У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2013 року.

Суддя Гуляк Г.І.